Збір і підготовка газу й газового конденсату.

Існує декілька схем збору газу й газового конденсату на промислах – лінійна, кільцева й групова, вибір яких залежить від геологічних умов, складу й властивостей продукції, способу підготовки газу й газового конденсату до транспортування, потреб споживачів та ін. Усі газові свердловини з'єднуються з газозбірними колекторами за допомогою газопроводів-шлейфів. Газозбірні колектори з'єднують газопроводи-шлейфи з установками комплексної підготовки газу (УКПГ). Декілька УКПГ з'єднують між собою сполучними газопроводами. Найбільше застосування на нових газових і газоконденсатних родовищах отримала централізована система збору. Газ і газовий конденсат від групи свердловин індивідуальними газопроводами-шлейфами надходить на УКПГ, а потім після підготовки на кожній УКПГ - у газозбірний колектор і на головні споруди (ГС). Раніше використовували індивідуальні системи збору газу, вони надійні, але не економні. Зараз система збору й підготовки газу включає: установку попередньої підготовки газу УППГ, УКПГ і ГС.

При промисловій підготовці газу (відділення газу й конденсату) використовують три технологічні процеси: низькотемпературну сепарацію (НТС), абсорбційу і адсорбційну сушку. Останні широко використовують для відділення вологи на газових родовищах. При наявності в газі конденсату (на півночі) широко використовують НТС, а при вмісті конденсату більше 100см³ в 1м³ газу використовують також низькотемпературну абсорбцію (НТА). При підвищеному вмісті сірководню й вуглекислоти виконується додаткове очищення на спецустановках, а на великих родовищах на ГПЗ.

НТС здійснюється при температурі від -15^оС у гравітаційних або циклонних сепараторах із попереднім охолодженням газу методом дроселювання і застосуванням охолоджувальних машин. Охолодження газу до низьких температур дозволяє більш глибоко відокремлювати вологу й конденсат.

Дроселювання засновано на ефекті (Джоуля -Томсона) зміни температури газу при зниженні тиску на дроселі, тобто на місцевій перешкоді руху газу. Газ метан при цьому охолоджується (перед входом у сепаратор установлюють дросель - шайбу з вузьким прохідним отвором). Дроселювання широко використовується на НТС. Воно ефективне при тиску газу на гирлі свердловини не менше 6 мПа, тобто на початку шляху з високим початковим тиском, при недостатньому тиску газу використовують спеціальні холодильні машини, хоча при цьому в 2-2,5 рази зростають капвкладення на облаштування промислів. Для запобігання утворення гідратів у сирий газ вводять розчин гликолей, частково диетилен гліколей (ДЕГ).

Абсорбція – явище поглинання вологи і конденсату рідинами - абсорбентами ( водні розчини ди- і три-етилен-гликолей). Для вилучення важких вуглеводнів з конденсату в якості адсорбентів використовують вуглеводневі рідини. Для здійснення абсорбції використовують абсорбційні колони, які складаються із трьох секцій - сепараційна, поглинаюча (абсорбційна) і відбійна. Абсорбент поступає у верхню частину колони і рухається зверху вниз по колоні абсорбера, тобто в протилежному напрямку (знизу вверх) і контактує з абсорбером. У поглинаючій секції абсорбера відбувається основний процес поглинання вологи абсорбентом. Осушений газ виходить із верхньої частини абсорбера, а насичений вологою розчин ДЕГ - із нижньої частини абсорбера, потім надходить у піч для видалення води.

Адсорбція заснована на поглинанні вологи твердими адсорбентами (активоване вугілля, силікагель, цеоліти). Насичені водою й конденсатом адсорбенти регенерують внаслідок десорбції (видалення поглиненої вологи).

Адсорбційна установка складається із двох, або більше колон-адсорберів. Коли один із сепараторів працює в режимі адсорбції (сирий газ проходить в апарату через шар адсорбенту, де він очищається від вологи й конденсату), то інші – у режимі десорбції (нагрівання газу в нагрівачах до 200-300^оС, подача його в колону, проходження його через шар адсорбенту, насиченого вологою й конденсатом, поглинання газом вологи і конденсату і виведення їх за межі колони). Потім цикл повторюється. Адсорбційні методи осушення газу в порівнянні з абсорбційними дозволяють провести більш глибоке очищення газу від вологи зі зниженням точки роси (насичення водною парою) до -50^оС і нижче, тому застосовуються на газових родовищах Півночі. При досягненні точки роси в газі починає конденсуватися волога, що приводить до утворення гідратів. На Україні з 1 травня по 30 вересня точка роси газу за вологістю не повинна перевищувати 0^оС, а 1 жовтня – до 30 квітня – (-5) ^оС. На родовищах з підвищеним вмістом сірководню газ перед надходженням у магістральні газопроводи очищається, використовуючи абсорційні методи:

1. за рахунок розчинення сірководню в абсорбенті (ацетон, трибутилфосфат);

2. за рахунок фізичного розчинення й одночасного перебігу хімічних реакцій взаємодії речовини-абсорбенту із сірководнем (суміш розчинник-сульфанола і хімпоглинач-діізопропаноламіна і води);

3. абсорбція газів при їхній взаємодії з хімічно-активною частиною абсорбенту (моноетаноламін (МЕА), диетаноламін (ДЕА), триетаноламін (ТЕА)).

У практиці очищення газу від сірководню і вуглекислого газу найбільше використання отримав останній метод. При цьому газ в абсорберах рухається знизу нагору й взаємодіє із зустрічним потоком водяного розчину МЕА, або ДЕА.

Транспортування по нафтопроводах до нафтопереробних заводів за тисячі кілометрів. На газових промислах існує закрита система збору, транспортування й обробки газу. Транспортування в одну, або кілька ниток газопроводів. Оренбург-Західна Україна 2700км діаметром 142 см з тиском 7,35 мПа. Водним транспортом - у танкерах. Існують також системи газосховищ.