Методи виправлення помилок
Виправлення помилок передачі В SS №7 для захисту від помилок використовується два методи:
- основний метод виправлення помилок
- метод виправлення помилок шляхом превентивного циклічного повторення.
Обидва методи базуються на повторній передачі неправильно прийнятої значущої сигнальної одиниці. Для основного методу виправлення помилок всі значущі сигнальні одиниці, починаючи з неправильно прийнятої значущої сигнальної одиниці, за запитом передаються на повторну передачу. Для методу виправлення помилок шляхом превентивного циклічного повторення як превентивна міра циклічно повторюється передача всіх значущих сигнальних одиниць з буфера повторної передачі. Виправлення помилок здійснюється на рівні 2.
Основний метод виправлення помилок застосовується для ланок сигналізації з малими затримками розповсюдження (<15 мс, наприклад, наземні ланки). Він функціонує як з позитивним, так і з негативним підтвердженням. Для цього методу підтвердження містить зворотний порядковий номер / Backward Sequence Number (BSN) і зворотний біт-індикатор / Backward Indicator Bit (BIB). Для позитивного підтвердження зворотний біт-індикатор має таку ж величину, як і зворотний біт-індикатор в попередньому підтвердженні (див. Рис. 6.3). Для негативного підтвердження (запиту повторної передачі) зворотний біт індикатор є інверсією зворотного біт-індикатора попереднього підтвердження.
Коли позитивне підтвердження одержано, функція управління прийомом на витікаючій стороні викликає видалення відповідної значущої сигнальної одиниці (і всіх попередніх значущих сигнальних одиниць) з буфера повторної передачі. У разі негативного підтвердження, функція управління прийомом на витікаючій стороні повідомляє функцію управління передачею про припинення передачі нових сигнальних одиниць і встановлює повторну передачу негативно підтвердженої значущої сигнальної одиниці, після чого всі наступні за нею значущі сигнальні одиниці, що все ще знаходяться в буфері повторної передачі, повторно передаються в тому порядку, в якому вони передавалися спочатку.
Після виявлення помилки прийому функція управління прийомом на стороні призначення відкидає всі вхідні значущі сигнальні одиниці до тих пір, поки вона не прийме негативно підтверджену значущу сигнальну одиницю правильно. Тільки після цього вона продовжує приймати значущі сигнальні одиниці. Це гарантує, що одне повідомлення користувача не перекриє інше.
Функція управління прийомом розпізнає призначення переданих повторно значущих сигнальних одиниць по прямому біт-індикатору (FIB). Прямий біт-індикатор інвертується для переданих повторно значущих сигнальних одиниць і для всіх подальших значущих сигнальних одиниць.
Метод виправлення помилок шляхом превентивного циклічного повторення / Preventive Cyclic Retransmission (PCR) застосовується для ланок сигналізації з великими затримками розповсюдження (>=15 мс, наприклад, довгі наземні ланки, супутникові ланки). На відміну від основного методу виправлення помилок, PCR метод працює тільки з позитивними підтвердженнями. Повторна передача значущих сигнальних одиниць не відбувається за запитом після помилки передачі, а натомість всі значущі сигнальні одиниці з буфера повторної передачі циклічно передаються повторно, як превентивна міра, всякий раз, коли немає нових значущих сигнальних одиниць, доступних для передачі. Підтвердження правильності прийому значущих сигнальних одиниць містить тільки зворотний порядковий номер. Зворотний біт-індикатор і прямий біт-індикатор не потрібні для цього методу. Підтримка формату сигнальних одиниць майже однакова для обох методів виправлення помилок. При цьому зворотний і прямий біт-індикатори приймають фіксоване значення і передаються з кожною сигнальною одиницею без змін.
Як і у разі основного методу виправлення помилок, функція управління прийомом на витікаючій стороні приймає підтвердження, викликає видалення відповідної значущої сигнальної одиниці (або послідовності значущих сигнальних одиниць) з буфера повторної передачі. Якщо при PCR методі функція управління прийомом на стороні призначення знаходить помилку передачі, вона продовжує підтверджувати останню правильно прийняту значущу сигнальну одиницю і чекає, поки не прийме замість помилково прийнятої значущої сигнальної одиниці правильно циклічно повторену. Передані повторно значущі сигнальні одиниці потім обробляються
Тема заняття: Сигналізація по інтерфейсу V5. Особливості.Архітектура інтерфейсу.
Місце розташування цього універсального інтерфейсу, який підтримує різні види абонентського доступу, визначено в опорній точці V, яка знаходиться на кордоні між станційним закінченням ЕТ і лінією цифрового доступу.
Интерфейсы и опорные точки V
Інтерфейс V5.1 дозволяє підключити до АТС по цифровому тракту 2048 Кбіт/с до 30 аналогових абонентських ліній або В-каналов без концентрації. Сигналізація здійснюється по загальному каналу.
Інтерфейс V5.2 орієнтований на групу до 16 трактів 2048 Кбіт/с і підтримує концентрацію, наприклад, з коеффіціентом 8. У кожному тракті може бути передбачене декілька каналів сигналізації.
Для перенесення через інтерфейс призначеної для користувача, сигнальної і службової інформації в ньому є інформаційні системи передачі 2048 Кбіт/с, які згодом будуть іменуваться трактами 2048 Кбіт/с. Тракти забезпечують зв'язок між кінцевою АТС і користувацькими портами, як що входять в мережу доступу, так і находящиміся поза цією мережею.
Користувальницькі порти, пов'язані з інтерфейсом V5, підтримують послуги різних типів, причому одні і ті ж фізичні порти можуть підтримувати різні послуги.
Є чотири загальні типи послуг, які може підтримувати користувальницький порт, пов'язаний з інтерфейсом V5, причому одночасно можуть підтримуватися не більше трьох типів послуг.
Перші два типи послуг відносяться до обслуговування за запитом (on-demand services), коли з'єднання встановлюється АТС під час вступу чергового телефонного виклику або виклику ISDN. Телефонний виклик може ініціюватися абонентом ТФОП, що має апарат з декадним набором номера або з DTMF, які користуються, або що не користується додатковими послугами.
Інші два типи послуг — це послуги орендованої лінії, коли з'єднання не встановлюється для кожного виклику окремо, а задається засобами управління конфігурацією мережі.
Характеристики інтерфейсів V5.1 и V5.2
| V5.1 | V5.2 | ||
| Позволяет подключать к АТС один тракт Е1 (30 В-каналов) | Позволяет подключать к АТС группу до 16 трактов 2048 Кбит/с | ||
| Без функции концентрации нагрузки абонентских линий. Прямое соответствие между канальными интервалами тракта Е1 и терминалами пользователя | Поддержка функции концентрации нагрузки абонентских линий. Динамическое назначение канальных интервалов | ||
| Не поддерживает первичный доступ ISDN | Поддерживает первичный доступ ISDN | ||
| Не обеспечивает функции резервирования при отказе тракта интерфейса | Обеспечивает резервирование при отказе тракта путем переключения на другой тракт интерфейса (Protection protocol) | ||
| - | Управление трактами интерфейса (Link Control protocol) | ||
| Сигнализация осуществляется по общему каналу в тракте интерфейса | Для каждого доступа (2048 Кбит/с) предусмотрено несколько каналов сигнализации | ||
У інтерфейсі V5 діє сукупність різних протоколов. Це — протокол управління базовими з'єднаннями ISDN, протокол управління з'єднаннями ТФОП і службові протоколи (управління, управління трактами інтерфейсу, призначення каналів, що несуть, і захисту). Протокол ТФОП і протокол управління діють в обох інтерфейсах V5.1 і V5.2, а останні службові протоколи — лише в інтерфейсі V5.2
Для ISDN були визначені три типи даних, передаваних по d-каналу, які відповідають різним адресам рівня 2 інтерфейси V5. Інформація d-каналу призначених для користувача портів ISDN включає сигнальну інформацію управління з'єднаннями (s-тіп), дані трансляції кадрів від користувача до користувача (f-тип) і передавані від користувача до користувача пакетні дані (р-тип). Дані р-і f-типів зазвичай маршрутизуються до комутаторів пакетів і трансляції кадрів.
Архитектура протокола V5.2
Виконання кожного з перерахованих протоколів супровождується передачею через інтерфейс V5 даних відповідного типа.
Таким чином, через інтерфейс V5.2 передаються дані:
• р-типу — дані d-каналу ISDN з Sapi==16;
• f-типу — дані d-каналу ISDN з Sapi= 32-64;
• ds-типу — сигнальна інформація d-каналу ISDN (SAPI не дорівнює жодному з приведених вище);
• сигнальна інформація ТФОП;
• інформація службового протоколу управління;
• інформація службового протоколу управління трактами;
• інформація службового протоколу призначення каналов, що несуть (ВСС-протоколу);
• інформація службового протоколу резервування.
Ресурс, що виділяється в інтерфейсі V5 для передачі даних одного типа, називається С-дорогою. Група з одного або кількох с-доріг в інтерфейсі V5.2, таких, що кожен з них відрізняєтьсявід останніх С-доріг в цій групі типом передаваних даних і що серед них відсутня с-дорога, передавальна інформацию протоколу резервування, складає логічний С-канал.
У інтерфейсі V5.1 є лише один с-дорога для даних сигналізації ISDN (Cs-дорога) з відповідним унікальним канальним інтервалом, який може бути роздільний або не разділений з іншими протоколами або з іншими типами с-доріг ISDN, якими можуть бути Ср-дороги ISDN (пакетні дані) і cf-дороги ISDN (трансляція кадрів), що використовують до трьох канальних інтервалов. Якщо для всіх с-доріг використовується лише один канальний інтервал, це має бути КИ16, оскільки в ньому розміщується с-дорога з даними протоколу управління. Якщо для с-доріг використовується два канальні інтервали, це мають бути КИ16 і КИ15.
...
Тема заняття: Сигналізація по інтерфейсу V5. Протоколи, структура кадрів інтерфейсу V5.
Протокол управління трактами в інтерфейсі V5.2 дозволяє ідентифікувати тракти, блокувати і розблоковувати їх. Блокування і розблокування трактів потрібні для забезпечення нормального обслуговування потоків навантаження в інтерфейсі і нарощування його пропускної спроможності у міру зростання навантаження. Схожі функції відносно блокування і розблокування користувальницьких портів передбачає протокол управління, який виконує також функції контролю і техобслуговування цих портів.
Протокол призначення каналів (ВСС — bearer channel connection), що несуть, працює з канальними інтервалами інтерфейсу V5, що несуть, використовуються для передачі із швидкістю 64 Кбіт/с інформациі користувачів між призначеними для користувача портами і АТС. Ці канальні інтервали призначаються для призначених для користувача портів так, щоб і мережа доступу, і станція знали, які саме канальні інтервали використовуються для конкретного корист. порту.
Головна функція протоколу ТФОП — підтримка национального протоколу управління створенням і порушенням з'єднань ТФОП. З цією метою для кожного виклику абонента ТФОП (як вих., так і вхідного) протокол ТФОП передбачає створення в інтерфейсі V5 логічного з'єднання, що використовує ресурс тієї С-дороги в інтерфейсі V5, який призначений для сигналізації ТФОП, і званого сигнальним дорогою (signalling path). Крім того, протокол ТФОП може використовувати цю ж С-дорогу. і без створення в нім сигнальної дороги, коли виникає необхідність в передачі інформації, не пов'язаної з управлінням з'єднаннями ТФОП (наприклад, для передачі з боку мережі доступу до сторони АТС даних про лінію користувача). Сигнальна дорога існує протягом всіх фаз з'єднання ТФОП і з-чує прозорий обмін повідомленнями рівня 3 між логічними об'єктами протоколу ТФОП, розташованими по різні сторони інтерфейсу.
Повідомлення протоколу ТФОП складаються з:
а) унікального для протоколів V5 дискримінатора протокола,
б) адреси рівня 3, що ідентифікує порт, до якого відноситься дане повідомлення,
в) типа повідомлення,
г) інформаційних елементів, що представляють сигнали ТФЗК або додаткову інформацію.
Елементи а), б) і в) є обов'язковими для всіх повідомлень, тоді як перелік інформаційних елементів г) інформаційних елементів, що представляють сигнали ТФЗК або додаткову інформацію. Елементи а), б) і в) є обов'язковими для всіх сообщеній, тоді як перелік інформаційних елементів г) є специфічним для кожного типа повідомлення.
Тема заняття: Сигналізація E-DSS1 . Особливості.Цифровий абонентський доступ, рівні протокола E-DSS1.
Сигналізація E-DSS1 . Особливості.Цифровий абонентський доступ, рівні протокола E-DSS1.
Основна орієнтація цифрових абонентських ліній ISDN — базовий доступ по двох В-каналах, кожен на швидкості 64 Кбіт/с, і одному d-каналу на швидкості 16 Кбіт/с.
Функціональні групи абонентських пристроїв ISDN:
ТЕ1 — термінал ISDN,
ТЕ2 — несумісний з ISDN термінал,
ТА — термінальний адаптер для підключення несовместімих з ISDN терміналів,
Nt1 — мережеве закінчення рівня 1,
Nt2 — мережеве закінчення рівнів 2,3.
Термінали ТІ-1 повністю сумісні із стандартами ISDN і підключаються до цієї мережі через чотирипровідний інтерфейс, в якому за принципом тимчасового розділення організовані 2 канали, що позначаються як В, D (або 2b+d). В-канали мають пропускну спроможність 64 Кбіт/с, а пропускна способность d-каналу складає 16 Кбіт/с. Такий інтерфейс називаєтся базовим (BRI — basic rate interface). ISDN передбачає подключення до одного інтерфейсу 2b+d до 8 терміналів ТЕ1.
Термінали ТІ-2 несумісні з ISDN і вимагають наявність пристрою сполучення, відомого як термінальний адаптер ТА (terminal adapter). ТА перетворить сигнали інших стандартів, напрімер, Rs-422, Eia-232 або V.35 в стандарт ISDN
Є дві категорії мережевих закінчень: Nt1 і Nt2. Функціональний блок Nt1 включає основні функції мережевого закінчення і зазвичай є настінною коробкою, що встановлюється оператором мережі загального користування. У функції Nt1 входять подача живлення до абонентської установки, забезпечення технічного обслуговування лінії і контролю рабочих характеристик, синхронізація, мультиплексування на першому (фізичному) рівні моделі взаємодії відкритих систем і вирішення конфліктів доступу. Функціональний блок Nt2 виконує функції обробки протоколів рівнів 2 і 3, мультиплексування, комутації і концентрації, а також функції технічного обслуговування і деякі функції рівня 1. Як функціональний блок Nt2 можуть виступати УАТС, локальна мережа або термінальний адаптер. Функції Nt1 і Nt2 можуть об'єднуватися в єдиному фізичному устаткуванні, що позначається просто NT.
На зустрічній стороні цифрової абонентської лінії в АТС встановлюються лінійне закінчення LT і станційне закінчення ЕТ функціональна модель цифрової абонентської лінії ISDN містить 4 опорних точки- R, S, Т, U.
Інтерфейс в точці R пов'язує несумісне з ISDN обладнання ТЕ2 з термінальним адаптером ТА. У цій крапці можуть функціонувати синхронні і асинхронні інтерфейси.
Інтерфейс в точці S, відомий як інтерфейс «користувач-мережа», сполучає isdn-сумісне термінальне обладнання з мережевим закінченням Точка S є точкою підключення терміналів і адаптерів до Nt2, а точка Т — точкою підключення Nt2 до Nt1. Якщо функції Nt2 відсутні, ці крапки збігаються.
Інтерфейс в точці U є інтерфейсом між устаткуванням Nt1 і устаткуванням АТС. На жаль, точка U не визначена в рекомендаціях ITU-T, оскільки форма сигналів в інтерфейсі U має бути погоджена з фізичними характерістікамі ліній, які в різних країнах відрізняються один від одного
2 основних доступа ISDN
Розроблений ITU-T протокол цифрової абонентської сигналізації №1 (Dss-1 — Digital Subscriber Signaling 1) між користувачем ISDN і мережею орієнтований на передачу сигнальних повідомлень через інтерфейс «пользователь—сеть» по d-каналу цього інтерфейсу.
Міжнародний союз електрозв'язку (ITU-T) определяєт канал D в двох варіантах:
а) канал 16 Кбіт/с, використовуваний для управління з'єднаннями по двох В-каналах ; б) канал 64 Кбіт/с, використовуваний для управління з'єднаннями по декількох (до 30) В-каналах .
Архітектура протоколу Dss-1 розроблена на основі семирівневої моделі взаємодії відкритих систем (моделі OSI) і відповідає її першим трьом рівням. У контексті цієї моделі користувач і мережа іменуються системами, а протокол, як це мало місце, наприклад, для ОКС-7 в томі 1, визначається специфікаціями:
• процедур взаємодії між одними і тими ж рівнями в різних системах, що визначають логічну послідовність подій і потоків повідомлень;
• форматів повідомлень, використовуваних для процедур організациі логічних з'єднань між рівнем в одній системе і відповідному йому рівні в іншій системі. Формати визначають загальну структуру повідомлень і кодування полів у складі повідомлень; • примітивів, що описують обмін інформацією між суміжними рівнями однієї системи. Завдяки специфікаціям примітивів інтерфейс між суміжними рівнями може підтримуватися стабільно, навіть якщо функції, що виконуються одним з рівнів , змінюються.
Тема заняття: Сигналізація E-DSS1. Фізичний та мережевий рівні.
Сигналізація E-DSS1. Фізичний та мережевий рівні.
Рівень 1 (фізичний рівень) протоколу Dss-1 містить функції формування каналів В і D, визначає електричні, функціональні, механічні і процедурні характеристики доступу і надає фізичне з'єднання для передачі повідомлень, що створюються рівнями 2 і 3 канали D.
До функцій рівня 1 відносяться:
• підключення призначених для користувача терміналів ТІ до шини s-інтерфейсу з доступом до каналів В і D;
• подача електроживлення від АТС для забезпечення телефонного зв'язку в разі відмови місцевого живлення;
• забезпечення роботи в режимі «точка—точка» і в багатоточковому мовному режимі .
Рівень 2 ланки, відомий також під назвою LAPD (link access protocol for D-channels), забезпечує використання D-канала для двостороннього обміну даними при взаємодії процессов в термінальному устаткуванні ТІ з процесами в мережевому закінченні NT. Протоколи рівня 2 передбачають мультиплексування і циклову синхронізацію для кожної логічної ланки зв'язку, оскільки рівень 2 забезпечує управління відразу декількома з'єднаннями ланки даних в каналі D. Крім того, функції рівня 2 включають управління послідовністю передачі для збереження черговості дотримання повідомлень через з'єднання, а також виявлення і виправлення помилок в цих повідомленнях.
Формат сигналів рівня 2 — це кадр. Кадр починається і закінчується стандартним прапором і містить в адресному полі два найважливіші ідентифікатори — ідентифікатор точки доступу до услугам (SAPI) і ідентифікатора терміналу (TEI). SAPI використовується для ідентифікації типів послуг що надаються рівню 3, і може мати значення від 0 до 63. Значення Sapi=0, наприклад, використовується для ідентифікації кадру, який застосовується для сигналізації
Рівень 3 (мережевий рівень) передбачає використання протоколів:
• протокол сигналізації, визначений в рекомендації I.451 або Q.931 (ці дві рекомендації ідентичні). В цьому випадку Sapi=0, а протокол сигналізації використовується для установленія і руйнувань базових з'єднань, а також для пре доставленія додаткових послуг;
• протокол передачі даних в пакетному режимі, определенний в рекомендації Х.25 В цьому випадку Sapi==16;
• інші протоколи, які можуть бути визначені в будущем. У цих випадках для SAPI всякий раз буде встановлюватись відповідне даному протоколу значення.
РІВЕНЬ LAPD
Протоколи рівня 2 (LAPD — Link Access Procedure on the D-channel) як базовий, так і первинний доступи визначено в рекомендаціях ITU-T 1.440 (основні аспекти) і I.441 (подробниє специфікації). Обмін інформацією на рівні LAPD здійснюється за допомогою інформаційних блоків, званих кадрамі і схожих з сигнальними одиницями ЗКС- 7.
формат кадру
Сформовані на рівні 3 повідомлення поміщаються в інформаційне поля кадрів, що не аналізуються рівнем 2. Завдання рівня 2 полягають в перенесенні повідомлень між користувачем і мережею з мінімальними втратами і спотвореннями. Формати і процедури рівня 2 грунтуються на протоколі управління ланкою передачі даних високого рівня HDLC ( High-level Data-link Control procedures)
Адресне поле (байти 2 і 3) кадру на мал. містить ідентіфікатор точки доступу до послуги SAPI (Service Access Point Identifier) і ідентифікатор терміналу ТЕ1 (Terminal Equipment Identifier) і використовується для маршрутизації кадру до місця його призначення.
Ідентифікатор пункту доступу до послуги SAPI займає 6 бітів в адресному полі і фактично вказує, який логічний об'єкт мережевого рівня повинен аналізувати вміст інформаційного поля. Наприклад, SAPI може вказувати, що склад інформаційного поля відноситься до процедур управління з'єднаннями в режимі комутації каналів або до процедур пакетної комутації
Ідентифікатор TEI вказує термінальне устаткування, до якого відноситься повідомлення. Біт ідентифікації команди/відповіді C/r (Command/response bit) в адресному полі перенесений в Dss-1 з протоколу Х.25. Цей біт встановлюється LAPD на одному кінці і обробляється на протилежному кінці ланки. Значення C/r . класифікує кожен кадр як командний або як кадр відповіді. Якщо кадр сформований як команда, адресне поле ідентифікує одержувача, а якщо кадр є відповіддю, адресне поле ідентифікує відправника. Відправником або одержувачем можуть бути як мережа, так і термінальне устаткування користувача.
Біт розширення адресного поля ЕА (Extended address bit) служіт для гнучкого збільшення довжини адресного поля. Біт расширенія в першому байті адреси, що має значення 0, вказує на те, що за ним слідує інший байт. Біт розширення в другому байті, що має значення 1, вказує, що цей другий байт в адресному полі є останнім.
Поле управління вказує тип передаваного кадру і занімаєт в різних кадрах один або два байти. Існує три категорії форматів, визначуваних полемо управління: передача інформациі з підтвердженням (I-формат), передача команд, реалізующих функції (S-формат), що управляють, і передача інформациі без підтвердження (U-формат).
Інформаційний кадр (I) порівнянний із значущою сигнальной одиницею MSU в ОКС-7 (параграф 10.2 першого тому). З допомогою i-кадрів організовується передача інформації мережевого рівня між терміналом користувача і мережею. Цей кадр містить інформаційне поле, в якому поміщається повідомлення сетевого рівня.Кадр (S), що управляє, використовується для підтримки функцій управління потоком і запиту повторної передачі. S-кадрі не мають інформаційного поля і порівнянні з сигнальними одиницями стану ланки LSSU в ОКС-7 .
Ненумерований кадр (U) не має аналогів в ОКС-7. У цій групі є кадр ненумерованої інформації (UI), єдиний з групи що містить інформаційне поле і що несе повідомлення мережевого рівня. U-кадрі використовуються для передачі інформації в режимі без підтвердження і для передачі деяких адміністративних директив. Щоб транслювати повідомлення до всіх ТІ, підключеним до шини s-інтерфейсу, станція передає кадр UI з ТЕ1= 127. Поле управління u-кадрів не містить порядкових номерів
Мережевий рівень системи Dss-1 (рівень 3) містить функції, що забезпечують створення, супровід і завершення з'єднань, що надаються мережею користувачам ISDN в режимі комутації каналів, а також доступ користувачів до засобів пакетної комутації, тобто набір функцій, пов'язаних з обслуговуванням викликів від користувачів ISDN. Обмін необхідною для цього сигнальною інформацією між функціями рівня 3, розміщеними в облажнанні користувача і в обладнанні мережі, здійснюється через інтерфейс «пользователь—сеть» за допомогою повідомлень мережевого рівня.
Функції рівня 3 включають:
• маршрутизацію сигнальних повідомлень;
• передачу (у вигляді відносний невеликих блоків даних) інформації «пользователь—пользователь», як за наявності, так і за відсутності з'єднання, встановленого шляхом комутації каналів;
• мультиплексування в одній ланці даних повідомлень, що відносяться до різних комутованих зв'язків;
• сегментацію і збірку повідомлень для їх транспортування рівнем ланки даних;
• виявлення помилок в повідомленнях рівня 3 інтерпретацію помилок, виявлених рівнем 2, і реакцію на ці помилки;
• доставку повідомлень в тому ж порядку, в якому вони були передані.
Повідомлення рівня 3 протоколи Dss-1 містить в собі некотороє кількість інформаційних елементів, серед яких є обов'язкові для всіх повідомлень, обов'язкові для деяких сообщеній і необов'язкові. Якщо в повідомленні відсутній хоч би один обов'язковий для нього інформаційний елемент, воно считается невідповідним специфікаціям Dss-1.
Будь-яке повідомлення рівня 3 обов'язково повинно містити три наступні інформаційні елементи:
- дискримінатор протоколу,
- мітку з'єднання
- типа повідомлення.
Кількість, вміст і обов'язковість/необов'язковість інших інформаційних елементов залежить від типа повідомлення.
Першим елементом кожного повідомлення є однобайтовий дискримінатор протоколу (PD — protocol discriminator). Призначення цього елементу — відокремити повідомлення Dss-1, пов'язані з процедурами управління з'єднаннями, (процедурами обслуговування викликів), від будь-яких інших повідомлень, які можуть бути передани по сигнальному каналу.
Наступний елемент — мітка з'єднання (CR — call reference) — є цілим числом, використовуваним для ідентифікації комутованого зв'язку, до якого відноситься повідомлення. Значення мітки унікальне на тій стороні інтерфейсу, яка з'явилася ініциатором цього зв'язку, і лише усередині одного логічного з'єднання рівня 2. Мітка привласнюється на час життя обслуговуваного виклику, має сенс лише в даному інтерфейсі і залишається незмінною до закінчення обслуговування виклику, після чого вона може використовуватися для ідентифікації інших з'єднань.
Третій інформаційний елемент — тип повідомлення (МТ — message type) — служить для ідентифікації імені і, отже, функції повідомлення, що відправляється
Тема заняття: Автоматизована система оперативно технічного управління (АСОТУ). Рівні АСОТУ.
Автоматизована система оперативно технічного управління (АСОТУ). Рівні АСОТУ.
Система (автоматизована) оперативно-технічного обслуговування СОТО. (АСОТО), наприклад первинної магістральної мережі (ПММ) ЕНСЗУ, призначена для забезпечення працездатності мережі ЕНСЗУ, утримання споруд, обладнання, апаратури трактів i каналів передачі в межах встановлених експлуатаційних норм. Спрощена структурна схема СОТО приведена на мал.4.
Основні завдання СОТО (АСОТО):
- експлуатаційний контроль якості об’єктів експлуатаційного контролю (ОЕК) та їх елементів для виявлення, попередження i прогнозування відмов i підтримання якісних показників споруд, обладнання, апаратури трактів i каналів передачі в заданих межах;
- обробка i аналіз одержаних результатів контролю і, при необхідності, подача заявок i виведення з експлуатації трактів i каналів передачі для усунення виявлених пошкоджень;
- аналіз первинних сигналів i визначення характеру i місця несправності на своєму вузлі (станції), в зоні технічного обслуговування i прилеглої ланки;
- перебудова мережі i введення (відбій) графіків обходів i замін за командами СОТУ (АСОТУ);
- створення постійних банків даних СОТО (АСОТО) точок проходження трактів передачі у вузлі (станцій);
- створення карт маршрутів трактів i каналів передачі для різних ситуацій та корекція документації, видача за запитами інформації для обслуговування у відповідних форм;
- облік i контроль виконання директив, постанов, наказів Мінзв'язку України та вказівок i рекомендацій об’єднання Укртелеком;
- реалізація вибраних методів СОТО (АСОТО) на мережі зв'язку та ін.
СОТУ (АСОТУ) заснована на виконанні наступного циклу процесів керування:
- визначення змін стану контрольованих об’єктів (КО);
- збір i аналіз повідомлень про зміну стану КО;
- визначення несправної ланки КО (за рівнями КЧ чи іншим методом);
- прийняття рішень i видача команд підрозділам СТЕ (СОТУ i СОТО) на проведення ремонтно-відновлювальних робіт для усунення несправності, на застосування рухомих вузлів, контроль за ходом робіт по ліквідації несправностей відповідно до прийнятих алгоритмів;
- управління перебудовою на первинній мережі ЕНСЗУ за складеним в оперативних умовах або попередньо складеним графіком обходів i замін;
- контроль за вводом i зняттям обходів i замін, розвитком та вдосконаленням СОТУ (АСОТУ) та інше;
- завдання планування.
Система оперативно-технічного управління будується за територіально-ієрархічним принципом.
Найнижчими рівнями є інформаційно-виконавчий пункт (ІП) та вузловий пункт управління ВПУ.
Структурна схема взаємдії підрозділів АСОТУ з об”єктом керування.
Тема заняття: Автоматизована система технічної експлуатації. Чотири рівні АСТЕ.
Загальна концепція сучасного технічного обслуговування (ТО) за кордоном - забезпечення функціонування мережі як єдиного цілого, а не окремих складових, діючих незалежно одне від одного.
Можливо сформувати три основні принципи цієї концепції [1,2,3]:
- аналіз загальних характеристик мережі зв'язку та її структури;
- стандартизація інтерфейсів між різними обслуговуючими підсистемами;
- реалізація нових функцій при спільному використанні декількох обслуговуючих підсистем.
ТО мережі зв'язку на основі викладених принципів базуються з застосуванням автоматизованих систем, які складаються з декількох (від трьох до п'яти) ієрархічних рівнів:
- перший - контроль працездатності систем передачі та ліній передачі за допомогою приладів, які входять до складу систем передачі, або спеціально розроблених засобів;
- другий рівень ТО - централізований комплекс, який виконує взаємодію з засобами першого рівня та координує їх роботу;
- третій рівень виконує задачі аналізу характеристик та піддтримку працездатності мережі в цілому.
Введення нових послуг зв'язку приводить до значного підвищення швидкості передачі в мережах розподілу інформації та ускладненню самої апаратури передачі, що ускладнює також вимоги до систем ТО мереж.
На першому рівні збираються повідомлення про несправності в системах передачі обслуговуваної мережі. Ці повідомлення передаються на другий рівень, на якому здійснюється спостереження за станом мережі в невеликому географічному районі. Обслуговування пристроїв цього рівня здійснюється персоналом в робочі дні. Третій рівень спостереження, закріплений за регіональним центром який здійснює цілодобове обслуговування об'єктів мережі.
АСТЕ СП ЄАСЗ призначенадля забезпечення ефективного функціонування первинної мережі і є сукупністю комплексів програмних і технічних засобів та технічного персоналу.
Об'єктом технічної експлуатації є первинна мережа, включаючи лінії передачі, лінійні тракти ЦСП, мережеві тракти, типові канали передачі ділянки каналів передачі і трактів, обладнання апаратури мережевих вузлів, станцій, ОРП, НРП і їх окремі елементи.
Побудова АСТЕ - територіально-ієрархічна. Адміністративно-ієрархічне підпорядкування відповідає розподілу прийнятому на первинній мережі ЄАСЗ.
АСТЕ складається з чотирьох ієрархічних рівнів:
1. -Національний центр технічної експлуатації /НЦТЕ/, організований у складі БО УКРТЕЛЕКОМ.
2. Територіальні центри технічної експлуатації /ТЦТЕ/, які організуються у складі Укртек та облтелекомів.
3. Центр технічної експлуатації /ЦТЕ/; організований у складі ТВЗМ і інш., які містять у собі вузлові пункти управління та обслуговування.
4. Секції технічного обслуговування - інформаційно-виконавчий пункт /СТО-ІП/, організований у складі мережевих вузлів, станцій.
На нижньому рівні ієрархії /в СТО-ІП/ створюється локальна мережа, в яку входить керуючий обчислювальний комплекс та ЛОП, які безпосередньо взаємодіють з елементами мережі. Кількість ЛОП визначається технічними засобами конкретного ЛАЦ ЦСП.
Взаємодію елементів мережі з локальними підсистемами рекомендується здійснити через інтерфейс МСЕ-Т тіпу Охр, а ЛОП з УВК СТО-ІП через магістральний або кільцевий інтерфейс типу О2.
При відсутності персоналу на мережевих вузлах, які працюють у вахтовому або напівобслуговуючому режимах , рішення по обслуговуванню і управлінню повинні прийматися слідуючим ієрархічним рівнем - ЦТЕ. Необслуговуваний мережевий вузол не має робочого місця оператора СТО-ІП. Інформація про стан апаратури і трактів повинна передаватися в СТО-ІП обслуговуваного мережевого вузла по інтерфейсу типу О3
ОРГАНІЗАЦІЯ СТО-ІП В ТА МЕРЕЖЕВИХ СТАНЦІЯХ МЕРЕЖЕВИХ ВУЗЛАХ
СТО-ІП є першим /ижнім/ рівнем ієрархії АСТЕ первинної мережі ЄАСЗ і являє собою сукупність програмно-технічних засобів і технічного персоналу, призначеного для рішення задач оперативно-технічного обслуговування і оперативного управління.
СТО-ІП організується у всіх типах мережевих вузлів і станцій магістральної і внутрішньозонових первинних мереж ЄАСЗ.
Реалізація функцій СТО-ІП здійснюється технічним персоналом за допомогою комплексу програмно-технічних засобів СТО-ІП.
КПТЗ СТО-ІП містить у собі пристрої спряження апаратури та обладнання і управляючий обчислювальний комплекс /УОК/.
Основними функціями УОК СТО-ІП є: обмін інформацією з кон-тролюємими та керованими об'єктами взаємодія з більш високими рівнями ієрархії АСТЕ, накопичення інформації ведення бази даних мережевого вузла, відображення та документування інформації.
УОК СТО-ІП містить у собі мікроЕОМ і робоче місце оператора /РМО/.
УОК СТО-ІП вцілому або РМО окремо може знаходитися у виділеному приміщенні мережевого вузла /мережевої станції/. В необслу-говуваних мережевих вузлах або мережевих вузлах з обмеженим обслуговуванням РМО може бути відсутнім.
В загальному вигляді ЛОМ містить набір з локальних підсистем, кожна з яких з'єднує в собі об'єкти контролю і управління, ЕОМ або інші засоби обчислювальної техніки, розташовані у безпосередній близькості одне від одного.
Локальні підсистеми, які є абонентами локальної обчислювальної мережі, з'єднуються в мережу за допомогою моноканалу зв'язку/інтерфейсу/.
Як моноканал зв'язку може бути вибрано канал, організований за одним із способів: магістральному, радіальному або кільцевому.
Локальна підсистема ЛАЦ /ЛПС/ представляє собою комплекс програмно-технічних засобів, які забезпечують автономне рішення одної з декількох функцій СТО-ІП і який має вихід на стандартний інтерфейс.
УОК СТО-ІП для мережі також є локальною підсистемою, на яку покладено відповідні функції.
Таким чином, КПТЗ СТО-ІП - набір локальних підсистем, з'єднаних стандартним інтерфесом /типу О/.
Основними функціями локальної підсистеми ЛАТТ є , з одного боку, збір первинних сигналів від апаратури ЛАЦ, їх логічна обробка та зберігання, а також передача сигналів управління на виконавчі елементи апаратури, з іншого боку, обмін інформацією з УОК СТО-ІП.
Виконання цих функцій повинно здійснюватися в основному за допомогою стандартних мікропроцесорних наборів, які з'єднують ряд комплексів /стояків/ апаратури ЛАЦ.
При цьому найважливіщим питанням є визначення принципів з'єднання апаратури для створення локальних підсистем ЛАЦ.
основні типи локальних підсистем / у випадку використання топологічного принципу/:
- локальна підсистема ліній передачі /ЛПС-ЛП/;
- локальна підсистема мережевих цифрових трактів /ЛПС-МТ/;
- локальна підсистема основних цифрових каналів /ЛПС-ОЦК/;
- основні функції ЛПС-ЛП систем телемеханіки та службових зв'язків;
- оперативне визначення виду технічного стану КО "Лінія передачі";
- оперативне визначення виду технічного стану КО "Лінійний тракт";
- локалізація несправності складових частин лінії передачі та лінійних трактів, які входять до лінії передачі.
Кількість локальних підсистем і їх функціональне призначення визначаються технічними засобамі конкретного ЛАЦ та обсягом обладнання. В наш час і на найближчу перспективу достатньо орієнтуватися на 32 локальні підсистеми по мірі збільшення обсягу обладнання ЛАЦ і розширення кола вирішуваних задач повинно здійснюватися без перерви роботи.
 |
ПОБУДОВА СЕРВІСНИХ СИСТЕМ
Так само, як створення АСТЕ ставить вимоги до побудови систем передачі, організація СТО-ІП викликає необхідність розглянути структуру та функції сервісних систем - телемеханіки та службових зв'язків /ТМ та СЗ/. Незвжаючи на різноманітність інформації, яка передається в цих системах, структура їх має багато спільного /рис. 1/. Обидві сервісні системи обслуговують розподілені у просторі об'єкти експлуатаційного контролю /ОЕК/ та контрольовані об'єкти /КО/.
Система ТМ забезпечує:
- напівавтоматичне визначення несправного, або нестійко працюючого НРП зі станції, яка містить комплект блоків телеконтролю;
- передачу сигналу несправності будь-якої станції та його відображення на ЦС;
- визначення характеру та відображення місцевої несправності;
- обхід несправного обладнання цифрового розгалудження по одному з напрямків розгалудження;
- контроль цілості екрану кабеля;
Як витікає з аналізу ТМ ЦСП, уніфікована система телемеханіки повинна вирішувати такі завдання:
- контроль та діагностування захисних споруд;
- контроль та діагностування технічного стану середовища розповсюдження /СР/;
- контроль та діагностування апаратури НРП;
- самоконтроль системи телемеханіки.
В існуючих системах ТМ використовується три основних способи обміну інформацією між ведучими і допоміжними пунктами:
- циклічний /безадресний/;
- по виклику /адресний/;
- спорадичний /при виникненні нової інформації/.
Циклічний /безадресний/ метод опитування дозволяє здійснювати контроль параметрів НРП за мінімальний проміжок часу. Однак надійність системи невисока, так як пошкодження одного з ПАК викликає відмову всієї ТМ.
Адресний метод опитування вимагає відносно великого часу.для проведення одного циклу контролю через наявність надлишка /адресна частина/ в кожному з сигналів ТМ, який передається в каналі зв'язку.
Однак адресний метод опитування дозволяє одержати більш надійну та завадо захищену ТМ порівняно з циклічною безадресною ТМ.
Спорадичний спосіб обміну інформацією заснований на передачі сигналів оповіщення від ПАК в бік ВПАК тільки при виникненні нової інформації, а у .конкретному випадку - тільки при виникненні несправності ОЕК або самого ПАК.
Службові зв'язки- є частиною інформаційної мережі автоматизованої системи технічної експлуатації і призначені для проведення телефонних розмов з зацікавленими мережевими вузлами /станціями/ при виконанні задач оперативно-технічної експлуатації /ОТЕ/ апаратури, каналів, трактів та ліній передачі [3, 17-М9, 23-^26].
Службовий зв'язок організується на базі аналогових і цифрових каналів по кабелям з металевими провідниками, волоконними світлово дами.
На мережевих стикових вузлах /станціях/ створюються такі види службових зв'язків:
- мережевий (сітковий);
- лінійний;
- місцевий;
- внутрішньовузловий.
Мережевий службовий телефонний зв'язок використовується для службових переговорів інженерна-технічним персоналом мережевих вузлів /станцій/. Організується по некомутованим каналам ТЧ, і каналам магістрального службового зв'язку /МЗС/.
Лінійний технологічний службовий зв'язок /канали ДСЗ, ПСЗ/ використовується для ведення службових переговорів інженерно-технічним персоналом при обслуговуванні ліній передачі. Організується на всіх лініях передачі по фізичним ланцюгам.
Місцевий службовий телефонний зв'язок використовується для ведення службових переговорів персоналом МВ/МС/ та персоналом вузлів користувачів.
Організується по каналам ТЧ або по фізичним ланцюгам з'єднувальних ліній.
Внутрішньовузловий /внутрішньо станцій ний/ службовий зв'язок використовується для ведення службових переговорів персоналом різних технічних та експлуатаційних служб даного МВ/МС.
Тема заняття: Загальна характеристика АТСК-50/200м, АТСК 100/2000, АТСКУ.
Основним комутаційним механізмом АТС координатної системи є багатократний координатний з'єднувач (МКС). З'єднання через МКС виробляється за допомогою пристрою, званого маркером, який для цього повинен:
визначити джерело виклику, тобто виробити визначення приладу або лінії, яка в даний момент потребує обслуговування;
прийняти інформацію про напрям, в якому необхідно встановити з'єднання;
здійснити пробу сполучних ліній в даному напрямі і одночасно пробу проміжних доріг між ланками МКС;
здійснити зв'язок між джерелом виклику і вільною сполучною лінією через вільну проміжну дорогу (включити певні вибираючий і утримуючий електромагніти МКС); відключитися після встановлення з'єднання.
Квазіелектронні АТС (АТСКЕ) призначені для встановлення з'єднань між абонентами усередині станції, з абонентами інших АТС, а також з абонентами іногородніх АТС через будь-які АМТС з використанням апаратури автоматичного визначення номера. Поряд із звичайними видами зв'язку АТСКЕ дозволяють організувати велику кількість додаткових видів обслуговування, які якісно відрізняються від всіх попередніх систем АТС.
АТСКЕ складається з:
центрального пристрою, що управляє (ЦУУ);
каналів введення — виводу (КВВ);
периферійного пристрою, що управляє (ПУУ);
устаткування телефонної периферії (ТП).
До складу ЦУУ входять дві електронні машини (ЕУМ), що управляють, одна з яких бере участь у встановленні станційних з'єднань, інша — знаходиться в резерві. Кожна ЕУМ контролює роботу іншої машини і автоматично замінює її в разі несправності. За допомогою каналів введення — виведення (через систему його периферійних шин) ЕУМ управляє роботою ПУУ, встановлюючи з їх допомогою з'єднання між абонентами. Крім того, ЕУМ контролює справність устаткування станції. Стан абонентських і сполучних ліній, а одночасно і справність устаткування контролюють на АТС методом сканування. Скануючі пристрої (сканери) контролюють лінії і устаткування, посилаючи імпульси струму в певній послідовності. До кожної лінії підключений чутливий елемент (вентиль), який залежно від стану лінії відкритий або замкнутий і, отже, пропускає або не пропускає імпульси струму. Аналогічно контролюється справність елементів ланцюгів, залипання контактів реле і тому подібне Електронні АТС (АТСЕ) за принципом побудови комутаційної системи підрозділяються на дві групи: з просторовим; з тимчасовим розділенням каналів. Структурні схеми АТСЕ з просторовим розділенням каналів практично не відрізняються від структурних схем, АТСЬКЕ малої ємкості. Внутрйстанционний тракт передачі АТСЕ з просторовим розділенням каналів будується за допомогою розділових трансформаторів, і так як електронні прилади тракту мають, як правило, велике загасання, то в КСЛ вводять підсилювачі. Зазвичай тракт несиметричний по відношенню до «землі», тобто комутується лише один дріт.
..
Тема заняття: Характерні несправності на АТСК, методи їх усунення.
Характерні несправності на АТСК.Перевірочні пристрої.
Види станційної сигналізації:
1. аварійна (сигнали А, ТС, СВУ, МГ)
2. сигналізація несправності в колі індукторного струму(НН)
3. сигналізація перегорання запобіжника(ПП)
4. абонентська сигналізація (АС)
5. сигналізація блокування 2-3х провідної ЗЛ – Бл
по сигналам, які з”являються на табло загальностанційного повторювача (ЗСП) та на табло рядової сигналізації (РС) визначається ряд, в якому з”явилося пошкодження, а сигнали стативу вказують на характер пошкодження.
Характеристика основних сигналів на АТСК:
| Сигнал на ЗСП | Сигнал на табло РС | Сигнал на стативі | Причини появи сигналу |
| А | ПР1 | - | ПЕРЕГОРІВ РЯДОВИЙ ЗАПОБІЖНИК |
| А | ПР2 | - | ПЕРЕГОРІВ ЗАПОБІЖНИК ПЛАТИ РС |
| А | А | А | 1. ПЕРЕГОРІВ СТАТИВНИЙ ЗАПОБІЖНИК 2. ПЕРЕГОРІВ ЗАПОБІЖНИК ПЛАТИ МАРКЕРА |
| А, СВУ | А | ПМ | ПЕРЕМКНУЛИ СВП(СИГНАЛЬНО-ВИКЛИЧНИЙ ПРИСТРІЙ) НА РЕЗЕРВ |
| ПП | ПП | ПП | ПЕРЕГОРІВ ІНДИВІД..ЗАПОБІЖНИК |
| НН | НН | НН | НЕСПРАВНІСТЬ В КОЛІ ІНДУКТОРНОГО СТРУМУ |
| ТС | ТС | ТС | БАГАТОКРАТНЕ НЕПРОХОДЖЕННЯ В МАРКЕРІ |
| Бл | Бл | Бл | НЕСПРАВНІСТЬ ЗЛ |
ПЕРЕВІРОЧНІ ПРИСТРОЇ НА АТСК
ПУЛЬТИ
Пульти електронні перевірочні призначені для автоматизованої перевірки в умовах експлуатації обладнання АТСК та АТСКУ, перевірки ШК, ступеней шукання.
Залежно від обладнання, яке перевіряється, задається програма роботи пульта з вибором відповідних режимів перевірок програми.
Перевірки обладнань АТС побудовані таким чином, що в процесі встановлення з”єднання перевіряються всі етапи роботи пристрою. Перевірки можуть бути однократні. Багаторазові.
Виявлення пошкоджень на будь-якому етапі перевірки сигналізується загорянням індикатору та супроводжується звуковим сигналом.
Пристрої для перевірки маркерів призначені для експлуатації випробувань маркерів АШ, ГШ, РШ з одночасним записом на тіатронах МТХ-90 (на 90 номерів) Записування на МТХ-90 може відбуватися при кожному вимірюванні або лише в разі непроходжень.
Пристрій ПШК – перевіряє вхідні та вихідні ШК, перевіряє такі етапи роботи плат: зайняття, НН, відповідь абонента, розмова, відбій.
Випробувальний пристрій призначений для перевірки струмів спрацювання поляризованих реле типу РП-4, РП-5
Електричний низькочастотний осцилограф – призначений для візуального спостереження форми НЧ-коливань.
2. ПРИСТРІЙ АВТОМАТИЧНОГО КОНТРОЛЮ
ПАК призначений для автоматичного контролю непроходжень в маркерах АШ-АВ, АШ-СД, ГШ,РШ., регістрів, з записом на папір характеру непроходжень та номура блоку, де непроходження відбулося.
Запис відбувається кодом, шляхом послідовного друкування цифр, букв. Кожна цифра чи буква являється інформацією про роботу реле маркера. Запис має 16 розрядів та закінчується крапкою. Цифрами позначаються номера стативів та блоків, номера направлень на проміжних шляхів.
Електронна частина ПАК знаходиться на спеціальному стативі та підключається за допомогою. Врубних колодок і реле.
Механічна частина ПАК – пишуча машинкаяка встановлюється на підставціта підключається до стативу ПАК спеціальним кабелем.
АВТОТРЕНЕР
ПРИЗНАЧЕНИЙ для автоматичної перевірки обладнання станції та визначення якості звязку на ПАТС. Складається з 4 плат:
- управління АТ
- -вибір вихідного абонентського номера
- Прийом тональних сигналів
- Набір номера
АТ за 1 робочий цикл може перевірити 5 сотенних груп абонентів одночасно. Автотренер працює в 2 режимах:
1. перевірка якості роботи обладнання.
2. виявлення характеру пошкоджень.
АВТОАБОНЕНТ
ВИКОНУЄ ТАКІ Ж ФУНКЦІЇ ЯК І АВТОТРЕНЕР, але ще додатково контролює вихідні ЗЛ, за допомогою АА ведеться оцінка якості роботи АТСК-У при вн.станційному звязку в режимі контролю якості.
5.АВТОМАТИЗОВАНИЙ ДІАГНОСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС
Потрібен для автоматизованої дистанційної діагностики стану та пошкоджень абонентських комплектів, абонентських ліній, телефонних апаратів.
До його складу входять:
- комп”ютерне обладнання – сервер, термінальний сервер, термінали, мережеві концентратори
- обладнання мережевої диспетчерської телефонної мережі – системні телефони, голосові модеми
- контрольно-діагностичні прилади - ВПАЛ ( визначник пошкоджень АЛ) та SULIM(для проведення діагностичних операцій на електронних АТС)
забезпечує:
-прийом заяв на ремонт пошкоджень від абонентів по серійному номеру
- проведення контрольно-діагностичних операцій по командам від терміналів
- прийом та обробку результатів контрольно-діагностичних та вимірювальних операцій з виводом на екран та збереженням в базі даних
- профілактичний контроль та діагностування по пучкам ліній.
Дата добавления: 2015-12-26; просмотров: 2230;