Нормування природного освітлення

Оскільки природне освітлення постійно змінюється протягом дня залежно від погоди й інших факторів, то для його нормування, згідно із СНиП ІІ-4-79, прийнятий коефіцієнт природної освітленості (КПО). Він виражається у відсотках і визначається відношенням освітленості у певній точці приміщення Е_в (лк) до одночасної зовнішньої освітленості горизонтальної поверхні розсіяного світла небозводу Е_н (лк).

е_н = КПО = (Е_в/Е_н) · 100, %.

КПО вказує, яка частина зовнішнього дифузійного світла небозводу (у відсотках) забезпечує освітлення у визначеній точці всередині приміщення. При цьому, внутрішня освітленість (Е_в) повинна вимірюватися в наступних точках виробничого приміщення (рис. 2.8).

КЕО нормується залежно від характеру зорової роботи, розташування світлових прорізів у приміщенні й номера світлового пояса, в якому розташоване приміщення. Територія СНД умовно розділена на п’ять світлових поясів (географічних районів), розташованих з півночі на південь.

У діючому СНиП ІІ-4-79 нормативні значення КПО наведені для ІІІ-го (середнього) світлового пояса, тому для приміщень, розташованих в І, ІІ, ІV і V світлових поясах КЕО^і (е_н.ф^і) визначається із залученням наступної формули:

е_н.ф ^I,ІІ,ІV,V = е_н^ІІІ · m · c,

де m – коефіцієнт світлового клімату, що приймається за СНиП залежно від географічного району в якому розташовується підприємство.

Залежно від номера світлового пояса величина коефіцієнту світлового клімату приймає дискретні значення в діапазоні m = 0,8...1,2; с – коефіцієнт сонячного клімату, що визначається залежно від типу світлового прорізу і орієнтації його відносно сторін горизонту (с = 0,6...1,0). Алгоритм визначення КПО наведений на рис. 2.9.

Для забезпечення нормованої величини КПО необхідно реалізувати відповідну площу світлових прорізів (вікон) у приміщенні. На практиці світлотехнічний розрахунок зводиться до визначення площі та конструкції світлових прорізів відповідно до нормативів, передбачених ДСН.

Сумарна площа світлових прорізів (S), що необхідна для забезпечення потрібного бічного освітлення, розраховується за наступною формулою:

S = S_п · е_н.ф · η_про · k_буд · k_з / (100 · τ_про · у₁),

де S_п– площа приміщення; е_н.ф – нормативне значення КПО, з урахуванням значень коефіцієнтів mⁱ і cⁱ; η_про – світлова характеристика віконних прорізів; k_буд – коефіцієнт, що враховує затінення вікон; k_з – коефіцієнт запасу, що залежить від запилення приміщення, розташування вікон і періодичності їх очищення; τ_об – загальний коефіцієнт пропускання світла; у₁ – коефіцієнт, що враховує світло, відбите сусідніми конструкціями.

У тому разі, якщо недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним, то така система освітлення називається сполученою. Сполучене освітлення, як і природне, також нормується за допомогою визначення КПО.

Сполучене освітлення застосовують у виробничих приміщеннях, де виконуються зорові роботи високої точності, а також у приміщеннях, що характеризуються великою шириною.

2.4.4. Штучне освітлення