Загальнотеоретична характеристика політичної системи суспільства
Держава — хоч і стрижнева, найважливіша, проте не єдина політична організація у суспільстві. Вона перебуває, живе в оточенні інших організацій, утворень, формувань, які так чи інакше стираються, взаємодіють з нею — співпрацюють або конфліктують, впливають (або прагнуть вплинути) на державу і водночас зазнають, тією чи
іншою мірою, впливу з її боку. Отже, всі вони, чи прямо, чи більш опосередковано, беруть участь у політиці, у політичному житті суспільства, у політичних стосунках, насамперед з державою. Тому вивчення держави крізь призму цих стосунків дозволяє поглибити і конкретизувати уявлення про її соціальне призначення і роль у суспільстві, про фактори, якими зумовлюється її діяльність.
Політична система суспільства (у широкому розумінні) — це система всіх політичних явищ, що існують у соціальна неоднорідному, зокрема класовому, суспільстві.
Елементи політичної системи суспільства;
- суб'єкти (носії) політики — класи, нації, соціальні прошарки, групи; представники їхніх інтересів — різноманітні об'єднання, організації (зокрема держава) — і, нарешті, люди (особистості);
- політичні відносини, стосунки;
- політична свідомість (політична ідеологія та політична психологія) суб'єктів політики;
- політичні норми — загальні правила поведінки у політичних стосунках.
Політична система суспільства (у вузькому розумінні) — це система всіх державних і недержавних утворень (організацій), громадських об'єднань і трудових колективів соціальне неоднорідного (зокрема, класового) суспільства.
Політичну систему у вузькому розумінні іноді називаютьполітичною організацією суспільства.
Загальнотеоретична характеристика елементів політичної системи
Елементи політичної системи (політичної організації) суспільства:
- державні утворення — органи держави; організації, які не мають владних повноважень (підприємства, установи);
- громадські об'єднання — громадські організації (зокрема, політичні партії), органи громадської самодіяльності, громадські рухи;
- недержавні підприємствата установи;
Трудові колективи.
Механізм політичної влади — це система всіх організацій та інших об'єднань домінуючої частини соціально неоднорідного (зокрема, класового) суспільства, за допомогою яких вона здійснює керівництво всім суспільством.
Механізм політичного опонування (опору) — система всіх організацій та інших об'єднань соціально неоднорідного (зокрема, класового) суспільства, що виражають волю соціальних груп, інтереси яких суперечать існуючій у даному суспільстві політичній владі.
Політична опозиція, яка використовує механізм політичного опонування, поділяється на радикальну (вона ставить за мету зміну суспільного ладу зокрема форм власності на засоби виробництва, або державного ладу, зокрема форми правління чи державного устрою) і нерадикальну (яка прагне до зміни форм, методів, темпів здійснення державної політики, її певної переорієнтації, до заміни осіб, що очолюють вищі органи держави).
Держава — центр, ядро політичної системи суспільства. Це зумовлюється тим, що тільки держава:
- виступає офіційним, тобто формальним, представником усього населення, суспільства (хоча в дійсності вона представляє інтереси насамперед певної його частини);
- є уособленням суверенітету народу (нації), природним реалізатором його права на політичне самовизначення;
- здатна забезпечити і захистити основні права людини, всіх і кожного, хто перебуває на її території;
- спроможна задовольняти загальносоціальні потреби, виконувати загальносоціальні функції у керівництві суспільством;
- має у своєму розпорядженні специфічний апарат, без якого виконати зазначені функції неможливо;
- може встановлювати формально-обов'язкові для всіх суб'єктів загальні правила поведінки — юридичні норми;
- володіє владою суверенною, тобтоверховною,повною і самостійною, формально незалежною.
Громадське об'єднання — це добровільне формування громадян (фізичних осіб), створене ними на основі єдності інтересів для спільної реалізації своїх прав і свобод.
Види громадських об'єднань Громадські об'єднання розрізняють:
1} за порядком утворення та формами діяльності — громадські організації, органи громадської самодіяльності, громадські рухи;
2) за критеріями (умовами) членства — об'єднання з формально фіксованим (документованим) членством, об'єднання з формально нефіксованим (недокументованим), вільним членством;
3) за кількістю членів (за ступенем залучення населення) — масові та елітарні;
4) за внутрішньою організаційною структурою — централізовані (ієрархізовані, внутрішньо субординовані) і децентралізовані; :
5) за соціальною сферою діяльності — політичні, економічні, наукові, екологічні, спортивні, мистецькі тощо;
6) за територією діяльності — місцеві (обласні, міжобласні, міські, районні тощо), загальнодержавні (зокрема, республіканські), міждержавні (у конфедераціях, союзах, держав), міжнародні (всесвітні, регіональні);
7) за соціально-правовим статусом — легальні (юридичне дозволені, офіційно зареєстровані відповідною державою), долегальні (тимчасово незареєстровані), нелегальні (офіційно заборонені відповідною державою, підпільні);
8) за соціальною значущістю для існування і розвитку суспільства — прогресивні, консервативні, реакційні.
Громадська організація — це добровільне об'єднання людей, яке створене для задоволення та захисту суспільних, колективних чи особистих потреб його учасників і функціонує на засадах рівності та самоврядування.
Види громадських організацій:
На громадські організації, безперечно, повністю поширюється схарактеризована вище класифікація громадських об'єднань. Але, крім того, за соціальною підставою утворення та залежно від характеру потреб, для задоволення яких засновуються громадські організації, вони поділяються на:
1) організації, які створюються залежно від форм участі громадян у виробництві або в суспільному житті для задоволення суспільних чи колективних потреб (профспілки, політичні партії);
2) організації, які створюються для задоволення особистих потреб (спілка книголюбів, спортивне товариство).
Політична партія — це добровільне об'єднання громадян, котре виражає волю певної соціальної групи і прагне здобути або утримати державну владу, здійснювати вплив на формування і політику органів держави, місцевого самоврядування відповідно до своєї програми розвитку суспільства.
Дата добавления: 2016-02-24; просмотров: 648;