Етапи розв'язання статистичної задачі

Імовірнісно-статистичні методи в експериментальних дослідженнях, тобто дослідницькій роботі лікарів займають окреме місце. Згідно з даними світової медстатистики щороку публікуються результати понад 30 тис. клінічних випробувань, які надалі докорінно змінюють ставлення лікарів до вже добре відомих лікувальних заходів. З кожним роком обсяг надійно перевіреної інформації стрімко збільшується. При проведенні медичними працівниками наукового експерименту (наприклад, у галузі доказової медицини) і обробки початкових даних використовують імовірнісно-статистичні методи зі спеціальними технологіями проведення досліджень, складним аналізом медичних даних та інтерпретацією результатів. Раніше імовірнісно-статистичні методи нерідко відлякували дослідників своїми складними підрахунками вручну, у яких використовувалися громіздкі формули. Саме ці фактори робили аналіз даних нелегким та малодоступним процесом. Сьогодні комп'ютерні технології із сучасними статистичними пакетами надали можливість проводити багато дослідницьких робіт. Якщо лікарі повинні правильно вибирати потрібний метод аналізу даних, добре при цьому уявляючи, для чого і як вони використовуються, а також володіти їх комп'ютерною обробкою, то середньому медичному працівнику достатньо мати загальні поняття про ці методи та уміти працювати з пакетом для обробки даних.

Будь-яка імовірнісно-статистична задача включає п'ять самостійних, проте взаємопов'язаних етапів:

— постановка задачі, її мета, розробка плану дослідження (робота лікаря);

— збирання матеріалу: вибір облікового документа з переліком питань, на які потрібно отримати відповіді. Це може бути як спеціально складений дослідником опитувальний лист,

анкета, карта, так і офіційний обліковий документ-талон амбулаторного пацієнта, лікарське свідоцтво про смерть тощо (робота лікаря та середнього медпрацівника);

— вибір методу вирішення та первинна статистична обробка даних. Цей пункт включає обчислення показників (абсолютних, відносних та середніх величин), їх порівняння (робота лікаря та середнього медпрацівника);

— аналіз даних;

— інтерпретація результатів (робота лікаря).

Вимога правильно застосовувати методи при обробці наукового матеріалу визначається особливостями медицини — предметної сфери з нечіткою системологією. Наприклад, відомо, що коронарна хвороба переважно уражує осіб віком 40 років, майже завжди проявляється больовим синдромом, змінами на ЕКГ — досить часто, шумами в серці — дуже рідко. Тобто дані «переважно, майже завжди, досить часто, дуже рідко» позбавлені конкретики, вони не математичні. У медицині такі описи мають імовірнісний характер. Статистика вимагає чіткого кількісного вираження випадків при дослідженні якого-небудь параметра. По суті, лікар постійно має справу з імовірнісним матеріалом. Методи теорії імовірності дають можливість проводити розрахунки, що дають змогу робити практичні висновки щодо випадкових явищ.