Етапи конфліктів і методи їх вирішення та врегулювання

Динаміка конфлікту в загальних рисах виглядає так:

ПЕРЕДКОНФЛІКТНА тобто латентна фаза, коли є розбіжність

СИТУАЦІЯ інтересів, але зовнішні прояви відсутні

Процес виникнення, розвитку та вирішення конфлікту, для наочності, представимо так:

Чітке визначення етапів необхідне для того щоб:

а) краще зрозуміти витоки конфлікту [І-й етап]

б) виявити причини появи конфлікту [ІІ-й етап]

в) розібратись у формах його прояву [ІІІ-й етап]

г) простежити закономірністі розв’язання [ІУ-й етап]

д) знайти в кожному етапі можливості пом’якшення, скорочення в часі, виходу на стабільність.

Розглянемо окремо прояви кожного етапу.

Може проявитися, в основному, у двох видах:

МЕТА – ОДНА суб’єкти політики прагнуть однієї мети,

СУБ’ЄКТИ – РІЗНІ але практично себе ще не проявили, ще не

ввійшли в конфлікт;

Приклад: політичні партії мають намір запропонувати свої кандидатури в президенти, але виборча компанія ще не почалася й тому фактично діяльність не розгорнулась;

СУБ’ЄКТИ – РІЗНІ, коли існують різні інтереси з однієї проблеми,

МЕТА – РІЗНА ставляться різні, нерідко діаметрально

протилежні цілі, але зіткнення не відбувається.

Приклад: політичні партії та їх фракції у парламенті мають різне

уявлення, різні програми щодо формування економіки, однак на засідання парламенту ця проблема ще не винесена

Це, іншими словами, латентний стан, конфлікт тут існує в прихованому (імплітаційному) вигляді, він визрів, але не проявився.

За формою і сутністю він може бути різним. Його різновиди:

виносяться на широкий загал, на трибуни

мітингів, у парламент;

сторонами сталась подія, яка порушила

латентність відносин (вбивство лідера,

пожежа, економічна диверсія та ін.).

Початок конфлікту вносить суттєві зміни в поведінку сторін:

інтереси, що досі приховувались,

Коли конфлікт уже розпочався і відбувається реалізація

переваг кожною стороною – учасницею, він буде дедалі більш

загострюватися, адже учасники шукатимуть все нові й нові засоби здобуття переваг у конфлікті, змушені будуть відповідати на дії супротивника новими діями, вдаватимуться до підтримки

інших сил, що призводить до розширення поля протистояння

Відповідно змінюється, доповнюється поведінка сторін:

Дискусія, що мала на початковому етапі на меті переконати,

переходить у суперечку а то й у випади, образи.

Усі зусилля спрямовуються на те, щоб завдати якнайбільшої шкоди супротивнику, а то й більше того - знищити його.

Загострення конфлікту має свою динаміку, якій притаманне використання все більшої кількості засобів і перехід від менш гострих до більш гострих.

Загострення не може бути нескінченним, адже такий розвиток подій може призвести до невиправданих втрат, а то й до загибелі конфліктуючих сторін. Розуміючи це, сторони на певному етапі загострення починають шукати можливості для припинення боротьби.

На цьому етапі з'являються наступні настрої, дії.

Триває пошук варіантів виходу з кризового стану

(корекція вимог до супротивника, вихід на певні контакти з

супротивником і та.ін).

Аналізуються життєві реалії, які диктують необхідність зважити

свої сили та можливості подальшого протистояння і потенціал

супротивника.

Зіставляються свої позиції із стабільними нормами, що панують

у супільстві, для подолання конфронтації.

Щодо останнього етапу конфліктних ситуацій, то існує чимало визначень, які по-різному тлумачать смисл та значення цього етапу.

Найбільш поширені такі:

УСУНЕННЯ

ЗАПОБІГАННЯ

УПРАВЛІННЯ

РОЗВ’ЯЗАННЯ

ЛІКВІДАЦІЯ

Ці поняття не є тотожніми, рівнозначними; кожне несе в собі певну, притаманну саме йому якість.

Всі ці поняття об’єднуються одним узагальнюючим поняттям

ВИРІШЕННЯ.

Розглянемо сутність кожного.

Методи відкладання,як правило, використовуються на початковому, передконфліктному етапі, коли різні інтереси сторін ще не стали протидіючими, хоча не виключено відкладання і на інших етапах.

Методи відкладання не є надійним забезпеченням вирішення конфлікту, адже причини розбіжностей залишаються, з часом, за нових обставин, конфлікт може спалахнути з новою силою

Методи посередництвавикористовуються на будь-якому етапі

конфліктної ситуації, але найбільший сенс мають на етапі загострення, коли конфліктуючі сторони починають використовувати гострі, агресивні засоби й керуватися емоціями.

У ролі посередника виступають:

конфліктуючими сторонами;

база, авторитет) для вирішення суперечностей.

Методи посередництва є досить ефективними, тому що вони дозволяють:

а) за потреби оперативно втрутитись в конфлікт;

б) стати вище інтересів обох сторін, виявити об’єктивність;

в) займатись посередництвом і за згодою, і без згоди сторін.

Метод переговорівможе використовуватися на всіх етапах конфлікту, причому його використання залежить лише від конфліктуючих сторін, хоча ініціатива почати переговори, звичайно, виходить від однієї із сторін.

Метод переговорів – найбільш результативний та надійний порівняно з усіма іншими, адже переговори, звичайно, завершуються із врахуванням інтересів обох сторін.