Історія створення та перспективи пневматичних систем і приводів.

Актуальність, мета і задачі курсу.

Пневмо – в перекладі, подих, дуття. Отже, предметом вивчення даного курсу є газові, переважно, повітряні потоки, засоби їх утворення і використання.

Пневмопривод – це сукупність пневмоапаратів, до числа яких входить один або декілька пневмодвигунів, для приведення в дію механізмів і машин за допомогою стисненого газу (повітря).

На сьогодні пневматичні системи і приводи розповсюджені у всіх сферах діяльності людини (в нафтовій, газовій, хімічній, харчовій, машинобудівній промисловостях, літакобудуванні, космонавтиці, медицині, енергетиці, гірничій справі, металургії, будівництві, транспорті і т.д.). їх використовують для автоматизації робочих процесів і керування машинами, приводу робочих інструментів і агрегатів, забезпечення робочих процесів та нормального теплового режиму роботи силових агрегатів, транспортування матеріалів, прибирання та створення необхідних мікрокліматичних умов робочих приміщень Створення і експлуатація названих систем і приводів вимагає відповідних знань і навиків. Тому актуальність даного курсу для спеціалістів механічного профілю очевидна.

Мета курсу: Вивчити базові конструкції, познайомитись з основами створення та розрахунку пневматичних апаратів, систем і приводів. Завдання курсу:

1. Оволодіти знаннями базових конструкцій і основами створення та розрахунку пневматичних апаратів, систем і приводів.

2. Набути навики:

– самостійної роботи зі спеціальною та довідковою літературою в області пневматичних апаратів, систем і приводів;

– раціонального використання пневматичних апаратів, систем і приводів.

– розробки схем та конструкцій, розрахунку пневматичних апаратів, систем і

приводів.

Історія створення та перспективи пневматичних систем і приводів.

Поштовхом для створення пневматичних апаратів і систем сприяв розвиток гірничо-рудної справи та металургії, здійснення технічних процесів, яких вимагає обміну повітряних мас.

Прикладом найбільш простого апарата для подачі повітря є "ковальський міх", який застосовувався для інтенсифікації процесу горіння в горнилі майже до кінця другого тисячоліття.

Винахід поршневої повітряної помпи, прототипу сучасних компресорів з однією ступінню стиснення, пов'язаний з іменем німецького фізика Геріке

(1640 р.).

У другій половині XVIII століття в Англії Вількінсон запатентував двохциліндровий компресор і в цей же час Уатт виготовив повітродувну машину з паровим приводом.

Компресори зі ступенем стиснення без проміжних охолоджувачів з'явилися у Франції в 30-х роках XIX століття.

Багатоступеневий компресор з між ступеневими охолоджувачами створений в 1849 році Ратеном (Німеччина).

Виробництво відцентрових компресорів було розпочато фірмами Рато (Франція) та Парсонс (Англія) на початку XX століття.

У Росії в 1832 році інженер Саблуков запропонував конструкцію відцентрового вентилятора для провітрювання шахт та заводських приміщень і вказав простий спосіб його розрахунку.

Широке розповсюдження лопатевих машин в промисловості супроводжувалась і розвитком їх теорії.

Теоретичні роботи Л.Ейлера (XVIII століття), О.Рейнольдса, Л.Прандля, М.Є.Жуковського (кінець XIX – початок XX століть) привели до створення сучасної наукової основи апаратів для перекачування газів та повітря.

На сьогоднішній день значні роботи по вдосконаленню пневматичних пристроїв ведуться у всіх розвинених країнах світу, в тому числі і в Україні. Тут слід відзначити Харківську і Сумську школи.

Кількість компресорних машин різного призначення, які випускаються в наш час промисловістю технічно розвинених країн, вираховується мільйонами штук на рік. Енергія, яка використовується для їх приводу, складає понад 15% в енергетичному балансі розвинених країн. Тому сучасні теоретичні та експериментальні дослідження спрямовані на вдосконалення робочих процесів і

підвищення к.к.д. цього типу апаратів.