ВПЛИВ ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОЧОГО ПРОЦЕСУ НА ПРАЦІНИКІВ

Робочий процес офісних працівників характеризується високою ін­тенсивністю праці, багатозадачністю, часто понаднормовою роботою, психологічними навантаженнями тощо.

У зв’язку з появою та впровадженням у виробничий процес високотехнологічних пристроїв, вимоги до рівня продуктивності праці офісних працівників постійно зростають. У зв’язку з цим від працівників офісу вимагається виконання більшого об’єму роботи за коротший проміжок часу. Але навіть якщо продуктивність праці збільшується, то вона все-таки не виправдовує підвищених очікувань. Через це близько 60 % офісних службовців вважають, що вони практично завжди знаходяться в стані поспіху та метушні.

Сучасний офісний службовець виконує за день у середньому дві третини запланованого об’єму робіт, у той час як ще 10—15 років тому назад цей показник був вищий на 10 %. Часто офісні працівники сьогодні не можуть концентруватися на якомусь одному завданні, оскільки вони змушені одночасно виконувати зразу кілька завдань. Тому в них немає відчуття завершеності будь-якої справи. Кількість офісних працівників, що відчувають себе максимально працездатними, останніми роками знизилася від 83 до 51 %, а тих, хто відчуває себе успішним, — від 40 до 28 %.

Згідно з результатами сучасних досліджень офісної багатозадачності, сучасний офісний працівник приділяє виконанню одного завдання в середньому 11 хв часу, перш ніж він перейде до виконання іншого завдання. Більш того, цей 11-хвилинний відрізок розбивається на трихвилинні фрагменти, такі, як, наприклад, складання електронного листа, читання вебсторінки, робота з документом Excel тощо. Кожного разу, коли працівника відволікають від поточного заняття, йому потрібно в середньому 25 хв, аби знову повернутися та зосередитися на попередньому завданні.

Сьогодні середній офісний працівник проводить за комп’ютером більше 16 год на тиждень, тоді як десять років тому цей показник становив 9,5 год. Щодня він одержує в середньому 46 електронних листів, майже половина з яких — спам (тобто несанкціонована реклама).

Майже кожен п’ятий офісний працівник 1—3 рази на місяць працює понаднормово. При цьому 91 % службовців компанія-працедавець не оплачує виконану ними понаднормову роботу.

Найчастіше працюють понаднормово співробітники великих компаній, а також фірми з чисельністю штату від 50 до 100 чоловік. Не працюють понад­нормово всього близько 10 % співробітників невеликих фірм. Чоловіки більше часу працюють понаднормово (67 %), ніж жінки (56 %). Вище керівництво фірм частіше, ніж інші категорії співробітників, працює додатково у вечірній час або бере роботу додому і на вихідні.

Сьогодні психологи серйозно стурбовані тим, що в багатьох країнах загрозливими темпами поширюється «епідемія трудоголізму». Постійно затримуються на роботі 51 % перуанців, близько 50 % корейців, 47 % громадян Таїланду, майже 45 % пакистанців, майже 26 % англійців і ізраїльтян, близько 20 % австралійців і швейцарців, близько 18 % громадян CLLIA. За даними фахівців ООН, у світі близько 600 млн чоловік постійно добровільно працюють понаднормово.

У всьому світі, включаючи і країни колишнього СРСР, більше всього тру- доголіків серед фахівців комп’ютерних технологій, друге місце займають біз­несмени, третє — бухгалтери, економісти та юристи. Трудоголізм є такою ж формою саморуйнування, як і інші залежності (наркоманія, алкоголізм тощо). Трудоголізм — це втеча від реальності за допомогою зміни свого психічного стану, що в даному випадку досягається фіксацією на роботі, причому не у зв’язку з економічною необхідністю.

Трудоголізм має такі ознаки:

Ø після напруженої роботи важко переключитися на іншу діяльність;

Ø занепокоєння про роботу заважає під час відпочинку;

Ø трудоголік вважає, що задоволення можна відчувати лише під час роботи;

Ø трудоголік відчуває себе енергійним, упевненим і самодостатнім, лише працюючи або думаючи про роботу;

Ø удома трудоголік — похмура, непоступлива, вразлива людина, але «пере­втілюється» на роботі;

Ø закінчуючи якусь справу, людина одразу починає обмірковувати наступну справу, наступний робочий день;

Ø трудоголік не розуміє сенсу відпочинку і радості від нього;

Ø відсутність роботи для трудоголіка — лише неробство і лінь;

Ø після роботи, аби зрозуміти, чого хочуть близькі, трудоголікові потрібно зробити над собою зусилля;

Ø навіть удома думки трудоголіка постійно зосереджені на роботі;

Ø для нього характерні слова: «все», «завжди», «я повинен»;

Ø зазвичай трудоголік ставить перед собою цілі, яких не може досягти, і пред’являє до себе підвищені вимоги;

Ø невдача на роботі сприймається як катастрофа.

Родинні стосунки, сама сім’я трудоголіком сприймаються як перешкоди, які відволікають його від роботи і викликають лише роздратування та відчуття прикрості.

Одна з важливих особливостей трудоголізму — прагнення до постійного успіху і схвалення з боку оточуючих. Трудоголік постійно відчуває страх потерпіти невдачу, «втратити обличчя», бути звинуваченим у некомпетентності, лінощах, виявитися гірше за інших в очах начальства. Із цим пов’язано домінування в його психологічному стані почуття тривоги, що не покидає трудоголіка ані під час роботи, ані в хвилини нетривалого відпочинку, який не буває повноцінним через постійну фіксацію думок на роботі.

У деяких офісах може зустрічатися також і інша проблема — недостатня завантаженість співробітників на роботі, яка так само небезпечна для психіки, як і постійний аврал. Працівники, яким доводиться виконувати дуже легкі або одноманітні завдання, втрачають інтерес до своєї діяльності. Як наслідок у них виникає відчуття власної непридатності, апатія, відсутність професійної мотивації, депресія і постійне відчуття втоми.

Хронічна нудьга опановує співробітника поступово. Спочатку надлишок вільного часу в робочий день сприймається як компенсація за нецікаву роботу і хороша можливість посидіти в Інтернеті, відповісти на електронну пошту, почитати книжки тощо. Проте незабаром подібні способи «вбивати час» по­чинають обтяжувати, адже створювати видимість роботи набагато важче, ніж працювати. Час тягнеться повільно, робочий день розтягується, доводиться постійно чимось себе займати, турбують розкаяння і докори сумління, а також постійний страх викриття.

Причиною нудьги на роботі є зовсім не лінь, а сама робота. Вона не викликає в працівника інтересу й перетворюється на рутину. Відчуття власної непотрібності і нереалізованості, яке відчувають співробітники, що вимушені займатися такого роду діяльністю, негативно позначається на їх психіці і загальному стані здоров’я.

Сьогодні також зазнають певних змін взаємовідносини в колективах офісів, поширеним став офісний терор, так званий моббінг.

Мобінг — форма психологічного насильства у вигляді цькування співробітника в колективі, як правило, з метою його подальшого звільнення. Цей спосіб «розправи» над колегами шляхом цькування і бойкоту через заздрість, наклеп, пліткарство, нездорові амбіції сьогодні дуже поширені в офісах. Психологи виділяють два основні види мобінгу: вертикальний (босінг) — від начальства і горизонтальний — від колег. Окремо виділяють сендвіч-мобінг — насильство з боку і начальства, і колег одночасно.

Організаційними причинами офісного моббінгу може бути

ü нав’язування натовпом свого способу життя,

ü неприйняття інакодумців,

ü боротьба з наукою і освітою,

ü потурання інтригам і закулісним іграм,

ü погана організація інформування керівництва про стан справ у офісі,

ü розпливчаті межі відповідальності і службових обов’язків,

ü відсутність системи кадрового просування і можливостей кар’єрного росту,

ü наявність інтимних або родинних зв’язків між підлеглими і керівництвом,

ü значне навантаження окремих фахівців тощо.

65 % працівників офісу впродовж робочого дня повинні постійно знаходитися за своїм робочим місцем, зазнаючи при цьому низького рівня інсоляції, що може призводити до депресії. Думаючи про те, що доведеться провести весь день за роботою в закритому приміщенні, чотири людини з п’яти втрачають мотивацію праці. Принцип обов’язкової присутності співробітників в офісі часто може знижувати їх продуктивність праці.

Складним питанням в організації робочого дня офісних працівників є їх харчування. У зв’язку з неправильним режимом праці і відпочинку, дефіцитом часу, виконанням додаткових завдань під час обідньої перерви офісні працівники часто нераціонально харчуються, переважно в ресторанах швидкого харчування, зловживають міцною кавою тощо.

4.4. ОЦІНКА УМОВ ПРАЦІ ПРАЦІВНИКІВ БЕЗ ПОСТІЙНОГО РОБОЧОГО МІСЦЯ(ПРАЦЯ В ДОМАШНІХ УМОВАХ)

Використання винесеного робочого місця - або робота на дому - є все більш популярну тенденцію в діловому житті різних країн світу. У цій розділі розглядаються фактори, здатні мати несприятливий вплив на здоров'я та безпеку людей, зайнятих цим видом діяльності, який в розвинених країнах називають telework (від Грецького tele, означаючи "далеко"). Обов'язки роботодавця щодо створення для такого роду працівників безпечних умов праці будуть відрізнятися в кожному конкретному випадку залежно від змісту контракту, домовленості між працівником і роботодавцем і застосовних до ситуації розділів трудового законодавства.

Зростаюча популярність роботи з винесеного робочого місця грунтується на наступних факторах:

- Заходи, спрямовані на те, щоб зменшити витрати часу і грошей, а також несприятливий вплив на навколишнє середовище, пов'язані з необхідністю щоденних поїздок до місця роботи;

- Діях законодавчих органів, спрямованих на те, щоб зменшити забруднення повітря, викликане використанням транспортних засобів;

- Розвитком нових технологій і широким впровадженням комп'ютерної техніки та засобів електронного зв'язку, які дозволяють підприємствам використовувати працю працівників, що знаходяться у віддалених один від одного точках;

- Високими витратами на утримання великих офісних приміщень, необхідних для розміщення відповідного числа службовців;

- Необхідністю врахування інтересів працівників, для яких використання винесеного робочого місця може виявитися кращим у зв'язку з інвалідністю, необхідністю доглядати за дітьми або іншими сімейними проблемами та з інших причин;

- Прагненням скоротити кількість невиходів на роботу;

- Визнанням того факту, що у зв'язку з відмінностями в біологічному ритмі пік продуктивності і творчого потенціалу доводиться у різних людей на різний час.

До цих факторів можна віднести і підвищення продуктивності праці, яке відбувається, як показують наукові дослідження, при використанні винесених робочих місць.

Контракт зі службовцем, який передбачає виконувати свою роботу вдома, може передбачати такі варіанти організації його праці:

- Службовець працює на свого роботодавця протягом повного (або неповного) робочого дня вдома, зберігаючи право на всі ті пільги, які роботодавець надає службовцям, які працюють в офісі.

- Службовець працює на свого роботодавця повний робочий день, але при цьому виконує свою роботу вдома протягом обумовленого кількості днів на тиждень або місяць.

- Службовець отримує статус незалежного підрядника і не користується пільгами чи обладнанням, наданими підприємцем.