Типи і профілі музеїв

Визначення музеїв. Музеєзнавство та його специфіка

Термін «музей» запозичений з грецької мови. «Мусейон» – святилище муз, богинь поезії, мистецтв і науки, дочок покровительки богині пам’яті Мнемосіни.

Музеями називають науково-дослідні й культурно-освітні заклади, які збирають, комплектують, вивчають і зберігають пам’ятки історії матеріальної й духовної культури людства, природничо-етнографічні, меморіальні та інші колекції, за допомогою яких через свої експозиції, виставки, екскурсії, лекції та інші види наукової та освітньовиховної роботи поширюють природничо-наукові і суспільно-політичні знання.

Предмет науки музеєзнавства чи музеєлогії – це історія розвитку музеїв, теорія та методика музейної роботи.

Музеєзнавство – цегалузь знань, що охоплює коло теоретичних та практичних питань, пов'язаних з організацією та діяльністю музеїв. Музеєзнавство вивчає історію та закономірності розвитку музеїв, їх внутрішню організацію, систему наукового комплектування музейних фондів, документування й зберігання колекцій, а також опрацювання методики побудови музейних експозицій, виставок, різних видів і форм науково-освітньої діяльності музеїв.

Завдання музеєзнавства:

1. виявлення та збирання матеріалів, що мають історичне значення

2. облік та науковий опис, збереження та реставрація пам'яток культури

3. виробленням тематико-експозиційних планів, виготовлення виставок

4. підготовка до друку і видання документальних збірок, окремих публікацій колекцій експонатів, каталогів, путівників, довідників та ін.

Музеєзнавство тісно пов'язане з такими суспільними науками, як історія, філософія, археологія, етнографія, філологія, психологія, мистецтвознавство, а також з низкою природничих наук – ботанікою, зоологією, антропологією, палеонтологією, ґрунтознавством тощо.

Музеєзнавство широко використовує характерні для цих наук прийоми й методи дослідження – польові розвідки та розкопки, систематичні спостереження, рентгенографію, спектральний і хімічний аналіз тощо.

Типи і профілі музеїв

Суспільне призначення та напрями роботи визначають типи (види) музеїв:

1. Переважна більшість вітчизняних музеїв є науково-освітніми установами. Вони, з одного боку, тісно пов’язані з системою освіти, а з другого – виконують представницькі функції, знайомлячи світ з національними надбаннями країни, регіону, міста чи села. Завдяки публічності й доступності вони здійснюють широкий комплекс охоронних, збиральницьких, просвітницьких, наукових завдань.

2. Музеї, пов’язані із стратегічними напрямами наукових досліджень. Це академічні або науково-дослідні музеї при академіях наук та науково-дослідних інститутах (наприклад, Музей етнографії та художнього промислу у Львові, Центральний науково-природознавчий музей НАН України тощо).

3. Суто навчальні музейні заклади, які діють у системі середньої, вищої освіти, на виробництвах і представляють зразки й напрацювання різних галузей науки, промисловості, техніки, художніх ремесел.

Профіль музею визначається основним змістом його фондів та зв’язком з тією чи іншою галуззю науки, мистецтва або виробництва.

Основні профілі музеїв

1. Музеї історичного профілю – це група, до якої належать музеї, що збирають, вивчають і експонують матеріали про розвиток суспільства, про знаряддя праці, пам’ятки побуту й культури, створені народом упродовж століть, про народно-визвольний рух, визначні історичні події.

Музеї історичного профілю поділяються на такі види: загально-історичні, військово-історичні, археологічні, етнографічні, історико-архітектурні та історико-культурні (музеї або заповідники) (Історико-етнографічний музей «Бойківщина» у місті Самбір Львівської області, Державний історико-архітектурний заповідник у місті Збараж).

2. Музеї комплексного профілю – краєзнавчі музеїзбирають, вивчають і експонують матеріали, що розповідають про природу, і культуру певного краю. Специфіка краєзнавчих музеїв у тому, що вони мають широкий діапазон експозицій, поєднують риси музеїв історичного й природничонаукового профілів, а іноді мають ще художні, літературні чи меморіальні відділи (Долинський краєзнавчий музей «Бойківщина» Омеляна та Тетяни Антоновичів у Івано-Франківській області).

3. Музеї художнього профілю зберігають, вивчають і пропагують визначні твори живопису, графіки, іконопису, скульптури, ужиткового мистецтва, а також народної творчості (Івано-Франківський обласний художній музей).

4. Меморіальними музеями називають музеї, присвячені видатним людям. Меморіальними є музеї великих учених, письменників і поетів, полководців, композиторів і артистів (Державний меморіальний музей М. Грушевського у Львові).

5. Музеї природничо-історичного профілю збирають, систематизують, вивчають і експонують різноманітні природничі матеріали – геологічні, мінералогічні, ботанічні, палеонтологічні, зоологічні та інші (Зеленівський музей природи рідного краю у селі Зеленів Чернівецької області).

6. Сучасний науково-технічний прогрес, великі досягнення науки й культури зумовлюють виникнення нових профілів. Це здебільшого галузеві (техніко-економічні, сільськогосподарські, медичні, педагогічні та ін.) або музеї, які створюються при відповідних відомствах і організаціях (музеї санаторіїв, аптек, музеї просто неба). (До галузевих відноситься Музей книги у м. Бережани Тернопільської обл).

Особливості музеїв

Музеї мають багато особливостей і специфічних рис, зумовлених їхніми науковими, культурно-освітніми, ідеологічними функціями:

1. Музеїзбирають, систематизують, вивчають, зберігають і експонують першоджерела, або оригінали, тобто ті пам’ятки, які безпосередньо пов’язані з розвитком природи, життям людського суспільства.

За цією особливістю музеї близькі до науково-дослідних установ, котрі також вивчають (у своїх аспектах) першоджерела.

2. Музеї працюють над дуже різнорідними першоджерелами – використовують геологічні, ботанічні, палеонтологічні, зоологічні, антропологічні та інші природничі колекції, пам’ятки матеріальної культури (знаряддя праці, ремісничі вироби, зброю, побутові речі тощо), пам’ятки духовної культури (твори живопису, графіки, скульптури та ін.), а також рукописні й друковані документи, книги.

3. Музеї використовують свої фонди для популяризації першоджерел – показують їх в експозиційних залах, на спеціальних виставках, під час екскурсій.

Специфіка музеїв виявляється також у тому, що в їхній діяльності науково-дослідні й освітні (представницькі) функції тісно поєднуються.

Свою багатогранну, корисну для суспільства роботу музеї будують на основі Конституції України, законів та підзаконних актів, постанов Кабінету Міністрів. У світі є більш як 12 тисяч музеїв. Для обміну досвідом музейної роботи при ЮНЕСКО ще в1947 році створено Міжнародну раду музеїв (ІКОМ).