Як користуватися серветками.

Культура трапези.

Сідай їсти з добрим настроєм. Він сприяє поліпшенню травлення. "Доброму і сухар на користь,— говорить народна мудрість,— а злому і м'ясо без користі". Коли їси — не розмовляй. Це заважає пережовуванню їжі та її засвоєнню.

З давніх-давен в Україні дотримувались культури під час приймання їжі: їли мовчки, не розмовляючи. Дітям не дозволяли пустувати та розмовляти. А тих, хто порушував ці вимоги, батько, як старший в сім'ї, карав.

Це пояснювалося тим, що до землі-годувальниці й праці хлібороба стави­лись з великою повагою. Крім того, статечність за столом сприяла хорошому засвоєнню їжі.

Поясніть дітям, що за столом не слід відволікатися, розмовляти, а надто критикувати страви або присутніх за столом. Також негарно дивитися, хто скільки з'їсть.

їсти і пити потрібно спокійно, безшумно, не поспішаючи. За столом не можна розмовляти або читати. Читання відвертає увагу від приймання їжі і погіршує її засвоєння. Крім того, під час розмови можна поперхнутись. Ось чому не старіє народне прислів'я: "Коли я їм, я глухий і німий".

Проте інколи за столом можуть про щось запитати. В таких випадках слід спочатку проковтнути їжу, а потім коротко і чітко відповісти.

Виходити з-за столу слід лише тоді, коли всі закінчили їсти.

Поради батькам

(Ознайомити батьків та їх дітей)

В кожній сім'ї бувають свої радощі, клопоти і тривоги. Але про це не слід говорити за столом: картати за незадовільну оцінку, порушення дисципліни тощо.

За святковим столом можна вести розмови, але в перервах між прийманням їжі (між стравами). Проте ці розмови не повинні переходити до обговорення складних службових або наукових проблем, в дискусії чи суперечки.

За святковим столом розмова має бути легкою, бажано дотепною, веселою. Проте вона не повинна заважати головному — засвоєнню їжі. У такій розмові можуть брати участь і діти. Це сприятиме виробленню у них культури спілкування.

Як користуватися серветками.

За столом використовують серветки із тканини та паперові. Для захисту одягу від потрапляння їжі служить, як правило, серветка з тканини. Візьми її, розгорни і, не поспішаючи, застели нею коліна. Не витирай нею губи, обличчя чи руки. Для цього використовують паперові серветки.

Після вживання їжі використану тканинну серветку склади і поклади справа від тарілки, а якщо тарілка прибрана,— то на її місце. Використані паперові серветки поклади в свою тарілку або в тарілку для відходів.

Звичай витирати руки під час їди виник уже давно. Спочатку для цієї мети використовували скатертину.

Великою скатеркою накривали стіл. Ті, хто сидів за столом, застеляли нею коліна. Якщо виникала необхідність, кінцями скатерки витирали руки, а інколи навіть і носа. Через це свіжа скатерка поступово ставала брудною і непривабли­вою. Тому її знімали і застеляли нову. Але, щоб замінити скатерку, необхідно було все прибирати зі столу, що завдавало багато незручностей.

Поступово відмовились від використання скатерки для витирання рук. Для цієї мети, а також для захисту одягу від потрапляння на нього залишків їжі почали використовувати тканинні серветки. Для витирання носа, обличчя замість країв скатерки почали користуватися носовими хусточками (з XVI сторіччя).

Тканина була і залишається відносно дорогою. Тому після використання сер­ветки не викидали, а прали. У XIX сторіччі лікарі прийшли до висновку, що використання дорогих серветок з тканин в лікарнях, їдальнях негігієнічне—вони стають розповсюджувачами хвороб. Тому були запропоновані відносно недорогі паперові серветки, які після використання спалювались.

Так у кінці минулого сторіччя паперові серветки набули широкого розпо­всюдження.

Методичні поради

Після ознайомлення учнів з правилами, запропонуйте їм розгорнути прине­сені ними тканинні серветки і накрити коліна. Покажіть, як необхідно складати використану тканинну серветку, поясніть, куди її слід покласти.

Навчіть учнів користуватися паперовою серветкою. Запропонуйте їм при­дбати паперові серветки і користуватись ними вдома та в шкільній їдальні.

Поясніть дітям, щоб зберегти серветки від забруднення, їх слід носити в поліети­ленових пакетах. Для зручності можна придбати набір серветок на увесь клас і користуватись спільно.

Ознайомте дітей з таким правилом: в гостях, якщо господиня склала свою серветку, значить, обід (вечерю) закінчено.

4. Як брати необхідну їжу та прибор.

їжу із загального блюда, сіль із сільниці, гірчицю із гірчичниці бери розда­вальною ложкою або лопаткою. Хліб із спільної гірки беруть руками, не торкаю­чись інших шматочків. Фрукти, печиво — руками.

Якщо хочеш дістати потрібну страву або прибор, не тягнися через увесь стіл. Неголосно і ввічливо попроси допомогти тобі в цьому свого сусіда.

Не будь пожадливим. Не вибирай собі найкращий шматок. Не випереджай старших та дівчаток, поспішаючи заповнити свою тарілку. За столом допомагай молодшим.

Правила сервірування святкового столу

Святковий стіл накривають скатеркою (бажано білою), прикрашають буке­том живих квітів, а взимку — гілкою верби з розпуклими бруньками.

У центрі столу ставлять хлібницю або велику тарілку з акуратно нарізаними шматочками хліба, сільницю з сіллю, посудинки з гірчицею та іншими спеціями, з маленькими ложечками для спільного користування. Далі—тарілки, салатниці з салатами, оселедниці з рибою та інший посуд з холодними закусками, а в кінці обіду (вечері) — тортівниця з тортом, цукерниця з цукерками, фруктівниця, кавник з кавою або самовар (чайник) з чаєм.

Для кожного члена сім'ї або гостя ставлять прибор: тарілка (якщо подають рідку страву), мілка тарілка, ніж і ложка (справа від тарілки) та виделка (зліва від неї).

На мілкій тарілці ставлять склянки (фужери) для фруктових соків, солодкої або мінеральної води, тканинні та паперові серветки.

Кожен присутній заповнює свою тарілку самостійно, своїм сусідам — на їх прохання. При цьому чоловіки (хлопчики) обслуговують дам (дівчаток).

Під кінець обіду (вечері) подають блюдечка та чашки для кави або чаю.