Змістовна характеристика психодіагностичних методів.

Стимульний матеріалу психологічних тестах поділя­ється на:

Вербальні стимули– це запитання, твердження і за­вдання, виражені словами.

Невербальиі стимули– це картинки, фігу­ри, значки, плями, колірні картки, форма, колір, висота зву­кової тональності й ін.

Відповідні реакції випробовуваного на тестові стимули (завдання) поділяються на закриті, відкриті і динамічні, та ще ті, котрі здійснюються через органи (засоби) управління.

Види тестових завдань (по В.А. Дюку)

Види відповідей на тестові завдання (по В.А. Дюку)

У найбільш відомих і розповсюджених опитувальниках використовуються наступні типи тестових запитань:

1. Стимули — вербальні стандартизовані. Відповіді — закриті типу «Вибір».

Завдання в цих тестах представлені у вигляді запитань (тверджень), щодо яких випробовуваний виносить своє суд­ження. Найчастіше, відмітимо, використовується двох- чи трьохальтернативний вибір відповідей, наприклад «вірно», «невірно», «не можу сказати» (чи «щось середнє»). По змісту тести-опитувальники умовно поділяють на три кате­горії: опитувальники-анкети, біографічні й особистісні опитувальники (опитувальника Марлоу-Крауна, Е. Стронгом "Бланк професійних інтересів", методика «Ціннісні орієн­тації» М. Рокича)

Застосування тестів-опитувальників характеризується малим ступенем включення психодіагноста в процедуру обстеження. Алгоритми обробки результатів цих тестів, як правило, являють собою просту процедуру підрахунку кількості збігів відповідей випробовуваного з так званим Діагностичним ключем, з наступним приведенням отрима­них результатів до нормативного вигляду.

2. Стимули — невербальні статичні. Відповіді — закриті типу «Вибір».

Методики такого типу застосовуються для дослідження просторової уяви, комбінаторних здібностей, а також співвідношення невербальних стимулів з визначеним кла­сом із заданого переліку психічних процесів (тест структури інтелекту Амтхауера, матриці Равена).

Завдання з декількома варіантами вибору — мабуть, чи не найбільш часто використовуваний прийом при констру­юванні тестів на інтелект. Такі завдання зазвичай склада­ються з двох частин: основна, яка моделює проблему, містить твердження чи запитання, і варіантів вибору або визначеної кількості можливих відповідей, з яких випробо­вувані повинні вибрати правильний.

3. Стимули — вербальні стандартизовані, невербальні. Відповіді — закриті типу «Оцінювання значення ознаки по заданій шкалі».

Методики психодіагностики такого типу пов'язані з оцінкою запропонованих об'єктів (словесних тверджень, зо­бражень, конкретних людей чи себе) по ступеню виразності в них якості, заданої шкалою. Вони призначені для виміру розбіжностей у тлумаченні тестових категорій і понять ви­пробовуваними (методика Дембо-Рубінштейн, метод семан­тичного диференціалу Ч. Осгуда).

Технологія застосування методик такого роду сполучена з великою кількістю обчислень, необхідних для реалізації об­раного алгоритму обробки таблиць типу «об'єкт — ознака». Тому психодіагностику, засновану на використанні шкальної техніки оцінювання, доцільно застосовувати на базі комп'ютерних версій. У той же час інтерпретація результатів подібного комп'ютерного аналізу важко формалізується й ос­новні акценти у цьому приходяться на психодіагноста, його професійні знання і навички діагностичної роботи.

4. Стимули — вербальні і невербальні, індивідуально орієнтовані. Відповіді — закриті типу «Оцінювання значення ознаки».

Незважаючи на зовнішню схожість методик цього типу з методами пікалювання, вони, разом з тим, принципово розрізняються. Тут використовуються не задані ззовні озна­ки, а виявляються власні, індивідуальні конструкти, створю­вані безпосередньо в процесі обстеження.

Прикладом індивідуально орієнтованого підходу до суб'єктивного шкалювання є техніка репертуарних решіток, запропонована Г. Келлі. Вона спрямована на виявлення смислових індивідуальних конструктів, які опосередковують сприйняття і самосприйняття при аналізі особистісного змісту понять.

Психологічний зміст такої техніки діагностики заснова­ний на тім, що недостатньо структурований матеріал, що є стимульним, при відповідній процедурі обстеження пород­жує фантазії й уяву, у яких розкриваються цікаві для психодіагноста явища психіки суб'єкта. У практичному ви­користанні проективні техніки доповнень і вільного конст­руювання надають випробовуваному широкі можливості для саморозкриття. Але ці методики важкі в інтерпре­таціях, оскільки будуються вони на інтуїції і ґрунтовній теоретичній підготовці психодіагноста.

7. Стимули — невербальні динамічні. Відповіді — реагування через органи управління.

Такого роду тестові завдання забезпечуються апаратурни­ми методиками й об'єктивними психодіагностичними проце­дурами. Використовують їх у дослідженнях сенсомоторних функцій, параметрів часу реакції, типологічних особливостей вищої нервової діяльності й ін. Наявність зворотного зв'язку між відповідями (реакціями) випробовуваного і стимулами як і їх специфіка (реакція вибору, спостереження за об'єктом, що рухається, точність чи швидкість відповідної дії), зазвичай моделюються умовами якої-небудь предметної (професійної, наприклад) діяльності.

В цілому апаратурні тести являють собою самостійний напрямок психодіагностики, що застосовується в інже­нерній психології і психології праці, у профорієнтаційній роботі, професійному доборі.

8. Стимули — вербальні (невербальні) індивідуально орієнтовані. Відповіді — відкриті.

Цей тип психодіагностичних методик характеризується максимальною включеністю діагноста в процес обстеження. Це так звані діалогічні психотехніки — бесіди, інтерв'юван­ня, діагностичні ігри, тренінги. Вони найменш формалізовані і тут важливе місце займає жива взаємодія експерта (діагноста) й обстежуваного. А досвідченість, професійні знання, на­вички і здібності психолога, який виконує і роль діагноста, консультанта, психотерапевта, істотно впливають на резуль­тати діагностики. Тому так важливо правильно підготувати процедурну, а не тільки змістовну частину діагностичної ро­боти. Особливого значення набувають вміння діагноста вра­ховувати фактори (їх ще називають, "перемінні"), що так чи інакше впливають на результати психологічної діагностики.