Напрями і методи педагогічної профілактики відхилень у поведінці дітей
Серед багатьох чинників, що впливають на формування особистості дитини, виділяють перш за все біологічні, чинники соціального середовища, досвід практичної діяльності і виховання в широкому сенсі цього слова. Якщо природжені якості особистості, її індивідуальні властивості виступають як передумови формування, то соціальні чинники відіграють вирішальну роль в оволодінні індивідом соціальним досвідом, вростанні його «в людську культуру» (Л.С. Виготський), в адаптації до соціокультурному середовищі. Серед соціальних чинників ведучими є батьківська сім'я, дитячі різновікові колективи, групи вільного спілкування, дитячі співтовариства.
Показником соціальної зрілості індивіда слугує його готовність бути активним членом суспільства, виконувати різноманітні сімейні обов'язки, ролі в соціумі, в міжособистісному спілкуванні в групі. Разом з тим наявність несприятливих соціально-педагогічних обставин, негативних Макро- і мікросоціальних умов веде до соціальної дезадаптації, тобто неадекватності поведінки підлітків нормам і вимогам тієї системи суспільних відносин, у яку вони включаються в міру свого соціального становлення. Разом з соціальною дезадаптацією відбувається і процес десоціалізації - відчуження індивіда від інститутів соціалізації (сімї, групи, учнівського колективу), які є носіями норм моралі і права.
Тому перед педагогами, вихователями, батьками постає проблема своєчасного запобігання відчуженню підлітка від соціальних інститутів, профілактики (попередження) негативного впливу макро- і мікросередовища, що зумовлює формування девіантної поведінки.
У нормативних документах і концептуальних положеннях державної політики виділяються поняття загальної і спеціальної профілактики. Загальна профілактика розглядається як сукупність заходів, направлених на створення сприятливих соціально-економічних, соціокультурних і соціально-педагогічних умов, що сприяють сім'ї у виконанні нею виховних функцій, реалізації загальноосвітніми установами завдань щодо повноцінного розвитку інтересів і здібностей школярів, їх зайнятості суспільно корисною діяльністю в позаурочний час.
Спеціальна профілактика включає корекційно-реабілітаційні заходи, спрямовані на дітей групи ризику, девіантних підлітків, неповнолітніх правопорушників. Вона передбачає використання різноманітних заходів психолого-педагогічної підтримки і соціально-правової допомоги неповнолітнім, захист їх від жорстокості, насильства і негативного впливу асоціального середовища. Корекційно-профілантична робота здійснюється за умови взаємодії школи, сім'ї, неформальних груп, різноманітних соціальних інститутів і громадських організацій.
Таким чином, профілактична і корекційно-педагогічна діяльність є складовою частиною соціально-педагогічного процесу, спрямованого на виявлення девіантних підлітків, діагностику причин відхилень у їх розвитку і поведінці, визначення своєрідності формування їх особистості і особливостей взаємин з однолітками і дорослими, на розробку загальнопедагогічних і спеціальних заходів з попередження і подолання негативних тенденцій у розвитку і формуванні особистості підлітка.
Організація корекційно-педагогічного впливу на девіантних підлітків і передбачає глибоке розуміння соціально-педагогічної суті поведінки, що відхиляється, врахування особливостей впливу факторів середовища на особистість, вивчення специфіки міжособистісного спілкування у групі однолітків. Корекційно-педагогічний вплив може мати як прямий, безпосередній, так і непрямий, опосередкований характер.
Виділяються такі напрями педагогічної діяльності з профілактики і подолання девіа нтної поведінки дітей і підлітків.
А. Підвищення ропі сім'ї у профілактиці девіантної поведінки у дітей:
1. Підготовка майбутніх батьків до сімейного життя і виховання своїх дітей. Вона включає вивчення:
• основ взаємин в сім'ї;
• причин внутрішньосімейних конфліктів, можливостей їх попередження і шляхів подолання;
• основ ведення сімейного господарства, економіки сім'ї;
• основ сімейного виховання на різних етапах вікового розвитку дитини, підлітка, юнака і дівчини;
• основ сімейного права, Декларації прав дитини та інших документів, що регламентують права і обов'язки батьків чи осіб, що їх замінюють;
2.Створення сприятливої етичної обстановки в сім'ї і у сімейних взаєминах - позитивного морально-психологічного клімату сім'ї.
3.Попередження помилок у сімейному вихованні.
4.Формування у дитини твердих етичних орієнтирів, етичної позиції.
5.Виховання з раннього дитинства вольових якостей і відчуття власної гідності, що дозволить сформувати у людини етично-вольові якості.
6.Недопущення насильства над дитиною, пригнічення її волі, або, навпаки, формування культу сили, агресивності.
7.Запобігання вживанню дітьми і підлітками спиртних напоїв, залучення до куріння, азартних ігор.
8.Спонукання дитини до самовиховання, навчання її методиці роботи над собою.
Б. Підвищення виховної ропі освітніх установ у попередженні і подоланні девіантної поведінки дітей і підлітків.
У школі працюють спеціально підготовлені педагоги. Цим фахівцям держава, суспільство довіряє навчання і виховання підростаючого . покоління. Пріоритетним напрямом у діяльності педагогів є виховання. Шляхами підвищення виховної ролі освітньої установи виступають:
• підвищення якості підготовки викладацького складу, формування У нього високої педагогічної культури;
• створення найбільш сприятливої обстановки в умовах навчального закладу установи для педагогічної діяльності;
• спонукання викладацького складу до самовдосконалення, підвищення своєї педагогічної майстерності і педагогічної культури;
• створення у навчальних закладах соціальної служби, яка покликана скоригувати індивідуальні підходи до роботи з девіантними підлітками, надати допомогу вчителям і батькам у спілкуванні з ними;
• розвиток системи позаурочної виховної роботи з дітьми і підлітками в умовах навчального закладу;
• залучення батьків до участі у виховній діяльності.
В. Розвиток доцільної взаємодії сім'ї і школи, сім'ї, школи і адміністративних органів за місцем проживання з метою попередження і подолання девіантної поведінки дітей і підлітків.
Єдність сім'ї і школи об'єднує і підсилює виховний вплив на дітей і підлітків. З цією метою практикується:
• організація методичних семінарів при школах для батьків (батьківський лекторій, батьківський семінар);
• підвищення ролі батьківських комітетів у житті школи, посилення зв'язків батьків і вчителів;
• створення опікунських організацій при освітніх установах, в які входять і батьки;
• залучення батьків до активної участі в заходах класу, школи;
• відвідування вчителями дітей вдома (прояв зацікавленої участі в тому, як живуть учні);
• допомога і підтримка батьків у виховній роботі з дітьми з боку класного керівника, соціального педагога школи. Виявлення кола спілкування і доцільне управління взаємодією з ним дитини в процесі її розвитку, виховання. Значний вплив на розвиток, виховання дитини мають ті люди, які безпосередньо взаємодіють з нею. їх авторитет, впливовість, здатність навіювати, переконувати дитину в значній мірі визначають спрямованість особистості підлітка. Внаслідок цього вихователям необхідно вчитися визначати коло спілкування вихованця і прагнути намагатися педагогічно правильно впливати на характер його взаємодії з оточуючими людьми.
Д. Розвиток позашкільної системи консультування і допомога сім'ї і дітям у подоланні девіантної поведінки.
Сьогодні велика увага приділяється створенню як державних, так і недержавних центрів роботи з сім'єю. У них працюють кваліфіковані фахівці, які готові провести діагностику і дати рекомендації для роботи з дітьми девіантної поведінки у домашніх умовах, або порадити звернутися в спеціалізовані центри по роботі з ними.
Е. Підвищення ролі спеціальних установ з перевиховання і виправлення девіантної поведінки дітей і підлітків.
У спеціалізовані виховні (перевиховні) центри дітей направляють спеціальні комісії, або самі діти туди приходять, або співробітники центрів за рекомендаціями школи, відділу по роботі з неповнолітніми.
Є. Розвиток мережі центрів, що покликані допомогти вирішити соціально-педагогічні проблем дітей, підлітків, юнацтва: педагогічної корекції, педагогічної реабілітації; подолання дитячого і юнацького алкоголізму, наркоманії, а також реабілітації жертв насильства, соціальної дезадаптації.
Ж. Використання позитивних можливостей засобів масової інформації у захисті дітей і підлітків від їх негативного впливу.
Відомо про велику роль засобів масової інформації (ЗМІ) у формуванні світогляду дітей і підлітків. Сучасні ЗМІ дають виключно різноманітну, багатопланову інформацію без урахування особливостей аудиторії. Активно впроваджується в побут сучасної сім'ї відеотехніка з її величезними інформаційними можливостями. Дослідження вітчизняних і зарубіжних фахівців свідчать про згубний вплив на молодь інформації і відеопродукції, що пропагують насильство, вільний секс, ідеї легкогобізнесу. Ця інформація безконтрольно і активно демонструється по всіх каналах телебачення, широко представлена у вигляді відеокасет. Вони (телебачення, відеофільми) поступово формують образ пій улюдей, які не мають твердих етичних основ, виступають як свого родунавчальні посібники з кримінальної діяльності.
3. Залучення дітей і підлітків до участі в позитивних суспільних справах, організаціях (спортивних, культурно-дозвільних, туристських, театральних та ін.).
И. Активізація самовиховання, самовиховної діяльності з виправлення і подолання негативних якостей і звичок, допомога і підтримка молодої людини в роботі над собою.
Дата добавления: 2016-02-04; просмотров: 1152;