Принципи професійного відбору

З урахуванням уявлення про природу професійних здібно­стей, структури особистості багатьма дослідниками [18; 33; 38; 63] були сформульовані принципи, які визначають зміст та по­слідовність реалізації засобів професійного відбору спеціалістів: комплексний характер професійного відбору - базується на все­бічному вивченні особистості кандидатів, а вирішення про про­фесійну придатність - з урахуванням психічних, психофізіо­логічних, освітніх, соціальних характеристик та стану здоро­в'я; принцип етапності відбору полягає в послідовності вив­чення особистості з виведенням критеріїв на етапах психологі­чного, психофізіологічного, соціального та медичного відбору, а також узагальнюючого висновку; принцип динамічного (про­лонгованого) відбору передбачає раціональну послідовність та повторність обстежень кандидата, а також оцінки здібностей людини до конкретної роботи з позиції розвитку та змін в про­цесі виховання, навчання, тренування, роботи за спеціальні­стю. Крім того, такі обстеження мають важливе значення для корекції та психолого-педагогічного супроводу спеціаліста в період навчання; принцип диференціювання та групування пе­редбачає визначення заходів професійного відбору, необхідних для конкретної спеціальності або групи спеціальностей. Дифе­ренційований прогноз передбачає розробку засобів відбору не на одну, а на групи спеціальностей, які об'єднуються за крите­ріями спільності основних елементів структури діяльності та професійно важливих якостей особистості.

Критерії професійної придатності можуть змінюватись під впливом різних факторів (соціальних - престиж та значимість професії; економічних - затрати, ціна помилкових дій; техніч­них - модернізація, введення нових взірців техніки, зброї та ін.).

У відповідності до принципу зміни критеріїв передбачаєть­ся їх корекція після аналізу даних щодо ефективності навчан­ня та роботи з конкретної спеціальності.

Ефективність та надійність діяльності спеціалістів забез­печується не тільки професійним відбором, але й пристосуван­ням техніки до можливостей людини, а також рівнем її профе­сійної підготовки. Різноманітні дані профвідбору, які накопи­чуються та аналізуються, використовуються в подальшому для раціонального обладнання пультів керування, що й є змістом принципу активності.

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте суттєву різницю між професійним відбором та добором як структурними компонентами профорієнтації.

2. Охарактеризуйте види професійного відбору.

3. Обґрунтуйте специфіку і напрямки проведення профвід­бору.

4. Визначте критерії ефективності професійного відбору особистості.

5. Проаналізуйте принципи професійної придатності.

Рекомендована література

1. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика: Учебник для вузов. -СПб.: Питер, 2005. - 351 с.

2. Дузенко В.Н., Моргун В.Ф. Психодиагностика личности студента методом многомерного анализа свободных словесных ассоциаций // Методология и методы современных педагоги­ческих исследований/Под ред. И.А.Зязюна. -Ч.П. -М., 1989. -С. 114-116.

3. Йовайша Л Л. Проблемы профессиональной ориентации школьников / Пер. с лит. - М.: Педагогика, 1983. - 129 с.

4. Кермани К. Аутогенная тренировка. - М.: Изд-во Эксмо, 2002. -448 с.

5. Колинъко В.В. Методические рекомендации по профкон-сультации школьников: Консультативный тренинг. - Полта­ва, 1988. - 168с.

6. Концепція профільного навчання в старшій школі. До­кументи // Завуч. - 2004. - №16. - С 3-13.

7. Королъчук М.С., Крайнюк В.М. Теорія і практика про­фесійного психологічного відбору: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. - К.: Ніка-центр, 2006. - 536 с

8. Костюк Г.С. Роль професійного самовизначення у фор­муванні особистості // Питання професійної орієнтації учнів. -К., 1969.-520 с

9. Кулагин Б.В. Основы профессиональной психодиагнос­тики. - Л.: Медицина, 1984. - 216 с.

10.Лушин П.В. О психологии человека в переходный пери­од: Как выживать, когда всё рушится. - Кировоград, 1999. - 208 с.

11.Моргун В.Ф. Опитувальник реального, бажаного і фанта­стичного бюджетів часу людини. - Полтава: Оріяна, 2002. - 24 с.

12.Моргун В.Ф. Багатовимірна психодіагностика досягнень учня як перший крок профільної освіти // Практична психоло­гія та соціальна робота. - 2006. - №1.- С. 1-5.

13.Моргун В.Ф. Психологічний супровід професійної оріє­нтації // Психолого-педагогічний супровід профілізації осві­ти: теорія і практика. Мат-ли Всеукр. н.-п. конф. (Полтава, 10-11 грудня 2008 р.) / За ред. В.Ф.Моргуна.-Полтава: ПОШПО ім. М.В.Остроградського, 2008. - С 29-31.

14.Моргун В.Ф., Тітов І.Г. Основи психологічної діагнос­тики. Навчальний посібник. - К.: ВД «Слово», 2009. - 462 с

15.Морено Дж. Социометрия // Лучшие психологические тесты/Пер. с англ. Е.А.Дружининой. -Харьков, 1994. -С. 177-185.

16.Психодіагностика особистості підлітка/ За ред. О.Д.Крав­ченко, В.Ф. Моргуна. Навчальний посібник із психологічної практики для студентів-бакалаврів педагогічних і психологіч­них спеціальностей. - К.: Видавничий Дім «Слово», 2009. - 136 с

17.Психолого-педагогическая диагностика личности буду­щего учителя в системе профессиональной ориентации / Автор-сост. В.Ф.Моргун. - К.: РУМК, 1990. - 64 с.

18.Худик ВЛ. Изучение профессиональной направленно­сти в подростковом и юношеском возрасте. - К.: Освіта, 1992. -32 с.

Глава 2.5. Професійна адаптація, зміна професії та реорієнтація

2.5.1. Поняття про професійну адаптацію

Завершальним компонентом профорієнтації є професійна адаптація, яка представляє собою активний процес пристосу­вання людини до виробництва, нової соціальної ситуації, умов праці і особливостей конкретної спеціальності. Успіх профе­сійної адаптації є одним із основних критеріїв правильного ви­бору професії, оцінкою ефективності всієї профорієнтаційної роботи. Успішна професійна адаптація характеризується збе­реженням і подальшим розвитком здібностей до конкретної професійної діяльності, збігом громадської і особистої мотивації праці. Професійна адаптація здійснюється в єдності із соціаль­ною, а основна її задача полягає у забезпеченні умов для посту­пового «входження» молодої людини у навчальний, а пізніше -у трудовий процес. Психолого-педагогічний сенс профадаптації полягає в тому, що все нове, незвичайне засвоюється людиною у

певному ритмі й послідовності, що має як загальні для всіх лю­дей, так і індивідуально-типологічні характеристики [11; 51].

Адаптація - (від лат. adaptio - пристосовую) - означає при­стосування організмів до умов навколишнього середовища. Існує адаптація сенсорна, соціальна, фізіологічна, біологічна, психологічна, професійна. Ефективність адаптації значною мірою залежить від того, наскільки адекватно індивід сприй­має себе і свої соціальні зв'язки. Головними регуляторами пси­хологічної адаптації людини виступають її мислення і воля [68].

У підходах багатьох дослідників [40; 68; 162; 179] професій­на адаптація - це процес пристосування людини до професійної діяльності, її умов; досягнення планової продуктивності праці та відповідності між професійними намірами, інтересами, яко­стями особистості і вимогами діяльності. Профадаптація здійснюється поступово, підпорядковується певній логіці і має певну послідовність. У структурі професійної адаптації виді­ляють такі етапи: допрофесійна підготовка, професійне навчан­ня, самостійна професійна діяльність. Кінцевою метою проце­су профадаптації є забезпечення умов гармонійного поєднання інтересів особистості та інтересів виробництва, що дає змогу людині отримати задоволення від праці й підвищити її продук­тивність.

Професійна адаптація як соціальне поняття визначається [51; 134] також як активний процес залучення молодої людини у виробництво, нове соціальне оточення, умови праці й особли­вості конкретного фаху. Критерієм правильного вибору професії є успішність професійної адаптації, що характеризується збері­ганням і подальшим розвитком схильностей до конкретної про­фесійної діяльності, збігом суспільної й особистої мотивації праці, вона здійснюється в єдності із соціальною адаптацією.

Як структурний компонент профорієнтації [11], професій на адаптація характеризується доробкою трудових здібностей робітника, його професійних навичок, додаткових знань, нави­чок співробітництва, додатковим опануванням його професій­них можливостей, а також формуванням професійно необхід­них якостей особистості та ін.

У психологічній літературі [60; 68; 101] виділяють також соціально-професійну адаптацію, яка передбачає цілеспрямоване формування у особистості в процесі загальноосвітньої та трудової підготовки певної системи базових знань, умінь, нави­чок, ціннісних орієнтацій, необхідних для вступу в трудове життя.

На думку багатьох дослідників [60; 94; 108] адаптація лю­дини до професійної діяльності проходить декілька етапів: пер­винна адаптація, період стабілізації, можлива дезадаптація, повторна адаптація, вікове зниження адаптаційних можливос­тей. Така періодичність адаптаційного процесу пов'язана з пев­ними критеріями, які сформульовані Ф.Б.Березіним [18],а саме: успішність діяльності (виконання трудових завдань, підвищення кваліфікації, необхідна взаємодія з членами ко­лективу та іншими особами, що впливають на професійну ефек­тивність); здатність запобігати ситуаціям, що створюють загро­зу для трудового процесу, і ефективно усувати загрозу, яка виникла (запобігання травм, аварій та ін.); реалізація діяльності без порушень фізичного здоров'я; задоволеність працівника процесом та результатами роботи; задоволеність працівника відносинами у колективі.

Професійна адаптація пов'язана також із розвитком про­фесійної кар'єри людини та індивідуальним стилем її діяль­ності.