Нормативні розміри санітарно-захисних зон

Підприємства з технологічними процесами, що не призводять до виділення в атмосферу забруднюючих речовин, дозволяється розміщувати
в межах житлових районів.

СЗЗ не можна розглядати як резервну територію i застосовувати її для розширення промислової площі. На території СЗЗ допускається розміщення об’єкта більш низького класу шкідливості, ніж основне підприємство, складів, гаражів, автостоянок i т.д.

Розмір СЗЗ до кордону житлової забудови потрібно встановлювати:

- для підприємств із технологічними процесами, які є джерелами забруднення атмосферного повітря безпосередньо від джерела забруднення (труби, шахти, аераційні ліхтарі споруд, місця погрузки чи розвантаження сировини);

- для підприємств із технологічними процесами, які є джерелами шуму, вібрації, електромагнітних хвиль, радіочастот від споруд, будівель та майданчиків, де встановлене це обладнання;

- для електростанцій, котелень від димових труб.

На території СЗЗ повинно бути проведено благоустрій та озеленення. ГКД час проектування благоустрою СЗЗ необхідно залишити присутні зелені насадження. Зі сторони селітебної території слід передбачити смугу деревно-чагарникових насаджень не менше 50 м завширшки, при ширині зони ССЗ до 100 м – не менше 20 м.

Розміри СЗЗ уточнюються при розрахунку розсіювання пилогазових викидів i можуть бути більше чи менше нормативних. .Якщо розрахунковий розмір СЗЗ більше нормативного, то передбачаються заходи для зниження обсягу пило-газових викидів, або розмір СЗЗ встановлюється у відповідності з розрахунками.

4.3.2. Архітектурно-планувальні заходи.

До архітектурно-планувальних відносять заходи, пов’язані з вибором майданчика для будівництва промислового підприємства, взаємним розміщенням підприємства i житлових кварталів, взаємним розміщенням цехів підприємств, устроєм зелених зон.

Промисловий об’єкт повинен розміщуватися на підвищенні, на рівному добре провітрюваному місці.

Майданчик житлової забудови повинен бути розташований нижче промислових підприємств, в іншому разі перевага високих труб для розсіювання шкідливих викидів зводиться нанівець.

Джерело забруднення атмосфери бажано розташовувати за межею населених пунктів, з підвітряної сторони від житлових масивів по середині рози вітрів теплого періоду року, щоб викиди відносилися в сторону від житлових кварталів.

Цехи, що викидають найбільшу кількість забруднюючих речовин, слід розміщувати на краю території підприємства, протилежному населеному масиву.

Розташування цехів повинно бути таким, щоб при направленні вітру в сторону населених кварталів їх викиди не об’єднувалися.

Важливе місце займають методи фітомеліорації з використанням зелених насаджень.

Зелені насадження являються ефективними біофільтрами. При проходженні запиленого повітря через кордони дерев і чагарників, а також через трав’янисту рослинність, воно очищується від пилу завдяки осадженню аерозольних частинок на поверхні листя i стебел рослин.

Kpiм того, насадження можуть поглинати газоподібні домішки. Наприклад, 10 кг листя дерев (у перерахунку на суху масу) за період
із травня по серпень поглинає наступну кількість оксиду сульфуру: тополя – 180 г, липа – 100 г, береза – 90 г, клен – 20-30 г. Для лісостепу здатність поглинання зелених насаджень складає 700-1000 кг/га. У районах, де випадає більша кількість опадів, здатність поглинання зелених насаджень зростає.

Якщо концентрація забруднюючих речовин перевищує гранично допустиму, вона стає шкідливою для життєдіяльності рослин і може призвести до їх загибелі. Найбільш газостійкі дерева – гледичія (акація), дуб, верба, клен.