Управління розвитком пам'яті дітей дошкільного віку

У розвитку мимовільної пам'яті дошкільників особливу роль відіграють спостереження. Спрямовуючи увагу малюка на різні сторони об'єктів, організовуючи їх обстеження, вихователь забезпечує формування повного і точного образу пам'яті. Цю особливість охарактеризував К. Ушинський: "Якщо хочете, щоб дитя засвоїло що-небудь міцно, то змусьте брати участь зір, показуючи карту або картину, але і в акті зору примушуйте брати участь не тільки мускули ока безкольоровими обрисами зображень, але й головну сітку дією фарб розфарбованої картини. Залучіть до участі дотик, нюх і смак... Під час такого дружного сприяння всіх органів у акті засвоєння... ви побачите найлінивішу пам'ять. Звичайно, таке складне засвоєння відбуватиметься повільно, але не треба забувати, що перша перемога пам'яті полегшує другу, друга - третю тощо"¹. Це означає, що пам'ять залежить від повноти сприймання, адже для утворення уявлень недостатньо пасивного споглядання об'єкта, потрібні його активний аналіз, встановлення співвідношень між частинами, компонентами ситуації, називання об'єктів та їхніх властивостей словом.

Мимовільне запам'ятовування забезпечується включенням матеріалу у цілеспрямованому діяльність. Сприяють запам'ятовуванню інтелектуальні почуття здивування, задоволення від зробленого відкриття, захоплення, сумнів, що зумовлюють виникнення і підтримання інтересу до об'єкта пізнання і відповідної діяльності.

Перенасичений фактами, подіями матеріал залишає у пам'яті нечіткі, розмиті спогади. Якщо після перегляду спектаклю дитина згадує лише одну-дві репліки, це свідчить не про її погану пам'ять, а про емоційне перевантаження. Щоб малюк не забув матеріалу, необхідно створювати ситуації для його використання під час гри, бесіди, розглядання картинок, спонукати його активізовувати власний досвід.

Найважливішим засобом, що забезпечує мимовільне запам'ятовування і відтворення, накопичення досвіду життєдіяльності, спілкування, пізнання, є режим дня - виконання аналогічних дій в один і той самий час.

Довільна пам'ять розвивається краще, якщо дорослий спонукає дитину до свідомого відтворення досвіду у грі, продуктивній і мовній діяльності, під час переказування, заучування, розповідання, створення історій і казок, тобто ставить мету згадати. Важливо, щоб вимога запам'ятати була зумовлена потребами діяльності, до якої залучений дошкільник. Він повинен розуміти, для чого потрібно запам'ятовувати. Використання засвоєних знань має відбуватися відразу після запам'ятовування.

Старші дошкільники повинні цілеспрямовано оволодівати логічними прийомами запам'ятовування, що залежить від ступеня освоєння відповідних мислительних операцій, змісту і характеру матеріалу, особливостей навчання, яке робить запам'ятовування логічним, потреби дитини у правильному і точному запам'ятовуванні і пригадуванні, прагненні перевірити його результати.

Дитину потрібно навчати, спонукати до контролювання й оцінювання своєї мнемічної діяльності, аналогічної діяльності однолітків, порівнюючи результати відтворення зі зразком. При цьому слід мати на увазі, що поєднання запам'ятовування і самоконтролю підвищує ефективність пам'яті, на 5-6-му році життя. Однак у будь-який період дошкільного дитинства краще двічі сприйняти матеріал, а між його поданням спробувати відтворити, ніж відразу сприймати багато і відтворювати.

Використання з метою розвитку довільної пам'яті дидактичних ігор створює мотивацію, підпорядковує запам'ятовування зрозумілій дитині меті, допомагає усвідомлювати способи виконання діяльності, дає змогу дорослому керувати мнемічною діяльністю, не з відкрито дидактичної позиції. Такі ігри використовують для навчання дітей оволодівати класифікацією як способом логічного запам'ятовування.

У діяльності дошкільників 6-го і особливо 7-го року життя актуалізується навчальний мотив. Тому на початку занять необхідно пояснювати дітям, що вони вчитимуться запам'ятовувати, це потрібно буде їм у школі. У результаті навчання діти оволодівають умінням самостійно подумки класифікувати і запам'ятовувати матеріал. Це має важливе значення для їхньої підготовки до навчання в школі. Отже, упродовж дошкільного дитинства пам'ять зазнає значних кількісних змін і якісних перетворень, які визначають подальший її розвиток. Цьому сприяє безперервне розширення кругозору, оволодіння знаннями і вміннями, ускладнення діяльності та взаємин з дорослими.