Походження і розвиток дна Світового океану. Донні відклади

Загальні відомості про Світовий океан та науку океанологію. Об`єкт, предмет та методи дослідження океанології. Історія вивчення та сучасні дослідження Світового океану

Океанологія– наука про розташування океанів і материків на поверхні Землі, про систему й структурй вод океану, морське середовище та земну кору під ним.

Об`єктом вивчення даного курсу є тверда земна поверхня, яка вкрита океанічною водою, до складу якої входить різноманітна організація біоти.

Вода океанів представляє собою складний сольовий розчин, який заповнює всі западини Світового океану. Об`єм океанічної води становить 1,3 млрд. т. або 96,5% усього об`єму гідросфери. Еволюція океанічної води проходить впродовж 3,5 млрд. років та має сучасний сульфатно-карбонатний склад.

Вчені різних науковий шкіл стверджують, що утворення води на Землі напряму залежить від процесів планетарної дегазації матеріалу мантії, який вивільнився з земних надр та пройшов суттєвий історичний процес еволюції. В процесі диференціації внутрішньо земних сполук утворилась первинна атмосфера та первинний океан. Поява біосфери призвела до трансформації газового складу атмосфери й утворенню стратосферної «пастки» (що пов`язано з наявністю аргону), яка перешкоджає проходженню водяної пари до поверхні. Це затримало процес виносу води з космосу та створило більш сприятливі умови для її накопичення на земній поверхні. Збільшення, а не коливання об`єму гідросфери – з головним планетарним процесом еволюції гідросфери. Сучасна кількість води трохи менша, аніж 40 млн. років тому (в олігоцені), що пов`язано з виникненням льодовикового покриву в Антарктиді.

Існує грандіозна система рівноваги – донні відкладення океану, сольовий розчин і жива сполука та гази атмосфери.

Походження і розвиток дна Світового океану. Донні відклади

Згідно теорі видатних вченихсвіту,більшість материків, які зараз розділені водами Світового океану, раніше повинні були мати суходільні з’єднання – мости, по яким відбувався безперебійний обмін континентальною флорою та фауною. Земля у рівно вісному стані плаває по більш важкій, в`язкій субстанції, яка забезпечує рівновагу материкової та океанічної земної кори (ізостазія –взаємне урівноваження). Приміром порушення ізостазії є тиск на земну поверхню внаслідок утворення материкового льоду. На зміну ізостатичній гіпотезі та гіпотезі суходільних мостів приходить інша – теорія перманентності (постійності материків й океанів).

Частиною океанів є моря, як окрема частина, яка може мати фізико-географічні,гідрологічні та кліматичні особливості. В залежності від контакту материків і Океану, всі моря можна поділити на 3 групи: середземноморські, внутрішні та окраїнні.

Рельєф донної частини кожного з сучасних океанів має свої закономірності розвитку та геологічну будову, що впливає на розвиток та накопичення донних відкладень, які відрізняються за показниками температури та агрегатним станом. Кореневі породи, які складають дно Світового океану вкриті крихким матеріалом, тільки в окремих випадках зустрічаються оголеними під товщею води (морськими опадами, ґрунтомабомулом). Склад та якість цих природних утворень, а також місця їх накопичення (розповсюдження), визначаються первинними джерелами матеріалу та географічними умовами відкладень. Донні утворення класифікують за певними чинниками утворення та поділяють на: теригенніта біогенні.

Розповсюдження та різноманітність донних відкладень зумовлена такими процесами як вулканічна діяльність, знос річкового матеріалу з материків, переніс материкового мулу льодовиками тощо.