Загальна характеристика правопорушень

Правопорушення — це протиправне винне діяння деліктоздатного суб'єкта, яке є особистісно або суспільна шкідливим чи небезпечним.

Соціальна сутність правопорушення — за­подіяння шкоди тим особистим, груповим чи за­гальносуспільним інтересам, які юридичне захи­щені державою.

Склад (елементи) правопорушення:

суб'єкт правопорушення — деліктоздатна фі­зична особа (людина) або деліктоздатне об'єднан­ня, які вчинили правопорушення. Деліктоздатність — це закріплена законодавством і забезпече­на державою здатність суб'єкта нести юридичну відповідальність за вчинене ним правопорушення;

об'єкт правопорушення — певні блага, на пошко­дження, знищення чи позбавлення яких спрямоване винне протиправне діяння. Об'єктами правопору­шень можуть стати всі явища, які визнаються об'єк­тами правовідносин, тобто різноманітні матеріальні та нематеріальні цінності (особисті або соціальні);

об'єктивна сторона — протиправне діяння; йо­го шкідливий або небезпечний результат; не­обхідний причинний зв'язок між ними. Протиправність діяння полягає в його державній, юри­дичній забороненості, у невідповідності вчинку юридичним приписам. Таке діяння може бути ви­ражене як у активних (якщо суб'єкт недотри­мується забороняючих норм), так і в пасивних діях (якщо суб'єкт не виконує зобов'язальні норми);

суб'єктивна сторона — певне психологічне ставлення суб'єкта до своєї протиправної по­ведінки та її наслідків. Таке ставлення відобра­жається поняттям вини.

Види (форми) вини:

умисел:

прямий умисел — суб'єкт усвідомлює протиправність свого діяння, передбачає і бажає настання його негативних наслідків;

непрямий умисел — суб'єкт усвідомлює протиправність свого діяння, передбачає його негативні наслідки, але байдуже ставиться до можливості їх настання;

необережність:

протиправна самовпевненість — суб'єкт усвідо­млює протиправність свого діяння, передбачає мож­ливість настання його негативних наслідків, проте сподівається, що вони все ж таки не виникнуть;

протиправна недбалість — суб'єкт усвідомлює протиправність свого діяння, але не передбачає можливості настання його негативних наслідків, хоча відповідно до рівня свого розвитку може і му­сить це передбачити.

Порушення припису юридичної норми, вчинене без вини, відображається поняттямправової аномалії.

конституційне правопорушення — завдає шкоди державному ладу, його об'єктом виступа­ють закріплені Конституцією порядок організації та діяльності органів державної влади, форма правління та устрій держави. Отже, об'єктом такого проступку можуть стати форма або апарат держа­ви, а також конституційні права людини;

цивільне правопорушення — завдає шкоди май­новим і пов'язаним з ними особистим немайновим інтересам суб'єкта. Об'єкт цього правопорушення — майнові або пов'язані з ними немайнові цінності;

адміністративне правопорушення — проти­правна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський або державний порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений поря­док управління і за яку законодавством передбаче­но адміністративну відповідальність;

дисциплінарне правопорушення — це правопо­рушення, яке завдає шкоди внутрішньому трудово­му розпорядку підприємств, установ та організацій.

В юридичній науці обговорюється питанняпроможливість виокремлення екологічних, сімейних, процесуальних та деяких інших правопорушень.