ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ПОРЯДОК ЗВЕРНЕННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ ДО ВИКОНАННЯ. ПІДСТАВИ ДЛЯ ЗАСТОСУВАННЯ НЕГАЙНОГО ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ

Виконанням рішення суду завершується процес захисту прав, свобод чи інтересів фізичних і юридичних осіб, територіальних громад та держави шляхом їх фактичної реалізації у спосіб та порядок, визначений Конституцією та законами України.

Звернення судового рішення до виконання визначається наукою цивільного процесуального права як завершальна стадія цивільного судочинства, без реалізації якої втрачається сенс усієї юрисдикційної діяльності суду. Примусове виконання рішень судів гарантує здійснення прав сторін, визнаних судом, і підтверджених ним обов’язків.

Рішення та ухвали суду в цивільних справах, які не виконуються боржником добровільно у встановлений строк, а також такі, щодо яких допущено негайне виконання, виконуються примусово органами Державної виконавчої служби України, що входять до системи органів Міністерства юстиції України, в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р. № 606-ХІУ

У примусовому порядку виконуються рішення суду в цивільних справах, якими задоволені вимоги заявника про присудження майна, грошових коштів, відібрання дитини, поновлення на роботі, виселення, вселення, примусовий обмін житла тощо.

Рішення про відмову в задоволенні позовів про присудження, за позовами про визнання і встановлення фактів і правовідносин та перетворення правовідносин (перебування громадянина на утриманні, визнання договору недійсним, розірвання шлюбу тощо) не потребують примусового виконання, але в частині стягнення судових витрат вони можуть виконуватися в примусовому порядку. В іншій частині рішення про визнання і перетворення правовідносин не потребують примусового виконання внаслідок їх загальної обов’язковості і є підставами для їх реалізації іншими способами, зокрема, реєстрацією компетентними органами держави встановлених судом правовідносин, чи правового статусу громадянина.

Підлягають примусовому виконанню і ухвали суду у випадках, передбачених законом, які за змістом характеризуються реалізованістю і вимагають примусового виконання, зокрема про забезпечення позову, про привід свідка, про поворот виконання та ін.

У цивільному процесі вирізняються такі види виконання:

· виконання за загальними правилами;

· негайне виконання.

Виконання за загальними правиламизастосовується у разі відсутності підстав для застосування негайного виконання.

Негайне виконання – це виконання судового рішення ще до вступу його у законну силу. Застосовується таке виконання, як правило, за результатами попередньої судової діяльності у формі відправлення правосуддя (вирішення цивільної справи) або гарантувальної діяльності суду (забезпечення позову, застосування запобіжних заходів).

У чинному процесуальному законодавстві чітко передбачені підстави для застосування негайного виконання, причому їх розділяють на:

· підстави для обов’язкового (імперативного) застосування негайного виконання;

· підстави для факультативного (імперативно-диспозитивного) застосування негайного виконання.

Негайне виконання судових рішень врегульовується статтею 367 ЦПК. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК рішення суду підлягає обов’язковому негайному виконанню у справах про:

1) стягнення аліментів – у межах суми платежу за один місяць;

2) присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць;

3) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, - у межах суми стягнення за один місяць;

4) поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника;

5) відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала;

6) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

Відповідно до ч. 9 ст. 153 ЦПК негайному виконанню підлягає також ухвала про забезпечення позову. Така ухвала виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. У разі забезпечення вимог заявника заставою ухвала про забезпечення позову звертається до виконання негайно після внесення предмета застави в повному розмірі.

Факультативне негайне виконання допускається судом у разі стягнення з відповідача усієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1, 2 і 3 частини першої ст. 367.

Питання, пов’язані із зверненням судового рішення до виконання, вирішує місцевий суд, який розглянув справу.

ВИСНОВОК З ПЕРШОГО ПИТАННЯ:

Виконанням рішення суду завершується процес захисту прав, свобод чи інтересів фізичних і юридичних осіб шляхом їх фактичної реалізації у спосіб та порядок, визначений Конституцією та законами України. Звернення судового рішення до виконання є завершальною стадією цивільного судочинства, без реалізації якої втрачається сенс усієї юрисдикційної діяльності суду.

Питання, пов’язані із зверненням судового рішення до виконання, вирішує Місцевий суд, який розглянув справу вирішує питання із звернення судового рішення до виконання, призначаючи за наявності підстав негайне виконання. Це виконання судового рішення ще до вступу його у законну силу, застосовується за результатами вирішення цивільної справи або гарантувальної діяльності суду (забезпечення позову, застосування запобіжних заходів).