Транспортному будівництві

Заробітна плата є важливою складовою собівартості будівельної продукції, яка визначається з використанням різних методичних принципів в залежності від категорій працівників, які формуються таким чином:

а) робітники, в тому числі робітники-будівельники, механізатори, робітники виробничих та обслуговуючих підприємств та інші групи;

б) службовці (СЛ), наприклад, ведучий інженер-економіст 1 категорії планового відділу;

в) інженерно – технічні працівники (ІТП), наприклад, інженер 2 категорії виробничого відділу;

г) лінійний персонал (ЛП), наприклад, дорожній майстер;

д) молодший обслуговуючий персонал (МОП), наприклад, обліковець виконаних робіт.

Принципово всі процедури по управлінню заробітною платою в транспортному будівництві можливо розподілити на напрямки:

- визначення заробітної плати в структурі вартості будівельних робіт, що і буде розглянуто в нижче наведеному матеріалі;

- нарахування заробітної плати за виконані роботи та надані послуги.

В структурі вартості будівельних робіт заробітна плата визначається в різних її статтях та елементах, наприклад:

- як складова частина одиничних розцінок на виконання будівельних робіт;

- як складова частина вартості певної будівельної продукції, наприклад, 1 тони бетону;

- як складові частини статей загальновиробничих та адміністративних витрат та інших елементів вартості будівельної продукції.

Особливості розрахунку заробітної плати у складі вартості будівельної продукції визначається державними та галузевими правилами її нарахування. Нарахування заробітної плати відбувається за такими напрямками:

- для робітників (група працівників а)) – за тарифною системою;

- для працівників груп б, в, г) – у відповідності із схемами місячних посадових окладів;

- для працівників групи д) – як за тарифною системою так і за місячними посадовими окладами.

Визначення та нарахування заробітної плати робітниками здійснюється у відповідності із такими двома формами – почасовою та відрядною.

У випадку використання почасової форми заробітна плата - ЗП визначається за таким відношенням:

ЗП = (Т_с х Т) + ВН + СН, (3.2)

де Тс – тарифна ставка робітника (чи середня тарифна ставка групи робітників), тобто заробітна плата за одну годину;

Т – час перебування робітника (групи робітників) на робочих місцях, год., а перемноження Тс на Т визначає значення так званої тарифної заробітної плати – ТЗП;

ВН – виробничі нарахування на тарифну заробітну плату, структура і значення яких залежить від умов виконання робіт;

СН – соціальні нарахування на тарифну заробітну плату, структура і значення яких залежить від характеристик та умов зайнятості у виробничому процесі окремих категорій виконавців.

У випадку використання відрядної форми нарахування заробітна плата визначається за наступним відношенням:

ЗП = (Т_со х V) + ВН + СН, (3.3)

де Тсо – середня тарифна заробітна плата виконанні одиниці виміру (наприклад, 1000 м³) певної о – ої роботи або сукупності інших елементів трудових процесів;

V – обсяги виконаних робіт у визначених одиницях виміру.

Нарахування заробітної плати як за почасовою, так і за відрядною формою здійснюється із використанням тарифної системи. Тарифною система уявляє собою сукупністю нормативних документів, які визначають законодавчий порядок для диференціювання, нарахування та регулювання оплати праці різних категорій працівників. Тарифна система нарахування заробітної плати включає в себе такі елементи:

- тарифну сітку, тарифні ставки, довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників (ДКХПП), схему посадових окладів.

В тарифній сітці на основі аналізу кваліфікації та складності праці робіт визначаються тарифні розряди робіт – Троб і робітників – Тр . Документом, що визначає тарифні розряди робіт та регулює їх відношення до тарифних розрядів робітників є Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників (ДКХПП). В цьому документі для окремих галузей та виробництв наводяться приклади робіт різних тарифних розрядів. Всього в будівельному виробництві виділено вісім тарифних розрядів робіт.

Для присвоєння тарифного розряду робітнику складається комісія, до складу якої головним чином входять:

- голова комісії – це, як правило, головний інженер підприємства;

- лінійний майстер (виконроб чи начальник будівельної дільниці);

- лінійний механік (у випадку проведення кваліфікаційного екзамену машиніста);

- 2-4 робітники відповідного розряду;

- представник профспілкового комітету підприємства;

- відповідальний працівник з охорони праці.

В процесі складання екзамену робітник у присутності членів комісії повинен виконати 2 – 3 завдання, тобто виконати кілька робіт, які відповідають тарифному розряду, на який претендує робітник. При оцінці результатів виконаних робіт члени комісії використовують їх характеристики із Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. До головних характеристик робіт відносяться:

- що повинен виконати робітник;

- що повинен знати робітник – технологічні умови, мати професійні посвідчення та інше;

- оцінка якості виконаних робіт.

Після успішного складання екзамену робітнику може бути присвоєно один із восьми розрядів. Після успішного проведення екзамену видається відповідний наказ, а присвоєння розряду реєструється в трудовій книжці робітника.

Визначення заробітної плати робітників здійснюється відповідно до тарифних ставок – Т_с. Тарифна ставка – це заробітна плата робітника за одиницю часу, як правило, за 1 годину. Тарифні ставки визначаються для кожного розряду і можуть переглядатися кожного року, а їх поточні значення наведено в табл. 3.2. Для визначення тарифних ставок, тобто формування табл. 3.2, використовується значення тарифної ставки середнього розряду, яким на 01.01.2014 року є сьомий розряд, а його значення дорівнює 32 грн. 33 коп.

Таблиця 3.2 – Таблиця тарифних ставок в будівельному виробництві станом на 01.01.2014

В процесі розрахунку, нарахування та аналізу заробітної плати використовується такий елемент як міжрозрядний коефіцієнт, який відображує відношення тарифної ставки і – го розряду до тарифної ставки першого розряду:

, (3.4 )

де Тсі – тарифна ставка певного розряду;

Тс1 – тарифна ставка першого розряду.

Значення міжрозрядних коефіцієнтів наведені в табл.3.2, а їх величина визначається в додатку А ДСТУ - Н Б Д.1.1 – 2:2013.

Для розрахунку заробітної плати робітників певного виробничого підрозділу може використовуватись також значення середньої тарифної ставки, яка визначається за такою формулою:

, (3.5)

де Тсер – середнє значення тарифних ставок бригади чи ланки;

Тсі – тарифні ставки робітників і – х розрядів, які приймають участь у виконанні відповідної роботи;

n_i – число робітників і – х розрядів.

За таким же принципом виконується розрахунок і середніх міжрозрядних коефіцієнтів:

(3.6)

де - середнє значення міжрозрядного коефіцієнту бригади чи ланки;

- тарифні коефіцієнти робітників і – х розрядів, бригади чи ланки , які приймають участь у виконанні відповідної роботи;

Визначення середнього тарифного розряду робітників здійснюється за формулою:

(3.7)

де Р_с – середнє значення тарифного розряду робітників (ланки або бригади);

Р_м – тарифний розряд, менший по відношенню до визначеного середнього міжрозрядного коефіцієнту;

- середній міжрозрядний коефіцієнт;

- менший міжрозрядний коефіцієнт по відношенню до середнього ( );

- більший міжрозрядний коефіцієнт по відношенню до середнього ( );

Визначення середнього розряду робітників із використанням формули (3.7) може бути виконано і при умові використання значень середніх тарифних ставок та ставок відповідних розрядів замість значень середніх міжрозрядних коефіцієнтів.

Визначення середнього розряду робіт здійснюється за формулою:

Рроб.с = (Σ (Рроб.і х ТРі) / Σ ТРі , (3.8)

Рроб.і – розряд і – ої роботи у відповідності із РЕКН;

ТРі – трудомісткість і –ої роботи (люд.х год. + маш.х год.), яка визначена у відповідності із її обсягами в програмі виробництва із використанням РЕКН.

Аналіз співвідношення між середніми тарифними розрядами робітників та середніми тарифними розрядами робіт є важливим елементом аналізу заробітної плати.