Підстави господарсько-правової відповідальності

Господарсько-правова відповідальність настає лише за наявності відповідних підстав. Розрізняють юридичні та фактичні підстави господарсько-правової відповідальності.

Юридичні підстави – той правовий документ, що характеризує певну поведінку суб'єкта господарювання як протиправну і передбачає за неї форму і розмір відповідальності: такими підставами в господарському праві є закон і договір.

Фактичні підстави –це ті життєві ситуації, що характеризуються законом або договором як неправомірні. Такі ситуації іменуються складом господарського правопорушення.

Правопорушення як фактична підстава юридичної відповідальності в господар­ському праві також має свої особливості. Відомо, що в класичному складі правопо­рушення (об'єкт, суб'єкт, об'єктивна сторона, суб'єктивна сторона) третій елемент (об'єктивна сторона правопорушення) складається з протиправної поведінки, нега­тивних її наслідків та причинного зв'язку між ними, а четвертий елемент (суб'єктивна сторона правопорушення) – ставлення порушника до своєї протиправної поведінки та її наслідків (вина, мотиви, цілі). Проте в господарському праві згадані складові об'єктивної та суб'єктивної сторін правопорушення мають бути присутні при засто­суванні, як правило, такої форми відповідальності, як відшкодування збитків. В ін­ших випадках досить наявності лише протиправної поведінки, а у разі застосування штрафних санкцій – ще й вини.

При відшкодуванні збитків необхідна наявність вини порушника та всіх елементів об'єктивної сторони правопорушення, яка включає:

протиправну поведінку – тобто таку поведінку господарюючого суб'єкта, що суперечить вимогам закону або договору;

наявність збитків – втрати або пошкодження майна, зайвих (додаткових) витрат суб'єкта господарювання і недотриманого прибутку (якщо закон не забороняє його стягувати): при цьому необхідно довести не лише наявність збитків, а й іж розмір;

причинний зв'язок між протиправною поведінкою і завданими збитками: при цьому враховується лише необхідний (а не випадковий) причинний зв'язок.

Про наявність вини у суб'єкта (учасника) господарських відносин (у разі порушення встановлених правил у сфері господарювання) свідчать 2 елементи: а)наявність у нього реальної можливості діяти правомірно і попередити настання негативних наслідків (збитків) і б) неприйняття ним усіх необхідних заходів щодо недопущення протиправної поведінки і попередження настання збитків.

Таким чином, повний склад господарського правопорушення застосовується як виняток. У більшості випадків для застосування господарсько-правової відповідальності досить встановити усічений склад господарського правопорушення.

Відповідно до Господарського кодексу України (ч. 2 ст. 218) закріплюється принцип презумпції вини: учасник господарських від­носин повинен нести відповідальність за порушення встановлених законом або дого­вором зобов'язань, якщо не доведе, що (1) ним вжито всіх необхідних заходів для не­допущення господарського правопорушення або (2) належне виконання договірних зобов'язань виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили (незвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності).

Сама протиправна поведінка як основний елемент складу господарського правопорушення може виражатися у конкретному факті (недостача поставленої продукції) або в такому, що визнається законом негативним, загальному результаті господарської діяльності – порушення ліцензійних умов, перевищення лімі­тів природокористування, наприклад.

Слід розрізняти презумпцію вини правопорушника та відсутність обліку вини при застосуванні господарсько-правових санкцій.

Презумпція вини господарського правопорушника характерна для більшості договірних господарських зобов'язань. У той же час особа вправі довести відсутність своєї вини у вчиненні протиправного діяння і звільнитися від відповідальності.

У разі відсутності обліку вини господарського правопорушника останній не може звільнитися від відповідальності, довівши відсутність своєї провини. Зокрема, вина правопорушника за загальним правилом не враховується при застосуванні адміністративно-господарських санкцій, при яких сам факт порушення правил здійснення господарської діяльності тягне за собою застосування заходів відповідальності.

При застосуванні господарських санкцій у вигляді стягнення збитків або штрафних санкцій відсутність обліку вини допускається як виняток, зазначений у законі або договорі.

При застосуванні оперативно-господарських санкцій вина взагалі не підлягає обліку згідно з ч. 3 ст. 235 ГК України. Підставою застосування таких санкцій є один лише факт правопорушення (ч. 1 ст. 237 ГК України).