Магнітні пускачі та контактори

Магнітні пускачі та контактори (далі–контактори) призначені для керування технологічним обладнанням, у першу чергу двигунами, також для оперативних комутацій окремих ланок невеликої потужності мережі електропостачання, які вимагають дистанційного чи автоматизованого керування. Вони відрізняються тим, що їх контактна система розрахована на значно більшу кількість комутацій, ніж у автоматичних вимикачів. Зазвичай їх використовують разом із запобіжниками, які захищають приєднання від коротких замикань, а для захисту від перевантажень застосовують спеціальне теплове реле. Широкого застосування набувають схеми з використанням контакторів разом з автоматичними вимикачами, а для двигунів невеликої потужності – комбінованих апаратів (автоматичний вимикач - контактор). Умовні позначення контакторів показані на рис.6.16,м.

Конструкція контактора складається з нерухомої та рухомої частин осердя, контактів (головних та допоміжних), механічно пов’язаних з рухомою частиною, та котушки керування. Якщо на котушку подати напругу, рухома частина осердя, долаючи зусилля пружини, притягується до нерухомої, контактор спрацьовує й залишається в цьому стані, поки котушка є під напругою. Для вимкнення контактора достатньо розімкнути коло котушки чи зменшити напругу її живлення, під дією пружини контактор перейде в первинний стан. Основними недоліками контакторів можна вважати необхідність неперервного протікання струму через котушку, значна вага рухомих частин. Для подолання першого із зазначених недоліків виробники розробили контактори із защіпкою, яка утримує рухому частину притягнутою після спрацювання, але для розмикання контактора на іншу котушку необхідно подати відповідну напругу, щоб вивільнити защіпку; контактор у такому випадку втрачає функцію органу контролю мінімальної напруги.

Контактори характеризують наступними параметрами:

- номінальна напруга;

- номінальний струм;

- номінальна напруга котушки керування;

- кількість робочих циклів.

Для контакторів випускають різного роду аксесуари: додаткові контакти, у тому числі з витримками часу; механічне блокування для схем реверсу та АВР, з’єднувальні шинки тощо.

а) б) в) г)

Рис.4.16. Схеми приєднання двигунів: а)через автоматичний вимикач із захисною характеристикою типу D; б) через автоматичний вимикач із захисною характеристикою типу МА, контактор та теплове реле; в) через вимикач навантаження із запобіжником та контактор з тепловим реле; г) через автоматичний вимикач з електронним розчіплювачем з регульованою захисною характеристикою для захисту двигунів та контактором

Схеми приєднання двигунів наведені на рис.4.16. Для двигунів невеликої потужності можна застосувати приєднання через автоматичний вимикач з захисною характеристикою типу D (рис.4.16,а). В колах живлення двигунів з частими пусками застосовують контактори з тепловими реле, які забезпечують захист від перевантажень, а захист від коротких замикань забезпечують запобіжники або електромагнітні елементи розчіплювачів автоматів з характеристикою типу МА (І_відс.=12І_н) (рис.4.16,б,в).

Для двигунів відносно великої потужності (зі струмами понад 100 А), застосовують схему приєднання, захисту й керування зі спеціальними електронними розчіплювачами, призначеними саме для захисту асинхронних двигунів. Характеристика такого розчіплювача, на відміну від звичайного, має продовжену обернено залежну частину з можливістю її регулювання. Необхідність у застосуванні теплового реле відпадає (рис.4.16,г).