Горезвісний 25‒й кадр.

Власне, нічого фантастичного в технологіях, що діють на психіку й здоров’я людини, немає. У недавні (радянські ) часи в Москві, Санкт‒Петербурзі, Одесі й Києві існувало кілька десятків засекречених лабораторій , які під контролем КДБ займалися методиками психічного впливу , як на великі групи людей, так і на конкретну особу. Вивчалося й те , як можна для подібних цілей використoвувати сучасну техніку. Скажімо, ту ж техніку 25 ‒го кадру. Відомо, що людське око сприймає інформацію зі швидкістю 24 кадри за секунду. Власне, на цьому факті базується кінематограф‒за секунду кінопроектор прокручує точно24 картинки, чим і досягається ефект руху. В 60‒х‒70‒х роках спочатку психологами, а тоді й рекламщиками використовували 25‒й кадр. Людське око його ніби не помічало , але , виявляється, інформація, записана на ньому, в мозок потрапляла й, відповідно, впливала на людину. Відомий такий факт. Компанія Pepsi якось додавала в кінофільм безвинний кадр із закликом пити тільки Pepsi й нічого , крім Pepsi. В результаті після перегляду продаж напою в навколишніх магазинчиках виростав мало не вдвічі. Така практика рекламного зомбування незабаром була засуджена. Проте технологія продовжувала вдосконалюватися, але вже із застосуванням комп’ютера . Навіщо ? Наприклад, щоб змусити оператора передавати секретні файли компанії за деякою електронною адресою. Відомо, що технологія 25‒го кадру використовувалася великими західними компаніями для промислового шпигунства у 80‒х і навiть на початку 90‒х років. Сучасні монітори здатні змінювати “картинки” не 24 рази на секунду , а частіше. Отже, ”мерехтіння“ зомбуючого кадру буде ще важче виловити.

Зомбі з Інтернету.

Багато хто, мабуть, пам’ятає скандал у Японії в 1998 році , що стався під час показу дитячого мультику. Чергування яскравих червоних спалахів призводило до того, що діти втрачали апетит, ставали замкненими, деякі навіть потрапили до лікарні з діагнозом “нервове виснаження”. Цей мультик було зроблено на комп’ютері. ”Заворожуючі” програми на комп’ютерах з’явилися в кінці 80‒років, коли у продаж надійшли перші кольорові монітори. Одна з найпопулярніших програм того часу була написана у США й називалася Dazzle , та була встановлена на десятках комп’ютерах. Малоймовірно, що в її творців були якісь злі наміри. Це була красива заставка, яка могла прикрасити інтер’єр на той час, поки за комп’ютером не працювали. По екрану бігали кольорові смуги, які складалися в неповторні чудернацькі візерунки. Проте спеціалісти з психофізичного впливу Dazzle дуже швидко вдосконалили, впорядкувавши зміну картинок, підібравши для них потрібну гаму кольорів і особливу музику. Програма почала гіпнозувати глядача, вводити в транс. ”Мені дискету з цією програмою дав один приятель , попередивши, щоб не вмикав на повну потужність ”‒ розповідав Ігор Сєров, один із тих, хто вивчає “сторонні” впливи нових комп’ютерних програм. ‒”Добре пам’ятаю свій стан, коли сів перед монітором і натиснув на “іконку” запуску. Спочатку я нібито нічого не помітив , а згодом мені здалося, що в центрі екрана з’явилася воронка, стіни кімнати почали вигинатися, підлога‒гойдатися, в очах ‒ сильна різь. Я знайшов у собі сили носком черевика дотягнутися до кнопки Power і вимкнути струм”. Потрібного результату такі програми досягають поєднанням відео ‒й аудіефектів, викликаючи резонанс на альфачастоті мозку. Подібні заставки називають псионічними. Але фактів про те, що подібні програми викликали щось більше ,ніж тимчасовий розлад здоров’я немає.