Обсяг — це кількісна характеристика роботи, яку можна подати в кілограмах, метрах, у кількості під­ходів на виконання вправ на приладах, кількості підтягувань, від­жимань та ін.

Інтенсивність — це ступінь напруження, яке вияв­ляється під час виконання тієї чи іншої вправи. Інакше кажучи, інтенсивність — це кількість роботи, виконаної за одиницю часу. Чим більше роботи виконано за одиницю часу, тим більша інтен­сивність, тим більше фізіологічне навантаження.

Ті самі фізичні вправи можуть справляти різний вплив на організм залежно від характеру їх виконання. Існує багато мето­дичних прийомів регулювання навантаження. Найпоширеніші з них такі: кількість повторень вправ, темп їх виконання, зміна ви­хідних положень у бік ускладнення або полегшення, застосування обтяжень (набивних м'ячів, гантелей, булав, гімнастичних па­лиць) тощо. Вони дають змогу педагогові дозувати, тобто регу­лювати фізіологічне навантаження на організм учнів під час проведення уроку. Ці прийоми можна використовувати в різнома­нітних поєднаннях. Наприклад, підтягування у висі можна усклад­нювати збільшенням темпу, кількості підтягувань, виконанням із застосуванням обтяження (тримання набивного м'яча в ногах тощо). Фізіологічне навантаження має поступово збільшуватись, досягати під кінець основної частини уроку максимального рівня, а потім поступово знижуватись у заключній частині. Але в прак­тичній роботі, крім цієї, так би мовити, класичної, часто зустріча­ються й інші форми кривої навантаження. Це залежить головним чином від контингенту учнів (новачки чи розрядники), завдання занять тощо. Найбільш простим і доступним способом визначення фізіологічного навантаження є вимірювання пульсу протягом усьо­го уроку. Відомо, що пульс є найчутливішим показником, який адекватно реагує на всі зміни, які відбуваються в організмі під впливом фізичних вправ і навіть психологічних факторів. Тому, підраховуючи частоту пульсу протягом уроку і побудувавши графік пульсової кривої, ми можемо мати уявлення про загальне навантаження і про хід його змін протягом уроку. Підраховують пульс в одного учня через рівні проміжки часу (краще, щоб вони були якомога коротшими — 2—3 хв.). Потім роблять графік — на горизонтальній лінії позначають відрізки часу, а по вертикалі — значення частоти пульсу. Позначивши крапками частоту пульсу на відповідному рівні в певний час занять і сполучивши їх, діста­немо криву лінію, яка й характеризуватиме фізіологічне наванта­ження на уроці.

Треба прагнути, щоб під час занять кожна хвилина використо­вувалась раціонально. Ось чому одним з найважливіших показни­ків якості уроку є його рухова насиченість, тобто відношення рухо­вої діяльності учнів до часу, витраченого на заняття. Визначають її в процентах. При визначенні рухової насиченості уроку треба враховувати процеси активної підготовки до виконання вправ — обмірковування, зосередження уваги, слухання пояснення, на­строювання (відпочинок до уваги не беруть).

Відомо, що уроки гімнастики, як правило, відзначаються низь­ким процентом рухової насиченості, особливо під час занять на гімнастичних приладах, бо кожному учневі доводиться чекати сво­єї черги для наступного підходу для виконання вправи. Збільшу­вати рухову насиченість можна за допомогою скорочення пауз між підходами. Для цього використовують такі методичні прийоми: ви­конання вправ фронтальним і потоковим способами, дроблення класу або груп на дрібніші групи (по 4—5 учнів), установлення кількох приладів (2—3 колоди, 2—3 перекладини, кілька гім­настичних мат для виконання акробатичних вправ тощо), вико­нання основних і допоміжних завдань та ін.

У повсякденній практиці величину внутрішнього навантаження можна оцінювати за показниками втоми, а також за характером і тривалістю відновлення в інтервалах відпочинку між вправами. Для цього використовують такі показники, як інтенсивність потовиділення, колір шкіри, якість виконання рухів, здатність до зосередження, загальне самопочуття учня, його готовність продовжувати заняття, настрій під час вправ і в інтервалах відпочинку, а також за показниками ЧСС під час вправ і в інтервалах відпочинку. В залежності від ступеня прояву цих показників розрізняють мале, помірне, середнє, велике і максимальне навантаження.

Наявність нераціонально витраченого часу на уроці свідчить про погану підготовку до уроку, непродуману його організацію і проведення.

Методичні правила, завдання і вимоги в різних частинах занять з гімнастики приведено в таблиці 1.

Таблиця 1