Стаття IV. Утримання та експлуатація машин і механізмів.

Стаття IV є комплексною. Вона охоплює витрати на:

– амортизаційні відрахування на відтворення машин та устатку­вання (А);

– електроенергію, пальне, мастильні матеріали для машин та устат­кування (С_ел);

– придбання технологічного інструменту, запасних частин та агре­гатів для устаткування (С_інс);

– ремонт та технологічне обслуговування (С_р );

– заробітну платню обслуговуючого персоналу (С_зоб).

Витрати за цією статтею собівартості можуть бути розраховані трьома методами:

1. Метод простого підсумовування:

С_екс = А +С_ел +С_інс +С_р +С_зоб . (4.15)

Витрати на електроенергію розра­ховуються аналогічно розрахункам за статтею II собівартості про­дукції. Витрати на придбання запасних частин та інструментів є нор­мативними та розраховуються як норматив оборотних засобів у ви­робничих запасах (малоцінні та швидкозношувані матеріали). Ви­трати на заробітну платню обчислюються залежно від обраної систе­ми заробітної платні.

Кошторисний метод.

На загальну суму витрат за цією статтею складається кошторис по кожному цеху (виробничому підрозділу) на розрахунковий період.

На одиницю кожного виду продукції витрати за статтею ІІІ С_екс об­числюються методом розподілу:

, (4.16)

де С_зосн – витрати на основну заробітну платню виробничих робітни­ків на одиницю продукції;

Р_екс – відношення витрат на утримання та експлуатацію машин і устаткування до основної заробітної платні виробничих робітників, %.

Метод розподілу.

Цим методом здійснюють розподіл витрат залежно від часу оброб­ки одного виробу і нормативних витрат на одиницю часу:

, (4.17)

де С_{екс.год} – витрати статті IV за годину на і-ту машину (устатку­вання);

t_i – тривалість обробки виробу на i-й машині;

п – кількість машин, на яких обробляється виріб.

Витрати на одну годину експлуатації машин обчислюються за встановленими нормами.