Дослідження можливостей ефективного розміщення передбачуваної емісії облігацій підприємства.

Облігаційна позика

1.Одним із джерел залучення позикових засобів є емісія підприємством власних облігацій. До цього джерела формування позикового капіталу можуть відповідно до нашого законодавства прибігати підприємства, створені у формі акціонерних і інших видів господарчих товариств. Акціонерні товариства можуть випускати облігації тільки після того, як цілком оплачені випущені акції.

Рішення про випуск облігацій підприємство приймає самостійно. Кошти від розміщення облігацій направляються підприємством, як правило, на цілі фінансування свого стратегічного розвитку.

Як кредитний інструмент облігаційна позика має певні переваги і недоліки.

Переваги:

а) емісія облігацій не веде до втрати контролю над керуванням підприємством (як, наприклад, у випадку випуску акцій);

б) облігації можуть бути випущені при відносно невисоких фінансових зобов'язаннях по відсотках (у порівнянні зі ставками відсотка за банківським кредитом чи дивідендами по акціях), тому що вони забезпечуються майном підприємства мають пріоритет у задоволенні претензій за ними у випадку банкрутства підприємства;

в) облігації мають більшу можливість поширення, чим акції підприємства, в силу меншого рівня їхнього ризику для інвесторів.

Недоліки:

а) облігації не можуть бути випущені для формування статутного фонду і покриття збитків (у той час як банківський чи комерційний кредит можуть бути використані для подолання негативних наслідків фінансової діяльності підприємства);

б) емісія облігацій зв'язана з суттєвими витратами фінансових коштів і вимагає тривалого часу (підприємство повинне підготувати спеціальний документ, називаний індентурою, у якому викладено права і привілеї власників облігації; віддрукувати бланки з досить високим ступенем їхнього захисту; зареєструвати їхній випуск і т.ін.). У зв'язку з високим рівнем витрат за випуском і розміщенням облігацій, їхня емісія виправдана лише на велику суму, що можуть собі дозволити тільки великі підприємства;

в) рівень фінансової відповідальності підприємства за своєчасну виплату відсотків і суми основного боргу (при погашенні облігацій) дуже високий, тому що стягнення цих сум при істотному простроченні платежів реалізується через механізм банкрутства;

г) після випуску облігацій внаслідок зміни кон'юнктури фінансового ринку середня ставка позичкового відсотка може стати значно нижче, ніж установлений відсоток виплат за облігацією; у цьому випадку додатковий доход одержить не підприємство, а інвестори. Підприємство ж у цьому випадку буде нести підвищені (у порівнянні зі середньоринковими) витрати по обслуговуванню свого боргу.

Облігації, що емітуються підприємством можуть мати різні види. Класифікація облігацій підприємства за основними ознаками приведена на рис. 1.

З урахуванням потреб підприємства в позиковому капіталі і розглянутій класифікації облігацій будується процес управління облігаційною позикою.

2. Основною метою керування емісією облігації підприємства є забезпечення залучення необхідного обсягу позикових коштів шляхом випуску і розміщення на первинному фондовому ринку цінних паперів цього виду.

Управління облігаційною позикою будується на підприємстві за наступними етапами:

Дослідження можливостей ефективного розміщення передбачуваної емісії облігацій підприємства.

Вибір облігаційної позики як альтернативне джерело залучення підприємством позикових засобів може бути продиктований у першу чергу низькою вартістю цього виду позикового капіталу й умовами швидкого розміщення передбачуваної емісії облігацій на фондовому ринку. Обидві ці умови зв'язані зі станом кон'юнктури фондового ринку і рівнем інвестиційної привабливості намічуваних до емісії облігацій. Тому принципове рішення про емісію облігацій може бути прийнято лише на основі всебічного попереднього аналізу кон'юнктури фондового ринка й оцінки інвестиційної привабливості своїх облігацій.

Аналіз кон'юнктури фондового ринку, проведений у цих цілях, містить характеристику стану попиту та пропозиції за борговими цінними паперами різних видів, характер обігу облігацій інших підприємств, умови їх емісії, динаміку рівня цін їхнього котирування, обсягів продажів облігацій підприємств нових емісій і ряду інших показників. Результатом проведення такого аналізу є виявлення діапазону вартості залучення облігаційної позики, визначення рівня чутливості реагування фондового ринки на появу нової емісії облігацій підприємства й оцінка потенціалу поглинання ринком цієї емісії.

Оцінка інвестиційної привабливості своїх облігацій проводиться з позицій можливих умов їхньої емісії і можливого їхнього кредитного рейтингу на фондовому ринку. У процесі оцінки визначаються мінімальні параметри умов емісії облігації підприємства, що забезпечують високий рівень їхньої інвестиційної привабливості в порівнянні з борговими цінними паперами інших емітентів, які обертаються на фондовому ринку

2. Визначення цілей залучення облігаційної позики. До облігаційної позики підприємство прибігає, як правило, з метою фінансування свого стратегічного розвитку при обмеженому доступі до інших альтернативних джерел залучення довгострокового позикового капіталу. Основними з цих цілей є:

• регіональна диверсифікованість операційної діяльності підприємства, що забезпечує збільшення обсягу реалізації продукції,

• реальне інвестування (модернізація, реконструкція і т.п.), що забезпечують швидке повернення вкладеного капіталу за рахунок приросту чистого грошового потоку;

• інші стратегічні цілі, що вимагають швидкої акумуляції позикового капіталу, залучення якого з інших джерел утруднено.

3. Оцінка власного кредитного рейтингу. Потенціал розміщення облігаційної позики і його вартість істотно залежать від кредитного рейтингу підприємства, що визначає реальний рівень його кредитоспроможності з позицій можливого кредитного ризику для інвесторів. Рівень кредитного рейтингу підприємства (а відповідно і емитуємої їм облігації) формує на фондовому ринку відповідний розмір "кредитного спреда", тобто різницю в рівні прибутковості і цінах котирування між емітуємою і так званою "базисною облігацією" (як базисна приймається звичайно державна облігація, емітована на аналогічний період). Високий рівень кредитоспроможності підприємства і його надійна репутація як позичальника дозволяють звести до мінімуму кредитний спред, що емітент додатково платить за розміщення облігаційної позики. І навпаки — низька кредитоспроможність підприємства (а відповідно і низький кредитний рейтинг його облігацій) визначає необхідність збільшення розміру кредитного спреда для забезпечення реалізації облігаційної позики. Тільки в цьому випадку буде забезпечена інвестиційна привабливість облігації для інвестора, доход якого формується як сукупність прибутковості базисної облігації і кредитного спреда.

4. Визначення обсягу емісії облігацій. При визначенні обсягу емісії облігацій варто виходити з раніше розрахованої загальної потреби підприємства в позиковому капіталі і можливостей його формування з альтернативних джерел. У процесі визначення цього обсягу необхідно мати на увазі, що відповідно до законодавчих норм підприємства можуть випускати облігації на суму не більш 25% від розміру їхнього статутного фонду.

5. Визначення умов емісії облігацій. Формування умов емісії є найбільш складним і відповідальним етапом управління облігаційною позикою. Ці умови визначають рівень задоволення цілей залучення позикових коштів, ступінь інвестиційної привабливості облігацій підприємства на фондовому ринку, вартість залучення облігаційної позики і т. ін. До основних умов емісії облігацій відносяться:

Номінал облігації. Він визначається з урахуванням основних категорій майбутніх їхніх покупців — найбільші номінали облігацій орієнтовані на їхнє розміщення серед інституційних інвесторів, а найменші — на їхній продаж населенню. З урахуванням обсягу емісії і номіналу облігації встановлюється емітуєма їхня кількість.

Вид облігації. Визначення виду облігації зв'язано з цілями залучення облігаційної позики (короткострокові чи довгострокові облігації), а також з можливостями їхнього розміщення на фондовому ринку з урахуванням сформованих вимог до їхньої інвестиційної привабливості (облігації іменні чи на пред'явника;

процентні чи дисконтні).

Період обігу облігації. Він конкретизує термін обігу облігацій у рамках обраного їхнього виду — короткострокових чи довгострокових. Конкретний період емісії визначається цілями залучення позикового капіталу з цього джерела з урахуванням прогнозованості умов економічного розвитку країни і кон'юнктури фондового ринку.

Середньорічний рівень прибутковості облігації (середньорічна ставка відсотка за ній). Цей показник формується виходячи з кон'юнктури фондового ринку й оцінки рівня власної кредитоспроможності. При формуванні середньорічного рівня прибутковості облігації враховуються наступні основні фактори:

• середня ефективна ставка відсотка за аналогічними кредитними інструментами;

• середній рівень прибутковості базових облігацій аналогічного виду,

• розмір кредитного спреда, обумовлений рівнем кредитоспроможності (кредитного рейтингу) підприємства;

• прогнозований темп інфляції;

• рівень попиту на аналогічні боргові фондові інструменти;

• рівень ліквідності аналогічних боргових цінних паперів на фондовому ринку.

Сформований середньорічний рівень прибутковості облігації дозволяє підприємству визначити конкретні розміри відсотка чи дисконту за ній.

Порядок виплати процентного доходу. Це умова емісії характеризує періодичність виплати процентного доходу інвесторам (відповідно до встановленої середньорічної ставки прибутковості за облігаціями), а також адреси місць,дати початку і припинення виплати цього доходу. За дисконтними облігаціями дохід виплачується при їхньому погашенні.

Порядок погашення облігації. Це умова визначає дату початку і припинення погашення облігації, а також адреси місць, у яких здійснюється це погашення.

Умови дострокового викупу облігацій. Такі умови розробляються тільки за відкличними довгостроковими облігаціями з великим періодом обігу й оформлюються спеціальним Положенням про достроковий їхній викуп. Можливість дострокового викупу облігацій дозволяємо підприємству керувати вартістю облігаційної позики в умовах нестабільної кон'юнктури фінансового ринку, у першу чергу, при істотному зниженні рівня позичкового відсотка. У цьому випадку обговорення умов дострокового викупу облігацій дозволяє придбати їх у інвестора за більш низькою ціною. Викупна ціна облігації встановлюється у відсотках до їхньої номінальної вартості на кожен рік загального періоду їхньої емісії — за цією ціною вони можуть бути викуплені підприємством при повідомленні інвесторів (як правило, за місяць).

Інші спеціальні умови емісії облігації. У складі цих умов можуть бути передбачені пільги в її придбання персоналом підприємства; можливі переваги власників облігацій у придбанні продукції підприємства; порядок заміщення облігації при її втраті чи знищенні і т. ін.

Сукупність всіх умов емісії облігації повинна бути відбита в емісійному проспекті, зміст якого регламентується відповідними правовими нормами.

6. Оцінка вартості облігаційної позики. Така оцінка проводиться на основі умов емісії і включає такі елементи розрахунку, як середньорічна ставка відсотка, ставка податку на прибуток, рівень емісійних витрат стосовно обсягу емісії й інші. За результатами оцінки вартості облігаційної позики визначається порівняльна ефективність залучення позикового капіталу з цього джерела в зіставленні з іншими альтернативними джерелами його залучення.

7. Визначення ефективних форм андеррайтинга. Якщо до розміщення емісії облігації залучаються андеррайтери, підприємству необхідно визначити їхній склад, погодити з ними ціни первісного продажу облігації і розміри їхньої комісійної винагороди, сформувати графік надходження коштів облігаційної позики.

8. Формування фонду погашення облігацій. Завершальним етапом керування облігаційною позикою є визначення розміру постійних відрахувань, що підприємство повинно здійснювати для формування викупного фонду до моменту їхнього погашення. У цьому випадку використовується формула розрахунку платежів у виді ануітета, тому що такі відрахування здійснюються у фіксованій сумі через рівні проміжки часу протягом терміну дії облігації. Формула ануітетних платежів може бути використана і при обслуговуванні боргу за облігаціями (з періодичною виплатою суми відсотка).

Відрахування у фонд погашення можуть здійснюватися як у грошовій формі, так і викупленими на фондовому ринку облігаціями.