Напрями і методи педагогічної корекції відхилень у поведі­нці дітей

Особистість дитини не завжди формується по висхідній лінії. Оскі­льки вона ще не має сталих поглядів, а існуючі норми і моральні пра­вила поведінки ще не стали її власними, дитяча поведінка часто ви­значається випадковими обставинами.

До типових відхилень у поведінці школяра відносяться лінь, агре­сивність, недисциплінованість, упертість. Виявляються вони у формі провини, конфліктів з товаришами по навчанню, вчителями і батьками. Особистість девіантного школяра доводиться виправляти або, іншими словами, проводити корекцію її розвитку.

Під корекцією розуміємо систему психолого-педагогічних дій, спрямованих не тільки на подолання або ослаблення негативних якос­тей особистості дитини, але і на формування протилежних по відно­шенню до них позитивних якостей.

Типові причини відхилень у поведінці дітей:

• бездоглядність у сім'ї;

• відсутність єдності у вимогах батька і матері;

• потурання капризам і витребенькам дитини;

• застосування фізичних заходів покарання;

• психологічна ізоляція в класному колективі;

• негативне мікросередовище;

• недостатній розвиток здібності до гальмування.

• Тактика корекційної роботи.

Ефективність корекційної роботи визначається:

• мистецтвом спілкування з дітьми;

• залученням до корекційної роботи самого вихованця (психологі­чний тренінг);

• формуванням мети корекційної роботи (при агресивності – розвиток доброзичливості, лінь - виховання працьовитості, замкнутість – розвиток товариськості тощо);

• застосуванням гальмуючих прийомів (попередження, покарання, засудження, наказ);

• формуванням позитивних якостей через спонукальні прийоми (ор­ганізація успіху, прояв уваги, турботи, засмучення, прохання, заохочення);

• з'ясуванням причин поведінки;

• формуванням відповідних мотивів поведінки.

У корекційній роботі вихователя можна виділити такі етапи:

1. З'ясування причин відхилення в поведінці дитини, а також ви­вчення сильних і слабких сторін її особистості.

2. Визначення цілей і способів дій, спрямованих на викорінення недоліків у поведінці і формування позитивної якості, протилежної тій, що є найближчою причиною відхилень у поведінці.

3. Дискредитація, знецінення негативних форм поведінки і форму­вання мотивів позитивної поведінки (бажання позбавитися від недолі­ків, потреба удосконалити якості особистості).

4. Вибір виду діяльності, в якому найуспішніше формується необ­хідна позитивна якість, і включення в нього вихованця. Одночасно ве­деться робота із забезпечення сприятливого положення його в системі міжособистісних відносин.

5. Закріплення прищепленої якості через вправи в природних умовах або спеціально організований тренінг, через схвалення позитивних змін.

У процесі всієї корекційної роботи у вихованця формуються реф­лексивні вміння щодо власної поведінки, що є важливою передумовою організації самовиховання.