Порядок перевірки коефіцієнта шуму приймача РЛС ІІ-18Р.

Індикатор коефіцієнта шуму, блок 40

Індикатор коефіцієнта шуму використовується для вимірювання коефіцієнта шуму приймального пристрою.

Елементи схеми:

генератор шуму УЦ3.269002СП;

балансний вольтметр (лампа Л3);

джерело анодного живлення (Тр3, Д1, С5, С6, R27, Др1);

ланцюги управління В1, В2, регулювання R2-R6, R8-R12, контролю «ИП1», «ИП2».

Генератор шуму зібраний на діодах Л1 і Л2, що працюють в режимі теплового насичення, в якому шумовий струм діода пропорційний анодному струму. Загальним навантаженням для діодів Л1, Л2 є резистор R1, тому шумовий струм ГШ пропорційний сумарному анодному струму обох діодів. Величина анодного струму, а отже і шумового струму, встановлюється шляхом зміни напруги розжарення. Шумовий сигнал через високочастотний роз’єм Ф1 (вихід ГШ) подається на приймальний пристрій. Для забезпечення необхідного діапазону анодних струмів шумових діодів (1-50 мА) первинна напруга трансформатора розжарення Тр1 змінюється ступенево або плавно. Ступенева зміна напруги здійснюється перемикачем В1 шляхом вмикання змінних резисторів R2-R4, а плавна – змінними резисторами R5 «ГРУБО» і R6 «ТОЧНО». Стабілізована напруга 110 В подається на трансформатор розжарення Тр1 через перемикач В1 (в положеннях 5, 10, 50), через усі або частину змінних резисторів R2-R6 в залежності від положення перемикача В1. Як анодне живлення використовується напруга, що знімається з випрямляча Д1. На випрямляч Д1 змінна напруга надходить з трансформатора Тр3. Від’ємна напруга подається на катоди шумових діодів Л1 і Л2. Міліамперметр «ИП1» використовується для вимірювання анодного струму діодів. Для вимірювання анодного струму різної величини 5, 10, 50 мА використовуються універсальні шунт – резистори R8-R12. Контроль за вмиканням генератора шуму здійснюється лампочкою Л4. 53 Балансний вольтметр, зібраний на лампі Л3, служить для вимірювання постійної складової напруги шумів на виході детектора приймального пристрою. Діапазон напруг, що вимірюються, розбитий на три межі: 1, 3 і 10 В. Комутація меж здійснюється перемикачем В2 (шкала В). Анодна напруга на лампу Л3 подається з дільника, резистори R13, R14 і R20, а на них подається напруга +300 В. Мікроамперметр «ИП2» вмикається між резисторами, що працюють на навантаження R16 і R26, додатковими та резисторами R17-R19, R21-R23, що комутуються перемикачем В2. Напруга розжарення на лампу Л3 подається з трансформатора Тр2. Потенціометр R25 «УСТ. НУЛЯ» служить для калібрування приладу «ИП2» перед вимірюванням.

Порядок перевірки КБХ РЛС П-18Р.

КБВ по всіх частотах на 100% потужності має бути не нижче 67%

Підготовка

Підготувати та вмикнути РЛС

«Бл 12» перемикач М-Викл-Непр. изм

«Бл 42» Перемикач «питание» в пол. Питание

«Бл 42» Тумблер «Измерение» в пол. КБВ

«Бл 42» Ручкою «Уст. ноля» виставити амперметр в нульове положення.

Перевірка

«Бл 12» перемикач М-Викл-Непр.изм

«Бл 11» Переконатись, що станція працює на повну потужність (Індикатор «А100»)

«Бл 42» Тумблер «Падающее-Отраж» в пол.. Падающее

«Бл 42» Ручка «Уст 100» досягти 100 на амперметрі.

«Бл 42» Тумблер «Падающее-Отраж» в пол.. Отраж

«Бл 42» Зняти покази амперметра і підставити їх у графік, по графіку знайти КБВ