Креатин і креатинін

Креатин

Креатин – метилгуанідилоцтова кислота синтезується у нирках, підшлунковій залозі, печінці з трьох амінокислот: аргініну, гліцину, метіоніну. Використовується як макроергічна сполука (сполука, багата енергією) у м’язах, при цьому креатин вступає в реакцію з АТФ, утворюючи креатинфосфат, який разом з глікогеном являється важливими енергоємними сполуками м’язів. При потребі енергії креатинфосфат гідролізується з утворенням креатиніну та неорганічного фосфату. У клінічній діагностиці використовується визначення вмісту креатину при деструктивних процесах у м’язах, захворюваннях шлунково – кишкового тракту тощо.

Причини збільшення концентрації креатину:

- некроз і атрофія скелетних м’язів (полімієліт, м’язова дистрофія, міастенія);

- гормональні патології : цукровий діабет, гіпертіреоз, акромегалія;

- лейкоз, інфекційні захворювання, синдром Кушинга (найчастіше у коней і собак);

- ревматоїдний артрит;

- кишкова непрохідність;

- нефрити;

- ураження печінки;

- опіки.

Креатинін

Креатинін – продукт гідролізу креатинфосфату, його концентрація прямо пропорційна м’язовій масі тварини і обернено пропорційний фільтраційній здатності нирок. Ця речовина належить до так званих «безпорогових» речовин, оскільки він фільтрується у капсулі нефрону, але не реабсорбується. Тому дослідження креатиніну використовуються для оцінки фільтраційної здатності нирок і, разом з креатином, для діагностики паталогічних змін у м’язах. Окрім визначення абсолютного вмісту креатиніну визначають кліренс креатиніну (у гуманній медицині – проба Реберга). Цей клінічний тест дозволяє оцінити фільтраційно – реабсорбційну функцію нирок . Кліренс показує очищення крові від будь – якого показника і показує величину клубочкової фільтрації.

Референсні значення клубочкової фільтрації - 65 – 140 мл/хв.;

Компенсований стан – 50 – 30 мл/хв.;

Субкомпенсований стан – 30 -15 мл/хв.;

Кліренс включає фільтраційну складову (F) і реабсорбційну складову (R).

Фільтраційна складова кліренсу показує об’єм сироватки чи плазми крові, яка повністю очищається за 1 хв. від певної речовини (мл/хв):

F = _, де

Сс – концентрація креатиніну в сечі, Ск – концентрація речовини у крові, V – об’єм сечі, що виділяється за 1 хв.

Об’єм клубочкової фільтрації за:

- нормального вмісту креатиніну – 85 – 135 мл/хв;

- вмісту 200мкмоль/л – 37 мл/хв;

- вмісту 300 мкмоль/л – 23 мл/хв;

- при вмісті 400 мкмоль/л – 17 мл/хв;

- при вмісті 500 – 700 мкмоль/л – 13-8,8 мл/хв (при цьому функціонує 10% канальців);

Причини збільшення концентрації креатиніну:

- кишкова непрохідність;

- декомпенсація діяльності серцево – судинної системи;

- механічне, оперативне, хімічне ураження м’язів;

- м’язові навантаження (у коней);

- ендокринні патології: гіпертіреоз, акромегалія;

- надлишок білків у раціоні;

- гостра і хронічна ниркова недостатність;

- обтурація сечовивідних шляхів;

- прийом нефротоксичних препаратів: сполук Меркуріуму, сульфаніламідів, тіазидів, антибіотиків з групи тетрациклінів, цефалоспоринів, аміноглікозидів, барбітуратів, саліцилатів тощо.

Причини зменшення концентрації креатиніну:

- зменшення м’язової маси;

- надмірне фізичне навантаження;

- вагітність (1 і 2 триместри);

- міодистрофії;

- введення кортикостероїдів.

Таким чином, дослідження показників білкового обміну має важливе значення для оцінки клінічного стану тварин. Слід пам’ятати, що для повної оцінки стану білкового обміну не слід обмежуватись лише вищенаведеними показниками, обов’язково слід провести дослідження активності ферментів, проаналізувати біохімічний склад сечі, звернути увагу на аналіз раціону тощо і лише провівши комплексні дослідження, можна повноцінно оцінити стан білкового обміну.