Сировинна база для біоенергетики

Основу сировинної бази для біоенергетики в Україні становлять органічна біомаса рослинного й тваринного походження та різні види відходів, придатні для переробки (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Сировинна база та основні напрямки виробництва енергії з біологічної сировини.

Біомасою називають всі види речовин рослинного й тваринного походження, продукти життєдіяльності організмів і органічні відходи, що утворюються в процесах виробництва, споживання продукції й на етапах технологічного циклу.

Згідно Закону України «Про альтернативні види палива» від 21.05.2009р. № 1391-VI) Біомаса – біологічно відновлювальна речовина органічного походження, що зазнає біологічного розкладу (відходи сільського господарства (рослинництва і тваринництва), лісового господарства та технологічно пов'язаних з ним галузей промисловості, а також органічна частина промислових та побутових відходів;

В Україні, враховуючи ґрунтово-кліматичні умови, джерела для біопалива експерти розташовують в такій послідовності: кукурудза, тритикале, пшениця, різні види сорго та проса, цукровий буряк, соняшник, ріпак, відходи сільського і лісового господарства, а також міскант, тополя, стебла і лузга соняшника; рекордсменом з накопичення енергії на гектар площі в наших умовах є картопля, але зовсім не вирішені проблеми її зберігання протягом тривалого часу до переробки.

Не визначені можливість і доцільність використання для отримання біопалива решток таких культур, як пшениця, ячмінь, кукурудза (солому, стебла кукурудзи, гичку кукурудзи, сої), враховуючи необхідність збереження органічної речовини ґрунту тощо (крім бадилля соняшника), але є перспектива їх перероблення на хімічні продукти та біопаливо за допомогою "білої" хімії.

В останні роки все більше уваги приділяють ріпаку як сировині для отримання біопалива, але не проведено ґрунтовних досліджень з економічної ефективності його вирощування в різних регіонах України порівняно з іншими культурами, а також поки що не створено достатньо зимостійких сортів озимого ріпаку, і він періодично вимерзає на значних площах, сорти ярого ріпаку за врожайністю помітно поступаються озимому, а тому в умовах нашого аграрного виробництва підтримувати рівень 30 ц/га на 1 т складно.

Ще однією важливою культурою з погляду біоенергетики в Україні є цукровий буряк, технологія його вирощування, транспортування і зберігання добре розроблена, і у разі вирішення проблеми енергетичних витрат на його переробку можливе отримання біопалива з цієї сировини.

Значні перспективи для біоенергетики в Україні мають деякі нетрадиційні культури, здатні накопичувати велику біомасу, зокрема за рахунок того, що у них фотосинтез відбувається впродовж тривалого періоду – від ранньої весни до пізньої осені, а також швидкорослі деревні породи і нові сорти тополі, верби та інших деревних культур.

Надзвичайно важливим фактором у підвищенні ефективності виробництва біопалива є селекція рослин (вуглеводовмісних та олієвмісних) з метою збільшення придатності (за вмістом корисних речовин) для виготовлення біопалива. При вирішенні цієї задачі провідну роль відіграватимуть сучасні методи біотехнології. Йдеться не тільки про збільшення продуктивності і стійкості рослин до абіотичних і біотичних стресів, але й про зміну біохімічних особливостей зерна або інших про­дуктів (вміст пентозанів, зміна співвідношення амілози і амілопектину тощо).