Предмет і система науки трудового права.

Трудове право як одна із галузей права України.

Трудове право, як галузь права, виникло порівняно недавно, а саме – із розвитком капіталістичних відносин, коли робоча сила поступово була прирівняна до товару, на який існує попит та пропозиція. Сукупність відносин, що виникли з цього приводу, потребувала врегулювання законодавчо та на рівні самих відносин. Тому ще з часів Французької буржуазної революції 18ст., коли була проголошена свобода праці, відносини в сфері праці почали діалектично розвиватись, поступово трансформуючись з оглядь на такі тенденції:

А) тенденція поступок ( робочій силі);

Б) Тенденція насильства ( “анти робітниче законодавство”)

З того часу трудове законодавство, що спочатку носило “фабричний “ характер, поступово трансформувалося в окрему галузь права “що регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини”.

Предмет і система науки трудового права.

Для того, щоб з’ясувати предмет певної галузі права, необхідно встановити, що є об’єктом його регулювання, коло яких питань він охоплює, яке місце, значення та роль цієї галузі в загальній системі права.

Об’єктом регулювання трудового права є суспільні трудові відносини, змістом яких виступає праця. Але предмет трудового права не тотожній з трудовими відносинами. Поряд із трудовими в галузі суспільної організації праці створюються відносини по працевлаштуванню, колективні правові відносини і відносини по соціальному страхуванню і пенсійному забезпеченню трудящих тощо. Всі ці відносини групуються навколо трудових відносин, які в даній системі є головними.

Звідси ми визначаємо, що предметом трудового праву України є суспільні трудові відносини, які виникають із застосування робітниками і службовцями здатності до праці в суспільному виробництві, відносини по працевлаштуванню, колективні правові відносини і відносини по матеріальному забезпеченню робітників та службовців в разі тимчасової або постійної втрати працездатності.

Система галузі права взагалі – це об’єктивно обумовлене об’єднання взаємопов’язаних , внутрішньо погоджених правових норм, розподілених по різним підрозділам.

Система трудового права України становить структуру взаємопов’язаних норм, що регулюють відокремлену сферу суспільних відносин, що виникають із застосуванням праці в суспільному житті.

Трудове право України складається з двох частин: загальної і особливої.

Загальна – норми, що є єдиними для всіх трудових відносин, визначають принципи правового регулювання, джерела трудового права України, класифікують суб’єктів трудового права, визначають правове становище професійних спілок і трудових колективів, поняття, порядок підготовки і укладання колективних договорів, класифікують правові відносини, що виникають із застосування праці, визначають поняття працевлаштування і його правові форми.

Особлива частина – норми, що регулюють окремі елементи трудових відносин, порядок виникнення, зміни та припинення їх, тривалості праці та відпочинку тощо.

Оскільки Україна з 1954р. є членом Міжнародної Організації Праці – до системи трудового права України слід віднести також двосторонні та багатосторонні договори, акти , прийняті МОП і ратифіковані Україною, інші міжнародні правові акти та консульські угоди.

Особливо слід відмітити, що система законів про працю України є кодифікованою – Кодекс Законів про Працю України.