Форми міжнародного співробітництва.

Основною формою міжнародного співробітництва є міжнародна торгівля. Міжнародна торгівля– це обмін товарами та послугами між державами. В якості покупців та продавців виступають окремі особи, приватні, акціонерні підприємства та державні структури. Масштаби та форми участі країни в міжнародній торгівлі, вплив останньої на національну економіку залежать віл рівня економічного розвитку та глибини інтеграції країни м систему міжнародного поділу праці.

Причини міжнародної торгівлі.Міжнародна торгівля обумовлена:

- обмеженістю або відсутністю ресурсів в національні економіці;

- обмеженістю внутрішніх ринків збуту;

- національними відмінностями в рівнях витрат виробництва;

- нерівномірним доступом до технологій й т.п.

Завдяки цим відмінностям стає вигідною спеціалізація країн на виробництві певних товарів, витрати виробництва яких у країні менші порівняно зі світовими. Міжнародна торгівля базується на принципі “порівняльних переваг”,який був сформульований Д.Рікардо ще у 1817 році. Відповідно до нього країна повинна виробляти лише ті товари, в виробництві яких вона має порівняльні переваги. А інші повинна закуповувати за кордоном. В результаті такої спеціалізації стає ефективнішим як національне, так і світове виробництво. Тому міжнародна торгівля є взаємовигідною.

Показниками, які характеризують міжнародну торгівлю є:

- обсяги експорту та імпорту;

- обсяги експорту та імпорту на душу населення (в розвинених країнах вони складають 3 – 5 тис. дол.);

- експортний потенціал – обсяг продукції, який країна може продати на зовнішньому ринку без шкоди для внутрішнього споживання;

- співвідношення частки країни в світовому виробництві товарів з її часткою в світовій торгівлі цими товарами. Цей показник характеризує конкурентноздатність національних товарів;

- структура експорту. Для розвинених країн характерна машинно-технологічна спрямованість, а для слабко розвинених – сировинна спрямованість експорту;

- структура імпорту. Вона характеризує залежність країни від світової економіки.

Міжнародна торгівля хоча є вигідною, може справляти й негативний вплив на національну економіку. Тому держава здійснює регулювання зовнішньої торгівлі. Існує два режими зовнішньоторгової політики: протекціонізм(держава обмежує зовнішню торгівлю з метою захистити внутрішній національний ринок) та фрітредерство(політика вільної торгівлі).