Мал. 6. Революція на граніті.

Розпочаласьборотба за легалізацію національних церков. Боротьбу за легалізацію Української католицької церкви підтримав Папа Римський Іван Павло ІІ, в травні 1989 р.боротьба за легалізацію УГКЦ набула відкритої форми. Активізація вірян УГКЦ в Західній Україні та голодування єпископів УГКЦ в Москві, а також тиск міжнародної спільноти змусили Горбачова 1 грудня 1990 р.під час візиту до Ватикану скасувати заборону УГКЦ. В квітні 1990 р. греко-католикам повернули Львівський собор святого Юра і єпархіальну резиденцію.

Суверенізація УРСР та проголошення незалежності України.

У березні 1990 р. внесені зміни в Конституцію СРСР, 6-а стаття, що визначала керівну роль КПРС у радянському суспільстві, втратила свою чинність. У вересні 1990 р. президія Верховної Ради УРСР ухвалила постанову «Про реєстрацію громадських об’єднань». Це означало, що були відкриті можливості для створення і функціонування інших, окрім КПРС, політичних партій. Уже в квітні цього року УГС заявила про свій саморозпуск й утворення Української республіканської партії (УРП). У її програмі визначено курс на здобуття Україною незалежності. Головою УРП обрали Л. Лук’яненка. Угрудні 1990 р. виникло ще кілька партій, зокрема Демократична партія України (ДПУ), Українська селянсько-демократична партія, Партія слов’янського відродження, Соціалістична робітнича партія.

У 1990 р. опозиційні до КП України політики активно працювали над створенням партій національного спрямування. Виникли Українська народна партія (УНП), Українська християнсько-демократична партія (УХДП), Українська народно-демократична партія (УНДП), Республіканська партія України (РПУ), Всеукраїнське політичне об’єднання «Державна самостійність України» (ДСУ). На крайніх радикальних позиціях стояла Українська національна асамблея з її напіввійськовим відділенням – Українською національною самообороною (УНА-УНСО).

Вибори 1990 р. У березні-травні 1990 р. відбулися на альтернативній основі вибори депутатів у Верховну Раду УРСР та місцеві ради (на кожне місце мало бути висунено не менше двох кандидатів). На 450 місць у Верховній Раді Української РСР претенду­вало близько 3 тис.кандидатів. Демократичному блоку НРУ, який ще не був зареєстрований, вдалося провести до Верховної Ради Української РСР 111 депутатів. А в Тернопільській, Львівській, Івано-Франківській, Волинській та Київській областях він здобув пере­могу (43 із 47 депутатів) над висуванцями від КП України. Депута­тами стали І. Юхновський, В. Чорновії, М. Горинь, Б. Горинь, С. Хмарата ін. У центральних областях України опозиція одержала близько по­ловини мандатів. У східних і південних областях перемогли кандида­ти від КП України. У Верховній Раді України із 442 депутатів 373 бу­ли членами КПРС. Однак, здобувши депутатські мандати, частина із них вийшла із КПРС. У Верховній Раді сформувались дві основні по­літичні течії: комуністи (239 депутатів), «За радянську і суверенну Україну» і Народна рада (120 депутатів). Парламентською більшістю керував О. Мороз, а парламентською меншістю - І. Юхновський. Головою Верховної Ради обраний В. Івашко, перший секретар ЦК Компартії України.

Декларація про державний суверенітет. 16 липня 1990 р.після проголошення суверенітету прибалтійськими республіками та Російською Федерацією, Верховна Рада УРСР ухвалила «Декларацію про державний суверенітет України». В цьому документі проголошено державний суверенітет Українияк верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки умежах її території. В «Декларації» наголошується, що Україна як суверенна національна держава розвивається у наявних кордонах на основі здійснення українською нацією свого невід’ємного права на самовизначення. Україна забезпечує захист і охорону національної державності українського народу. Будь-які насильницькі дії проти державності України з боку політичних партій, громадських організацій, інших угрупувань та окремих осіб переслідуються законом.

Мал. 7. Колишні політв'язні, депутати Верховної Ради. 16 липня 1990 р. - день прийняття Декларації про державний суверенітет України - зліва направо: Горохівський, О.Шевченко, Лук'яненко, Хмара, М.Горинь, Ребрик, Калинець, Чорновіл, Б.Горинь, Алтунян, Косів

Вже 3 серпня 1990 р.Верховна Рада України прийняла закон «Про економічну самостійність Української РСР».Головними принципами економічної політики республіки визнано: власність народу на його національне багатство та національний дохід; різноманітність і рівноправність форм власності і роздержавлення економіки;повну господарську самостійність ісвободу підприємництва усіх юридичних і фізичних осіб у межах законів УРСР; впровадження національної грошової одиниці, самостійність регулювання грошовогообігу; національну митницю та захищеність внутрішнього ринку. Це був курс наутвердження економічного суверенітету, який мав достатнє економічне підґрунтя. 1 серпня 1990 р., згідно із законом СРСР «Про пресу та інші засоби масової інформації», скасовано цензуру. Характерною рисою тогочасного політичного життя стало падіння авторитету ЦК КПУ та дистанціювання її членів від ЦК. ВОдночас , так звані, суверен-комуністи об'єднувались довкола Леоніда Кравчука, який будучи другим секретарем ЦК КПУ був обраний Головою Верховної Ради УРСР.

17 березня 1991 р., згідно з постановою Верховної Ради СРСР, відбувся загальносоюзний референдум щодо збереження Радянського Союзу.На референдум винесено таке питання:«Чи вважаєте Ви за необхідне збереження СРСР як оновленої федерації рівноправних суверенних республік, в якій повною мірою гарантуватимуться права і свобода людини будь-якої національності?». В Україні під час референдуму проведене республіканське опитування, виборцям запропонували ще відповісти назапитання:«Чи згідні Ви з тим, що Україна має бути в складі Союзу Радянських Суверенних Держав на засадах Декларації про державний суверенітет України?».Крім того, за рішенням Галицької асамблеї, у Львівській, Івано-Франківській та Тернопільській областях був третій бюлетень: «Чи Ви хочете, щоб Україна стала самостійною державою?».Результати референдуму були такими: 70,5 % йогоучасників в УРСР проголосували за збереження СРСР, 80,2 % громадян ствердно відповіли на запитання республіканського опитування, а в трьох західних областях майже одностайно проголосували за повну незалежність України.

ДКНС.Результати березневого 1991 р. референдуму відкрили шлях до активізації Ново-Огарьовського переговорного процесу 9 союзних республік під керівництвом М. Горбачова на предмет підготовки проекту нового союзного договору. Підписання нового союзного до­говору було призначене на 20 серпня 1991 p., який фактично мав пе­ретворити СРСР у Союз незалежних держав. Це мало наслідком активізацію консервативних противніків реформування СРСР, які бажали зберегти монополію на владу за КПРС. 19 серпня в Москвіза відсутності Президента СРСР М. Горбачова (перебував на відпочинку у Форосів Криму) створений Державний комітет з надзвичайної ситуації (ДКНС). У плани цього органу входило не допустити підписання нового союзного договору, який вони розглядали як шлях до розвалу СРСР. По суті, це був орган, не передбачений Консти­туцією СРСР. Підписання нового союзного договору, через введення надзвичайного стану, не відбулося.

В УРСР упродовж 20-22 серпня ніяких подій військового харак­теру не було. Не було помітно і будь-якої політичної активності. Верховна Рада, і передусім її голова Л. Кравчук, зайняли очікуваль­ну позицію.З боку опозиції лунали заклики з осудом ДКНС. 22 серпня 1991 р.Генеральний секретар ЦК КПРС М. Горбачов повернувся із Фороса у Москву і видав указ про розпуск КПРС. Він звинуватив її у спробі державного перевороту.

Серпня 1991 р. позачергова сесія Верховної Ради УРСР прийняла «Акт проголошення незалежності України». Проект Акта підготовлений у ніч з 23 на 24 серпня Л. Лук'яненком та Іваном Драчем. З урахуванням Акту виняткової важливості і значущості для майбутя наводимо його повний текст: «Виходячи із смертель­ної небезпеки, яка нависла над Україною у зв'язку з державним пе­реворотом в СРСР 19 серпня 1991 p., продовжуючи тисячолітню традицію держав творення в Україні, виходячи з права на самовиз­начення, передбаченого статугом ООН та іншими міжнародно- правовими документами, здійснюючи декларацію про державний суверенітет' України, Верховна Рада Української Радянської Соціалі­стичної Республіки урочисто проголошує: незалежність України та створення самостійної Української держави - Україна. Територія України є неподільною і недоторканною. Віднині на території Укра­їни мають чинність виключно Конституція і Закони України. Цей акт набирає чинності з моменту його підписання». Того ж дня при­йнята постанова Верховної Ради «Про департизацію державних ор­ганів та організацій» і «Про політичну обстановку в Україні». У залу Верховної Ради внесений синьо-жовтий прапор.

Мал. 8. Мітинг на площі біля Верховної Ради України. Київ, 24 серпня 1991.

Мал. 9. Голова Верховної Ради України Л. Кравчукзачитує Акт проголошення незалежності України.

Референдум та вибори Президента України.Після проголошення незалежності проблема державотворення перейшла в практичну площину. Верховна Рада визнала за необхідне

Мал. 10. Л. Кравчук.

створити Раду оборони, Збройні Сили України, Національну гвардію. 26 серпня президія Верховної Ради України прийняла указ про тимчасове припинення діяльності КПУ. Для легітимізації українсьокї незалежності було призначено референдум на 1 грудня, який мав відбутись паралельно з виборами Президента України. У бюлетень з референдуму було включено текст Акта проголошення незалежності України, і запитання: "Чи підтримуєте Ви Акт проголошення незалежності?" У голосуванні взяли участь 31,9 млн громадян, тобто 84%. За незалежність України висловилось 90,3% населення.