Захист дерев'яних конструкцій від загнивання і гниття

Гниття — це руйнування деревини найпростішими рослинними організмами — дереворуйнівними грибами, для яких вона є живильним середовищем. Деякілісові гриби вражають дерева у лісі. Біржові руйнують лісоматеріали під час збереження їх на складах. Домові гриби особливо небезпечні, бо руйнують деревину будівельних конструкцій у процесі їхньої експлуатації.

Гриби розвиваються з зародкових мікроскопічних розмірів кліток - спор, що легко переносяться рухом повітря. Потрапляючи у сприятливі умови спори проростають у вигляді тонких ниток (діаметром до 0,005мм) - гіфів, що сплітаються в шнури і плівки – грибниці та утворюють плодове тіло гриба — джерело нових спор. Гіфи дереворуйнуючих грибів, проникаючи в деревину, утворюють отвори в клітинних оболонках і потім розчиняють їх виділеними ферментами — руйнівниками целюлози. При цьому деревина фарбується в бурий колір, покривається тріщинами і розпадається на призматичні шматочки, цілком втрачаючи свою міцність.

Гниття як результат життєдіяльності рослинних організмів неможливе без сприятливих умов. Температура повинна бути не вище 50 °С. При заморожуванні життя грибів завмирає, але може відновитися знову при потепленні. Припиняється ріст грибів при температурі більш високій, а при температурі понад 80 °С плодові тіла, грибниця і спори грибів гинуть, що не гарантує від нового зараження деревини. Найменша вологість деревини, на якій можуть рости гриби, складає 20 %. У більш сухій деревині життя грибів припиняється.Присутність повітря також необхідно для росту грибів. Деревина, цілком насичена водою чи повітрям, що знаходиться у воді без доступу, гниттю не піддається. Неможлива .життєдіяльність грибів також у середовищі отруйних для них речовин.

Захист від гниття має важливе значення для забезпечення довговічної служби дерев'яних конструкцій. Він полягає в тому, що виключається одна з перерахованих вище умов, необхідних для життєдіяльності грибів. Ізолювати деревину від попадання в неї спор, від навколишнього повітря і додатньої температури в більшості випадків практично неможливо. Можна тільки знищити гриби і їхні спори високою температурою, не допустити підвищення її вологості до небезпечного рівня чи просочити її отруйними для грибів речовинами. Це і досягається шляхом стерилізації, конструктивного і хімічного захисту деревини від гниття.

Стерилізація деревини відбувається в процесі камерного, особливо високотемпературного сушіння. Прогрів деревини до температури вище 80 °С приводить до загибелі всіх наявних у ній спор будинкових грибів. Така деревина набагато більш стійка загниванню і повинна в першу чергу застосовуватися в конструкціях.

Рис. 1.6. Конструктивний захист від гниття: а — безгорищне утеплене покриття; б — горищне утеплене перекриття;

в — захист від конденсаційної вологи; г — захист від атмосферних опадів; д—захист від капілярної вологи;

1-конструкції; 2-теплоізоляція; 3— покрівля; 4 — продухи; 5 — пароізоляція; 6 — гідроізоляція.

Конструктивний захист деревини від гниття (рис. 1.6) забезпечує такий режим експлуатації конструкцій, при якому її вологість не перевищує сприятливого для загнивання рівня, тобто W<20%.

Захист деревини закритих приміщень від зволоження атмосферними опадами досягається повною водонепроникністю покрівлі з необхідними ухилами без внутрішніх водостоків і розжолобків. Захист деревини від зволоження капілярною вологою здійснюється відділенням її від бетонних і кам'яних конструкцій шарами бітумної гідроізоляції. Захист деревини від зволоження в приміщеннях з вологістю більшою 75 % поверхня її ізолюється водостійкими лакофарбовими матеріалами, наприклад ПФ-115, УР-175 та ін.

Захист деревини від конденсаційної вологи має дуже важливе значення. Ця волога виникає в холодний час року в товщі теплоізоляційного шару конструкцій опалювальних приміщень у результаті конденсації водяних парів. Таке зволоження відбувається тривалий час і не завжди може бути виявлено. Для захисту від проникнення в конструкцію водяних пар з боку приміщення укладається шар пароізоляції. Основні несучі конструкції влаштовуються поза зоною перепаду температур: або цілком усередині приміщення нижче шару теплоізоляції; або поза ним, наприклад у холодному приміщенні горища вище утепленого горищного перекриття. Гарне провітрювання деревини сприяє природному її висиханню в процесі експлуатації. Для цього роблять осушуючі продухи в товщі конструкцій.

Хімічний захист деревини необхідний у тих випадках, коли її зволоження в процесі експлуатації неминуче. Конструкції, експлуатовані на відкритому повітрі, у землі, у товщі конструкцій будинків, наприклад конструкції мостів, щогл, паль, неминуче зволожуються атмосферною, ґрунтовою чи конденсаційною вологою. Хімічний захист таких конструкцій від загнивання полягає в просоченні чи покритті їх отруйними для грибів речовинами — антисептиками. Вони бувають водорозчинними і маслянистими.

Водорозчинні антисептики — це речовини, що не мають кольору і запаху, нешкідливі для людей, наприклад фтористий і кремнефтористий натрій. Їх використовують для захисту деревини в закритих приміщеннях, де можливе перебування людей і немає небезпеки вимивання антисептиків водою. Існують і інші види водорозчинних антисептиків, деякі з них отруйні і для людей.

Маслянисті антисептики являють собою деякі мінеральні олії — кам'яновугільне, антраценове, сланцеве, деревний креозот і ін. Вони не розчиняються у воді, дуже отрутні для грибів, однак мають сильний неприємний запах і шкідливі для здоров'я людей. Ці антисептики не вимиваються водою і застосовуються для захисту від гниття конструкцій, експлуатованих на відкритому повітрі, у землі і над водою. Захищені маслянистими антисептиками конструкції успішно експлуатуються десятки років в умовах, де незахищені конструкції руйнуються за два-три років. Внесення в деревину антисептиків роблять різними методами.Просочення деревини під тиском найбільш ефективні. При цьому деревина вологістю не більш 25 % витримується в розчині антисептика всередині сталевого автоклава під високим (до 14 Мпа) тиском, у результаті чого антисептик проникає в неї на достатню глибину. Просочення деревини в горяче-холодних ваннах теж дають достатній ефект при меншій вартості. При цьому деревина витримується спочаткув гарячій, а потім у холодній ванні з розчином антисептика без підвищеного тиску.. Поверхневе антисептування полягає в нанесенні на поверхню деревини експлуатованих конструкцій гарячого антисептичного чи розчину густої антисептичної пасти. Докладні вказівки по захисту деревини від загнивання містяться в спеціальній інструкції. Застосування деревини, не захищеної від гниття, у сприятливих для загнивання умовах повинне бути цілком виключене.

Зараження комахами може теж служити причиною руйнування деревини. Для дерев'яних конструкцій найбільш небезпечні жуки-точильники. Їхні личинки, харчуючись, головним чином, деревиною, прогризають у ній численні отвори, відповідно знижуючи її міцність. Для захисту від жуків-точильників ефективні тільки температурний і хімічний способи. Нагрівши деревину до температури вище 80 °С приводить до загибелі цих шкідників. Хімічний захист деревини від загнивання, особливо маслянистими антисептиками, одночасно надійно захищає її і від жуків-точильників. Для знищення жуків і їхніх личинок у деревині експлуатованих конструкцій застосовується окурювання її отрутними газами і сприскуванням у ходи жуків розчинів отруйних речовин, наприклад гексахлорану чи ДДТ.