Екскурсії в природу та цільові прогулянки з дітьми дошкільного віку

Екскурсія – це своєрідний вид занять, що проводяться за межами групової, кімнати. Місце екскурсії у дошкільній дидактиці визначене вже досить давно, Ще у ХVIIІ сторіччі французький філософ-просвітитель Ж.Ж. Руссо висловив думку про те, що екскурсії в природу розвивають у дітей творчу спостережливість, допитливість та самостійність у дослідженні оточуючого світу. Він пропонував використовувати екскурсії як основний шлях виховання та навчання дитини дошкільного віку. Високо цінували екскурсію Ф. Фребель, М. Монтессорі, С. Русова. З перших етапів розвитку методики ознайомлення дітей з природою розроблялась і методика проведення екскурсій. Основи її закладені у працях Є.М. Водовозової та Є.І. Тихеєвої, які намічали тематику екскурсій у природу з дошкільниками, вказували на важливі умови ефективного використання екскурсій у навчально-виховній роботі. Чимало пінних рекомендацій ми знаходимо у досвіді роботи "школи під голубим небом" В.О. Сухомлинського. Педагог називав свою роботу з дітьми "уроками мислення серед природи". І хоч це були не зовсім екскурсії, однак використовувані В.О. Сухомлинським методичні прийоми будуть ефективними і у роботі вихователя дошкільного закладу.

Значення екскурсії в природу полягає в тому, що вона відкривав можливість наблизити дітей до природи, показати їм рослини та тварин у природних умовах існування, цілісність, єдність та багатогранність природного світу, наявність у ньому певних зв’язків та закономірностей, котрі на екскурсії простежуються чіткіше. Завдяки цьому діти засвоюють ці зв’язки легше, ніж тоді, коли лише чують про них. Екскурсія є також визнаним засобом підвищення інтересу дітей до пізнання природи. Такі "уроки серед природи" – одна з вихідних форм розвитку пізнавального інтересу, своєрідні "подорожі до джерел думки і слова, які нічим не можна замінити" (В.Сухомлинський). Тут починає діяти могутній емоційний стимул розумової праці – подивування, яке породжує бажання знати; а ще при цьому шліфується важливий інструмент мислення – слово. Завдяки проведенню екскурсій у дітей формуються нові знання про об'єкти та явища природи, уточнюються та доповнюються знання, отримані на заняттях та в повсякденному житті. Під час екскурсій вирішуються і виховні завдання: діти набувають досвіду емоційно-позитивного ставлення до природи, виникає любов до неї, прагнення берегти природу. Діти набувають також досвіду природоохоронної діяльності.

Екскурсії, які використовуються у ознайомленні дітей з природою поділяють на декілька видів в залежності від місця їх проведення та головної дидактичної мети, змісту того природничого матеріалу, який має бути засвоєний на екскурсії.

1. Екскурсії до природних біоценозів (або власне у природу) – лісу, луків, водойми тощо. В умовах міста частіше проводяться екскурсії до штучних фітоценозів, які моделюють певні природі (парк, лісопарк, сквер тощо). Основною метою цих екскурсій є ознайомлення з характерними особливостями рослин та тварин, закономірностями живої та неживої природи, сезонними змінами.

2. Екскурсії до сільськогосподарських об'єктів (на город, у сад, оранжерею, поле, тваринницьке господарство). Ці екскурсії спрямовані на показ праці людей у природі. В той же час і на цих екскурсіях діти засвоюють власне природничі знання (дізнаються про умови життя тварин, рослин, їх вигляд, етапи розвитку тощо).

3. Екологічні екскурсії у місця, де яскраво виявляється вплив людини на природу та наслідки її діяльності (до промислових підприємств, на вулиці, автостради для вивчення стану довкілля та ін). Екологічними можуть бути названі також екскурсії до природніх біоценозів, метою яких є встановлення взаємозв’язків у екологічній системі.

4. Екскурсії до музеїв та інших місць, створених людиною для збереження та вивчення природи (зоопарків, ботанічних садів, зоологічних садів тощо). Такі екскурсії знайомлять з природними об'єктами, спостерігати які у природніх умовах неможливо (дикими тваринами, рослинами з інших природних зон, рідкісними та вимерлими живими істотами). З дітьми можна відвідати краєзнавчий, зоологічний або художній музеї, обсерваторію, виставки квітів, собак чи кішок тощо. Такі екскурсії не лише дають нові знання. Вони підвищують пізнавальний інтерес дітей, можуть наштовхнути їх на створення в дошкільному закладі власного міні-музею.

При відборі змісту екскурсій слід дотримуватися таких принципів:

- краєзнавчий принцип: екскурсії у природу є складовою частиною краєзнавчої роботи, тому слід відвідувати з дітьми найтиповіші для даної місцевості ландшафти та фітоценози, а також включити до змісту екскурсії ознайомлення з цікавими природними об'єктами рідного краю;

- принцип сезонності: проводити екскурсію тоді і в тому місці, де можливо найяскравіше побачити характерні ознаки сезону;

- принцип повторності: для показу дітям змін у природі слід планувати екскурсії до одного й того ж об’єкту декілька разів протягом року, щоб діти мали уявлення про стан цього об’єкту в різні сезони. Особливо часто повторні екскурсії планують у містах, де кількість можливих місць для екскурсій обмежена. Повторні екскурсії можуть проводитись з метою проведення довготривалих спостережень за розвитком тих чи інших живих істот (наприклад, за впрошуванням пшениці, розвитком плодових дерев у саду та ін.). У цьому випадку вони проводяться з такою частотою, яка відображає настання яскравих змін у об’єкті спостереження. Частіше ж на повторних екскурсіях ставиться мета не просто продовжити спостереження, а розширюється коло спостережуваних явищ (на одній екскурсії до парку розглядали дерева та куші, на наступній спостерігали ще й за квітами на квітниках та комахами тощо).

Методика підготовки та проведення екскурсій у природу з дошкільнятами розроблена Т.О. Куликовою. Вона підкреслює, що екскурсія як форма організації ознайомлення з природою має певну своєрідність. Головним є те, що на екскурсії навчальна діяльність дітей проходить на фоні різноманітних відволікаючих факторів. Її результативність значною мірою залежить від психологічної установки, котру вихователь повинен створити у вихованців перед екскурсією. Має значення і вдало обране вихователем місце екскурсії та її окремих частин, віддаленість місця екскурсії від дошкільного закладу. Ці особливості відображаються у структурі екскурсії, яка відрізняється від структури інших форм роботи по ознайомленню дітей з природою.

Структура екскурсії:

1. Підготовчий етап – спрямований на те, щоб організувати дітей, виявити їх досвід, налаштувати їх на майбутнє спостереження, збудити цікавість. Розпочинається за декілька днів до екскурсії і закінчується безпосередньо перед початком екскурсії постановкою її мети та нагадуванням правил поведінки під час пішохідного переходу та у природі.

2. Пішохідний перехід – використовується для уточнення, узагальнення знань дітей, проведення спостереження за оточуючим.

3. Основний етап (власне екскурсія) – організація пізнавальної та практичної діяльності дітей. Включає такі компоненти: колективні та самостійні спостереження природи або праці дорослих; бесіда з дорослими, за працею яких спостерігають діти; дидактичні ігри; виконання практичних завдань.

4. Післяекскурсійна робота – спрямовується на уточнення та узагальнення знань, отриманих під час основного етапу екскурсії. Проводиться у день екскурсії у другу половину дня або наступного дня після екскурсії.

У методиці підготовки та проведення екскурсії найважливішими моментами є:

1. Підготовка самого вихователя до екскурсії (вибір теми та часу проведення екскурсії, конкретного місця екскурсії; огляд місця екскурсії, який вихователь має здійснити двічі, спочатку для уточнення об’єму знань, що може бути засвоєний дітьми, вибору маршруту тощо, напередодні екскурсії педагог ще раз оглядає місце екскурсії, щоб виявити стан тих об'єктів, які стануть предметами спостережень та практичних завдань: складання плану екскурсії, продумування пояснень та запитань до супровідних бесід; добір уривків з творів художньої літератури, загадок, прислів'їв, дидактичних ігор, які будуть використані під час екскурсії; консультування дорослих, які будуть розмовляти з дітьми, розповідати їм щось; підбір необхідного інвентаря).

2. Підготовка дітей до екскурсії. Необхідність спеціальної підготовки викликана тим, що педагогові треба створити загальну емоційну атмосферу, налаштувати дітей на майбутнє спілкування з природою. Крім того, слід уточнити та розширити знання дітей, які необхідні для виконання навчальних завдань на екскурсії.

Прийоми створення емоційного настрою перед екскурсією:

- повідомлення нових, незвичайних відомостей про ті предмети та явища, з якими передбачається знайомити дітей на екскурсії; інформація, яка до деякої міри протирічить знанням, які вже мають діти, збуджує пізнавальний інтерес та активність дітей;

- використання творів мистецтва (картин, музики, віршів), народознавчого матеріалу (загадок, прислів'їв, легенд, прикмет), котрі впливають на емоційні компоненти пізнавального інтересу;

- постановка проблемно-ігрового завдання чи створення проблемної ситуації;

- попередня підготовка дітьми екскурсійного обладнання.

З метою уточнення знань дітей, актуалізації дитячого досвіду найчастіше використовують бесіди та розглядання дидактичних картин. Можливе використання короткотривалого спостереження за одним із об'єктів, подібних до того, що буде використаний на екскурсії (наприклад, перед екскурсією до водойми – за рибкою в акваріумі). Важливо враховувати й те, що на екскурсії не доцільно знайомити дітей із досі їм зовсім невідомими природними об'єктами. Зовсім нове, невідоме викликає у дітей лише гостру сенсорну допитливість (подивитись, торкнутись, послухати), а не пізнавальне ставлення до дійсності.

3. Проведення спостережень під час екскурсії має організовуватися за загальною методикою керівництва спостереженнями. Особливо важливо вірно організувати початок спостереження, щоб забезпечити цілісне сприймання об’єкта, показати його естетичні властивості. У структуру спостереження слід включати такі прийоми, як виконання дітьми нескладних самостійних завдань (серед них повинні переважати проблемно-пошукові, дослідницькі завдання), пояснення вихователя та евристична бесіда, екологічний тренінг, ігрові прийоми та трудові доручення. При проведенні екскурсії важливо правильно розмістити дітей, щоб показати об’єкт спостереження з різної відстані. Як і на занятті, доцільно вдаватися не лише до фронтальної, а й до індивідуально-групової та колективно-групової організації пізнання, чергувати колективні та самостійні спостереження, ігри та практичні завдання. Практична діяльність на екскурсії залежить від її змісту: на екскурсіях у природу діти збирають природний матеріал, залучаються до природоохоронної діяльності (садять саджанці дерев, очищають джерело тощо); на екскурсіях до сільськогосподарських об'єктів допомагають дорослим у зборі врожаю, інших видах сільськогосподарської праці; на екологічних екскурсіях здійснюють екологічний моніторинг, беруть проби води чи ґрунту для вивчення та ін.

Післяекскурсійна робота включає:- відображення вражень від екскурсії у малюнках, розповідях; - заняття із зібраним дітьми природним матеріалом; - спостереження за живими об’єктами, що тимчасово розміщаються у куточку природи після екскурсії; - узагальнююча бесіда за змістом кількох повторних екскурсій.

Цільова прогулянка – це форма роботи, що має ряд спільних з екскурсією рис. Зокрема, вона проводиться у природних умовах на території дитячого садка або за його межами. Включає спостереження за незначною кількістю природних об'єктів та збір природного матеріалу або ігри. Проводиться у час, відведений для щоденної прогулянки. З дітьми ІІ молодшої групи проводять екскурсії-огляди території дитячого садка, цільові прогулянки на город або тематичні цільові прогулянки по території дошкільного закладу ("Наші квітники", "Нас запросили у гості дерева" тощо). З середньої групи можна планувати екскурсії та цільові прогулянки за межі дитячого садка. Цільова прогулянка частіше всього служить для закріплення та уточнення знань з певної теми або готує дітей до засвоєння якогось матеріалу на занятті.

Щоденна прогулянка на ділянці дитячого садка як форма роботи по ознайомленню дітей з природою відіграє досить важливу роль у загальній системі роботи.

Вона має ряд переваг, зокрема:

- систематичність, щоденна повторюваність прогулянки дає змогу організовувати тривалі спостереження, повторні спостереження, працю в природі;

- є можливість варіювати структуру, оскільки ряд структурних компонентів прогулянки взаємозамінні, можна використати різні методи роботи з дітьми;

- є час для індивідуальної роботи з дітьми та для самостійного пізнання дітьми природи.

Разом з тим, щоденна прогулянка має і деякі негативні сторони, зокрема те, що коло природних об'єктів обмежене, особливо тварин.

Структура щоденної прогулянки:

1. Спостереження за погодою, станом рослин на майданчику, комахами, птахами.

2. Трудова діяльність в природі (поливання квітників, городів, прибирання снігу, опалого листя, сміття).

3. Ігри з піском та водою (при наявності басейну).

4. Дидактичні та рухливі ігри природничого змісту, які проводяться фронтально або з підгрупою вихованців.

5. Індивідуальна робота з дітьми.

У хід прогулянки можуть бути включені спостереження за працею по охороні природи, досліди природничого змісту.