Водяний і паровий обігрів

У місцях, де є теплові відходи у вигляді гарячої води або пари (біля електростанції, промислових підприємств) широко застосовують обігрів парників водою і парою. Це ті ж постійні парники, але замість набивки біопалива у котлован прокладають металеві труби, у яких циркулює гаряча вода або пара.

В останні роки переходять на будівництво більш довговічних залізобетонних парникових коробів. У них прокладають труби, які обігріваються із спільної з теплицями котельні. Рано навесні і пізніше, коли потреба в обігріві теплиць значно зменшується, ці резерви тепла ідуть на обігрів великої кількості парників.

Парники з електрообігрівом

В місцевостях, де виробляється багато дешевої електроенергії, можна з успіхом переводити парники на електрообігрів. Так як і парники з водяним обігрівом, електропарники бувають із дерев'яними та бетонними коробами. Для електрообігріву використовують голий залізний або оцинкований дріт 1-2,5 мм, який розташовують в азбестоцементних або гончарних трубах. Дуже важливо щоб у труби не попадала вода, для чого їх добре з'єднують і цементують.

На рівні труб насипають пісок або шлак, а зверху — шар ґрунтосуміші до 25 см. Включення та виключення струму проводиться автоматично за допомогою терморегуляторів.

Парники найширше використовують в овочівництві, для вирощування розсади, вигонки цибулі, вирощування салату, редиски, капусти, кропу, петрушки і т.д. Під таким укриттям можна висівати насіння деревних, чагарникових, квіткових рослин, що забезпечує їх краще проростання, захищає від пізніх весняних заморозків та великих перепадів денної та нічної температури, продовжує вегетаційний період.

Для збільшення площі закритого ґрунту можуть застосовуватись укриття.

Укриття - це малогабаритні культиваційні споруди, дах яких опирається безпосередньо на ґрунт. Вони відзначаються простотою конструкції та легкістю виготовлення. Прикладом може служити укриття тунельне з поліетиленової плівки. В якості каркасу для тунельного укриття часто застосовують дуги, які виготовляють із стального дроту, а на нього кріплять плівку товщиною 0,1 мм.

В якості каркасу для укриття можна використати дріт діаметром 5-6 мм, пластмасові труби, а якщо їх нема, то місцеві матеріали - гілки верб, тополі. Довжина заготовок для дуг 180-200 см. При заданій довжині заготовок ширина тунельного укриття - 70-90 см, висота по коньку - 40-60 см.

Встановлюють тунельне укриття на попередньо підготовлену та вирівняну ділянку. Кінці дуг втикають в землю на глибину 20-30 см і на віддалі 1 м один від одного (рис. 2).

Рис. 2. Тунельне укриття із перфорованої плівки

Можна влаштовувати тунельні укриття із подвійної плівки на дротяному каркасі, які до землі кріпляться за допомогою дротяних замків (кусок зігнутого дроту втикається в землю та фіксує дротяний каркас з плівкою). У цьому випадку кожен елемент укриття відкривається окремо (рис. 3).

Рис. 3. Тунельне укриття із подвійної плівки: кожний елемент можна відкривати окремо, до землі вони кріпляться за допомогою дротяних замків

В останні роки для створення укриття використовують перфоровану плівку (рис. 2), яка забезпечує кращий тепловий режим для рослин.