ЗАГАЛЬНА ТАКТИКА ПРОВЕДЕННЯ ОГЛЯДУ

Після проведення організаційно-підготовчих заходів слідчий переходить до робочого етапу огляду, який складається з низки тактичних заходів, що передують самому огляду та супроводжують його.

Під тактикою огляду слід розуміти комплекс найбільш раціональних і ефективних способів дій, або найбільш доцільну лінію поведінки слідчого, що забезпечує виявлення максимальної кількості слідів злочину та речових доказів, інформації про досліджувану подію.

До основних організаційно-тактичних заходів огляду можна віднести такі: правильне визначення меж огляду; розстановка сил та засобів (їх використання); обрання найдоцільнішого порядку пересування місцем події під час огляду; визначення методу (тактичних прийомів) огляду обстановки місця події та окремих її елементів.

Визначення меж огляду.

Основною особливістю огляду є специфіка визначення його меж. Як свідчить слідча практика, помилки у визначенні меж огляду допускалися саме у випадках механічного фіксування слідів і обстановки на місці події, без їх осмислення. Але саме характер події і обстановка визначають у кожному конкретному випадку межі території, яка повинна ретельно оглядатися. Через необґрунтоване звуження меж залишаються без огляду ті ділянки місцевості, на яких можуть знаходитися об’єкти, які безпосередньо пов’язані зі злочином.

Тактика огляду має певні особливості, які залежать від конкретної слідчої ситуації, або від того, що оглядається: місце учинення злочинів чи місце події.

Так, лідери (організатори) злочинних груп можуть здійснювати загальне керівництво діями угруповання як безпосередньо, так і опосередковано. У першій ситуації лідер безпосередньо присутній на місці події і використовує приміщення, зброю, транспортні засоби тощо. Тому необхідно ретельно оглянути ділянку місцевості, на якій учинений злочин, з метою виявлення слідів злочину та слідів перебування там лідера групи.

В інших ситуаціях лідер здійснює загальне керівництво поза місцем учинення злочину, використовуючи сучасні засоби зв’язку (наприклад, мобільний телефон, електронну пошту тощо). Під час опосередкованого керівництва злочинною діяльністю групи змінюється й характер діяльності слідчого, який проводить огляд, оскільки оглядається вже не місце злочину, а місце події – ділянка місцевості, приміщення, де можуть бути виявлені сліди готування до злочину чи керівництва його учиненням, предмети, які пов’язані зі злочином, сліди впливу лідера на хід кримінальної операції, а також сліди очікування (приховування) завершення злочинної діяльності групи та ін.

У цих випадках межі огляду повинні бути розширені. Але підстави для розширення меж огляду повинні бути обґрунтованими та законними.

Отже, межі огляду повинні охоплювати: місце, де відбулася злочинна подія, виявлені сліди злочину або інші речові докази та предмети, що мають значення для розслідування; приміщення або ділянку місцевості, де відбувалася підготовка до учинення злочину; шляхи підходу злочинця до місця події і шляхи його відходу; місце, де відбувалося приховання злочинної діяльності; інші помешкання і ділянки місцевості, де можуть знаходитися предмети, що мають відношення до події.

Методи огляду.

Під час слідчого огляду важливе значення має послідовність його проведення. Послідовність огляду обумовлюється обставинами кожного конкретного випадку. Проте, будучи обраною слідчим на початку огляду, вона повинна витримуватися до кінця і забезпечити огляд усіх об’єктів, що мають значення для розслідування.

Загалом, методи огляду умовно можна класифікувати за різними підставами (за М.В. Салтевським):

1. За глибиною дослідження:

· загальний (оглядовий). Слідчий, не змінюючи обстановки, обходить територію місця події, отримуючи уявлення про характер злочинної події, встановлює положення предметів і явищ, аналізуючи їх взаємозв’язок. Після чого визначає межі огляду, розстановку сил та засобів (їх використання), порядок руху учасників огляду та методи дослідження обстановки в цілому та окремих її елементів;

· детальний – полягає у ретельному дослідженні слідів злочину, речових об’єктів, що мають відношення до справи. Детальний огляд можна починати тільки у тому випадку, коли обстановка місця події зафіксована у протоколі (схемі, плані) або за допомогою фотозйомки або відеозапису. За допомогою тактичних і науково-технічних засобів виявляються і фіксуються сліди злочину та інші речові докази, перевіряються дані загального огляду.

2. За повнотою дослідження:

v вибірковий (суб’єктивний) метод огляду передбачає дослідження об’єкта (обстановки) тільки у місцях розташування слідів злочину та інших речових об’єктів, визначених відповідно до механізму його учинення, тобто вибірково;

v суцільний (об’єктивний) метод полягає у всебічному дослідженні усієї території (обстановки) місця події в цілому, не минаючи жодного об’єкту.

3. За характером дослідження:

Ø статичний метод передбачає огляд місця події без порушення обстановки і механічного переміщення у просторі окремих слідів злочину та інших речових доказів з місця виявлення. Під час огляду слідчий пересувається по місцю події, орієнтуючись в матеріальній обстановці, та визначає об’єкти, які можуть мати відношення до події злочину;

Ø динамічний метод огляду дозволяє застосовувати засоби дослідження до об’єктів пізнання, що знаходяться у динаміці. Під час огляду об’єкти дослідження можна брати в руки, пересувати, описувати, вимірювати, моделювати та всебічно досліджувати їх ознаки, не змінюючи самий предмет.

4. За послідовністю застосування:

1. Концентричний метод – огляд місця події проводиться за спіраллю від периферії до центру. Цей метод найдоцільніше використовувати у тих випадках, коли немає чітко визначеного центру місця події і проведення огляду пов’язане із виявленням слідів прибуття та відходу злочинців з місця злочину, засідки або очікування об’єкту злочину чи виявленням інших слідів та речових доказів.

2. Ексцентричний метод – огляд місця події проводиться за спіраллю від центру місця події до периферії. Цей метод доцільно використовувати для огляду місця події, яке має певний центр (наприклад, знаходження у приміщенні трупа, наявність слідів зламу та ін.).

3. Фронтальний (лінійний) метод – являє собою огляд значних за площею ділянок місцевості (наприклад, узбережжя річки, ліс, парк, поле, ангар тощо). Цей метод застосовується із залученням допоміжної групи, яка розміщується у лінію (шеренгу) і рухається фронтально. Іноді цей метод називають “прочісуванням” території, коли група шикується у розгорнутий стрій і, рухаючись, обслідує відразу велику територію. Лінія руху може бути прямою (наприклад, огляд траси, залізничної колії) або ломаною (наприклад, огляд узбережжя річки).

4. Секторний метод огляду місця події полягає у дослідженні території за секторами. Слідчий, перебуваючи у центрі досліджуваної території, за компасом визначає напрямок магнітного меридіану (північ – південь) і за ходом годинної стрілки відкладає сектор, наприклад, з кутом у 30^о. Оглянувши територію одного сектора, він відкладає другий, після його дослідження – третій і т.д., поки не дослідить усю територію в цілому.

5. Метод огляду місця події по квадратах полягає у дослідженні території за квадратами. Слідчий розбиває досліджувану територію (наприклад, окрему ділянку місцевості) на певні квадрати. Оглянувши територію одного квадрату, він переходить до іншого. Орієнтирами у даному випадку можуть виступати будинки, споруди, дерева, кущі та інші об’єкти.

6. Для пошуку дрібних слідів, куль, гільз, схованок у предметах меблі та інших предметів, що мають значення для справи, використовується вузловий метод, при застосуванні якого місце події попередньо розділяється на ділянки, квадрати або вузли, кожний з яких оглядається окремо.

7. Методи огляду місця події можуть бути й комбінованими, залежно від слідчої ситуації, що склалася під час проведення даної слідчої (розшукової) дії. Наприклад, під час огляду ділянки місцевості із значними розмірами, слідчий розбиває всю територію, що підлягає огляду, на квадрати, кожний з яких оглядає концентричним, ексцентричним або фронтальним методами залежно від характеру місцевості та слідової картини.

Наведені методи огляду місця події у конкретній слідчій (розшуковій) дії виступають як тактичні прийоми дослідження, адже сама процесуальна дія є методом пізнання злочину як сукупність систематизованих прийомів і засобів дослідження об’єкта.

Питання про послідовність огляду місця події повинне вирішуватися слідчим залежно від обставин, умов і обстановки огляду та слідчої ситуації, що склалася на певному етапі досудового розслідування.

Під час огляду необхідно виявити, дослідити та зафіксувати сліди, які вказують на:

1. Дії особи до учинення злочину (наприклад, спосіб прибуття на місце події, організація засідок або очікування потерпілого, безпосередня підготовка до скоєння злочину тощо).

2. Дії особи, що пов’язані із учиненням злочину (наприклад, спосіб скоєння злочину, механізм нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, розподіл злочинних ролей тощо).

3. Дії особи після учинення злочину (наприклад, спосіб зникнення з місця події та приховання або знищення слідів злочину тощо).

4. Бездіяльність особи, що викликала негативні (злочинні) наслідки.

5. Предмет (об’єкт) посягання.

6. Місце та час учинення злочину (зокрема, проміжок часу знаходження злочинців на місці події).

7. Фізіологічні, психологічні та інші ознаки особи злочинця: сліди рук, взуття, зубів та інших частин тіла; сліди крові, поту, слини, сперми та інші виділення людини, волосся, частини епідермісу та ін.; відомості, які вказують на характер одягу злочинця та інших супутніх ознак (тобто предметів, що його супроводжують); сліди, які вказують на кількість злочинців, наявність злочинного досвіду, певних спеціальних (не обов’язково злочинних) вмінь й навичок, фізіологічний й психологічний стан злочинця та ін.

Важливе значення для розслідування злочинів (особливо проти життя, здоров’я та статевої свободи особи) має виявлення мікрослідів, об’єктів зі слідами запаху та різних виділень людини.

Приклад: Так, в одному з районних центрів Дніпропетровської області організована злочинна група у кількості чотирьох осіб вчинила розбійний напад на квартиру Б., під час якого було вбито двох чоловік. Після викриття і затримання злочинної групи, її члени вини своєї не визнавали. Свідків за даною справою встановлено не було. Під час огляду місця події слідчий встановив місця ймовірного прибуття і зникнення злочинців з місця події та розширив межі слідчого огляду. Тому додатково була оглянута місцевість, яка знаходилась неподалік від місця злочину. Під час огляду місцевості було виявлено і вилучено рукавички та кросівки, які використовувалися злочинцями під час учинення злочину. Висновки судово-імунологічної експертизи підтвердили, що на кросівках є сліди крові, які належать потерпілим, а на рукавичках виявлені сліди поту, який міг утворитися від нападників.

8. Характер злочинних наслідків.

9. Обставини, що сприяли або перешкоджали учиненню злочину.

10. Наявність негативних обставин.

Необхідно зазначити, що нерідко злочинці намагаються направити слідчого за неправильним шляхом, створюючи на місці події неправдиву обстановку.

Відсутність необхідних та наявність зайвих у цій обстановці предметів являють собою негативні обставини, тобто фактичні дані, які суперечать їх логічному розв’язанню та звичайному поясненню.

Негативні обставини можуть виявитися під час проведення будь-якої слідчої (розшукової) дії, але особливу увагу необхідно приділяти при проведенні оглядів місця події. Виявлення слідчим негативних обставин дозволяє встановити, наприклад, інсценування злочину.

Інсценування злочину – це штучне створення зацікавленими особами обстановки, яка б утворювала помилкове уявлення про нібито учинений злочин.

На інсценування можуть вказувати такі типові ознаки: відсутність слідів злочину на тих ділянках, де вони повинні бути, і, навпаки, наявність слідів у тих місцях, де їх не повинно бути; невідповідність розмірів викрадених об’єктів механізму учинення злочину; невиправданий безлад на місці події; невідповідність ситуації, що розповідається учасником процесу, механізму учинення злочину; наявність зайвих, ні чим не пояснених численних пошкоджень на перешкодах, та ін.

До загальних мотивів інсценування можна віднести: інсценування незлочинної події для приховання учиненого злочину (наприклад, інсценування самогубства або нещасного випадку для приховання убивства); інсценування одного злочину для приховання іншого (як правило, більш тяжкого); створення неправильного уявлення про окремі елементи механізму злочину; інсценування злочинної події для приховання фактів, які не мають кримінального характеру (наприклад, приховання аморальної поведінки; інсценування крадіжки документів при фактичній їх втраті), тощо.

Виявлення слідчим негативних обставин під час огляду місця події має важливе значення для справи, дозволяє вчасно висувати слідчі версії та обирати правильний напрямок розслідування.

Огляд трупа та його частин.

Під час розслідування злочинів проти життя, здоров’я та статевої свободи особи, дорожньо-транспортних пригод та інших подій слідчому нерідко доводиться стикатися із необхідністю проведення огляду трупів або їх частин.

Огляд трупа – це слідча (розшукова) дія, що провадиться слідчим на місці знаходження трупа з метою виявлення ознак, що дозволяють встановити особу потерпілого, місце, час, обставини і причини смерті, а також для відшукання ознак, які вказують на можливого злочинця.

Огляд трупа та його частин є складовою частиною загального огляду місця події і проводиться безпосередньо слідчим. Зовнішній огляд трупа є обов’язковим і, як правло, проводиться за місцем його виявлення. Однак труп може бути і самостійним об’єктом огляду у морзі чи іншому місці, яке не пов’язане із злочинною подією.

Участь судово-медичного експерта (лікаря) у проведенні огляду трупа є обов’язковою. Експерт виявляє пошкодження на тілі трупа і одежі, встановлює анатомічні та фізіологічні особливості загиблого, робить попередній висновок про причину смерті та час її настання, що дозволяє слідчому затримати злочинця за “гарячими слідами”, висувати слідчі версії, проводити необхідні оперативно-розшукові заходи та прогнозувати ймовірні напрями досудового розслідування.

При огляді трупа необхідно зафіксувати такі відомості:

1. Особу загиблого. Опис зовнішності при цьому проводиться за методом словесного портрета, зокрема, зазначається стать, приблизний вік, загальна довжина трупа та його тілесна будова, загальний колір кожного покрову,характер трупних явищ, вид голови та обличчя (волосся, стан очей, рот, зуби), шия, груди, живіт, спина, руки, ноги та інші індивідуальні особливості.

2. Первинні відомості про час та причини смерті.

3. Знаряддя злочину, що спричинили смерть потерпілого.

4. Розташування трупа відносно оточуючих нерухомих елементів обстановки, його поза (положення).

5. Які зміни відбулися у первісній обстановці місця події (причини, характер).

6. Наявність або відсутність тілесних ушкоджень, їх форма, характер, розмір та механізм утворення. Ушкодження на тілі трупа, плями крові та інші об’єкти, що мають значення, фотографуються за правилами масштабної зйомки.

7. Якщо труп виявлений зі слідами вогнепального поранення, то необхідно ретельно оглядати одяг та взуття загиблого безпосередньо на місці учинення злочину, щоб відшукати кулі, які можуть знаходитися у складках одягу та під час транспортування до моргу можуть бути втраченими.

Приклад: Так, неподалік від м. Києва у лісі було виявлено труп з вогнепальним пораненням. При огляді судово-медичний експерт не виявив на одежі жертви злочину вихідного отвору, припустивши, що поранення є сліпим. В результаті, під час транспортування трупу, куля, що знаходилася під одягом, була втрачена.

8. Сліди боротьби та опору як на оточуючій обстановці, так і на трупі. Важливо зафіксувати положення трупа (пораненого), оглянути його руки з метою виявлення слідів злочину (наприклад, волосся або фрагментів одягу злочинця), а також необхідно з цією ж метою оглянути його одяг.

9. Стан одежі і взуття, у які одягнена загибла особа, та пошкодження на них. Кожний елемент одягу оглядається окремо. Під час огляду одежі необхідно встановити відповідність її розмірам трупа, вміст кишень тощо.

10. Сліди та нашарування сторонніх частин на тілі, одежі і взутті загиблого.

11. Температуру навколишнього середовища.

12. Виявлення негативних явищ (наприклад, відсутність крові, бруду на взутті чи одязі або навпаки їх наявність невластивих місцю знаходження трупа тощо).

13. Місцезнаходження трупа (“ложе трупа”). Після огляду зовнішнього стану одягу, фіксації положення і пози трупа слід оглянути “ложе трупа”. З цією метою труп необхідно підняти та перенести. Не можна перевертати та волочити труп, оскільки об’єкти, що знаходяться під ним і мають важливе криміналістичне значення, можуть бути знищені або істотно змінені.

Переміщення (зміна положення) трупа можливо лише тільки після фіксації його первісного положення.

Частини трупа оглядаються у такій послідовності: голова – обличчя – шия – груди – живіт – спина – руки – ноги.

Якщо труп буде виявлений працівниками правоохоронних органів, які знаходиться не при виконанні своїх службових обов’язків (або пересічними громадянами), то вони повинні взяти місце виявлення трупа під охорону та вжити усіх необхідних заходів щодо збереження слідів злочину та інших речових доказів. Категорично забороняється торкатися до трупу, зброї та інших речових доказів до прибуття слідчо-оперативної групи.

Невпізнаний труп підлягає обов’язковому дактилоскопіюванню. За необхідності проводиться “туалет” трупа та фотографування за правилами впізнавальної (сигналітичної) зйомки. Обов’язково вилучаються зразки крові, волосся, нігті, виготовляються зліпки й відбитки зубів та заповнюється впізнавальна картка.

У слідчій практиці є випадки, коли під час досудового розслідування виникає необхідність у повторному огляді трупа чи проведенні судово-медичної експертизи трупа після його поховання. Для цього проводиться ексгумація (викапування) трупа.

Труп виймається з місця поховання, оглядається у присутності слідчого, судово-медичного експерта та двох понятих, про що складається протокол, який підписують усі зазначені особи.

Ексгумація трупа складається з таких етапів: підготовчий; робочий (розкриття поховання, витягування трупа з могили та його огляд); заключний (фіксація ходу та результатів ексгумації).

Програма підготовки до ексгумації повинна містити наступні процедури:

вирішення питання про необхідність проведення ексгумації;

визначення мети (завдань) ексгумації та обставин, що підлягають з’ясуванню;

одержання (за необхідності) консультацій фахівців (спеціалістів);

запрошення для ексгумації судово-медичного експерта і технічних помічників експерта (зокрема, лаборанта, санітара);

вирішення питання про необхідність транспортування трупа до лабораторії судово-медичної експертизи чи експертне дослідження провести на місці ексгумації;

запрошення понятих і виконавців ексгумації (власне розкопки, витягування трупа та інших підсобних робіт з трупним матеріалом);

забезпечення учасників слідчої (розшукової) дії необхідними науково-технічними засобами фіксації і дослідження, витягування та пакування трупного матеріалу;

визначення часу проведення ексгумації, сповіщення близьких покійного і ритуальної адміністрації місця поховання;

забезпечення охорони місця проведення ексгумації.

При проведенні ексгумації обов’язково необхідно зафіксувати місце поховання та його особливості (зокрема, пам’ятник, хрест, надпис на ньому, огорожа, стан ґрунту та рослинності тощо), складається план могили і труни. Після цього оглядається труна, труп, що знаходиться у ній, його одяг.

Під час проведення ексгумації доцільно використовувати фотозйомку або відеозапис. Труп після його огляду на місці ексгумації обов’язково направляється на судово-медичну експертизу для встановлення причин смерті та інших обставин, що мають значення для розслідування.

Оглядаючи частини розчленованого трупа, необхідно спочатку сфотографувати їх в упаковці на місці виявлення, потім вид і характер частин без упаковки, особливі прикмети загиблої особи і пакувальних матеріалів, спосіб розчленування. На пакувальних матеріалах нерідко виявляються важливі сліди, мітки, штампи, специфічні вузли та інші деталі.

Огляд речей і документів.

Об’єктами огляду можуть бути і різноманітні документи, зокрема, письмові, графічні, фотографічні, фото- та відеодокументи тощо. Нерідко такі документи можуть виступати як засіб учинення та приховування злочинів (наприклад, підроблені накладні, рахунки, чеки тощо).

При огляді документів необхідно встановити та зафіксувати ознаки, які:

· індивідуалізують документ за змістом: найменування, реквізити, наявність підписів, печаток і штампів, серійний номер і дата складання (видачі), слова з яких починається та закінчується документ, короткий зміст;

· індивідуалізують документ за формою: характер позначень (слова, цифри, малюнки тощо), спосіб виконання письмових знаків (рукописний, машинописний, типографський);

· індивідуалізують матеріал документу: найменування матеріалу, колір, розміри, щільність, характер пошкоджень, ознаки способів відновлення цілісності документа;

· вказують на підробку документа: підчистка, дописка, виправлення, травлення, змивання тексту, копіювання, переклеювання фотокарток або заміна окремих частин документу;

· вказують на зв’язок документу зі злочинною подією іншими якостями.

Документ необхідно сфотографувати за методом репродукційної зйомки або виготовити його копію.

Під час огляду речей необхідно зазначити найменування речі та матеріалу, з якого її виготовлено, колір, форму, розміри, сліди і пошкодження, що виникли у результаті злочинної події, та інші індивідуальні особливості (наприклад, серійний номер, марка, надписи тощо).

Огляд тварин (птахів).

У правоохоронній практиці мають місце випадки, коли об’єктами огляду виступали тварини (птахи) або їх трупи (частини). Для більш правильного визначення породи, віку та індивідуальних особливостей тварин під час огляду необхідно залучати спеціалістів (наприклад, ветеринара, зоотехніка, фельдшера). Спеціаліст може надати допомогу у виявленні специфічних ознак тварин та правильно їх описати.

Закінчивши проведення процесуальної дії слідчий переходить до заключного етапу – фіксації ходу та результатів огляду.

ВИСНОВКИ З ТРЕТЬОГО ПИТАННЯ:

Отже, слідчий повинен виявляти і закріплювати усі фактичні обставини, які можуть бути підставою для висунення слідчих версій або засобом їх перевірки. В умовах неочевидності учиненого злочину, недостатності вихідної інформації і відсутності повної картини скоєного досить важко визначити, що саме з виявлених обставин є суттєвим. У цьому випадку необхідно фіксувати усі несуттєві для справи моменти, ніж залишити без уваги будь-яку істотну деталь.