Політичні процеси в Україні в кінці 20-х на початку 30-х років.

В кінці 20-х років Сталіну вдалося розгромити суперників, що боролися за владу (спочатку Л.Троцького, Зинов'єва, Каменева, яких було звинувачено у лівому ухилі - пропонували проведення індустріалізації за рахунок селян, шляхом встановлення низьких цін на сільськогосподарську продукцію і високих на промислові товари - "ножиці цін", а потім Бухаріна, Рикова, Томського, які відстоювали НЕП, звинувативши їх у правовому ухилі). Встановивши своє повновладдя, сталій перейшов до методів прямого насильства в побудові "соціалізму", який було названо "великий перелом". Він був пов'язаний з демонтажем НЕПу,

ліквідацією багатоукладності економіки і її всеохоплюючим одержавленням. Адже тільки за таких
умов можна було управляти суспільством методами політичного диктату. Непівська економіка з її
господарською свободою, багатоукладністю, товарно-грошовими відносинами не вписувалась у
сталінську модель соціально-економічних перетворень.

В результаті "великого перелому" утвердився сталінізм як система надзвичайних заходів, зловживань, політичних злочинів, масових репресій. Тоталітарний режим влади, який "підпирав" цю систему, означав абсолютну регламентацію всієї життєдіяльності суспільства.

Друга спроба реалізації більшовицької доктрини щодо форсованого комуністичного будівництва (перша - "воєнний комунізм") проводилася під гаслом побудови економічного фундаменту "соціалізму". Домінанта цієї політики - індустріалізація.

Курс на індустріалузацію було проголошено з грудня 1925 р. на XIV з'їзді ВКП(б).

Індустріалізація - система заходів, спрямованих на прискорення розвитку промисловості, насамперед важкої, з метою технічного переоснащення економіки, перетворення країни із аграрної в промислову, а також зміцнення обороноздатності.

Необхідність індустріалізація зумовлювалася не тільки суб'єктивними причинами, але й диктувалася реаліями того часу:

- технічна відсталість і необхідність технічного переоснащення економіки;

- створення воєнно-промислового комплексу;

- створення матеріально-технічної база для економічної самостійності країни в умовах

капіталістичного оточення та цілком можливої економічної ізоляції;

- створення технічної підготовки до кооперації села (випуск тракторів, сільськогосподарських
знарядь і т.п.);

- зміна соціально-класової структури суспільства в бік зростання численності пролетаріату.
Індустріалізація в СРСР мала свої особливості, що її відрізняли від індустріалізації в капіталістичних країнах: починалася з важкої, а не з легкої промисловості: велася форсованими темпами; спиралася лише на внутрішні джерела; велася по плану.

Основними джерелами індустріалізації було: пограбування власного населення, насамперед селянства, як за рахунок нижниць цін так і насильницького вилучення сільськогосподарської продукції,; вивіз за кордон культурних цінностей.

Початок індустріалізації пов'язаний з 1926-1928 рр., а перехід до форсованої відбувся в 1929 р.

Етапи здійснення індустріалізації.

Перша п'ятирічка 1928-1932 рр. План мав відправний варіант - 18% середньорічного
приросту продукції, і оптимальний - 20-30%. Передбачав великі капіталовкладення в економіку
України - 13 млрд. крб. (20% від всесоюзних). Перший рік п'ятирічки дав високі темпи приросту
(23,7%). Це породило ілюзію великого стрибка. План почали переглядати в сторону збільшення до
37%. Це було нереальним. І хоч було оголошено про виконання плану за 4 роки 3 місяці, конкретні
цифри опубліковані не були. А. середньорічний приріст продукції становив 15,7%. В 1929 р. була
опублікована стаття В.1 Леніна "Як організувати змагання". Радянське керівництво всіляко
заохочує розгортання змагання, як засіб підвищення продуктивності праці, намагаючись
противопоставити його капіталістичній конкуренції.

І п'ятирічка дала вагомі результати. На Україні будувалося 400 підприємств, такі гіганти, як Харківський тракторний завод, "Запоріжсталь" та ін. Почав давати струм Дніпрогес,

Друга п'ятирічка 1933-1937 рр. Середньорічний приріст продукції планувався в 16,5%.
Процент інвестицій для України зменшився. Це було пов'язано з планами створення нової
промислової зони на Уралі на випадок війни. Як і результати першої, результати другої п'ятирічки
не були опубліковані, було заявлено про її виконання за 4 роки 3 місяці. Аналіз показав, що вона
була виконана па 70-77%. Але все ж результати були вражаючими. Великого розмаху набуло
соціалістичне змагання. Як це було:

- 31.01.1929 р. між шахтами "Центральна" і "Північна" трест "Артемвугілля" було укладено
перший договір про соцзмагання.

- XVI з'їзд закликав до участі в плануванні - так народилися зустрічні плани (Ленінградський машинобудівний завод).

- Горлівський вибійник М.Ізотов виступив з ініціативою "наставника" - почався ізотовський рух і країна змогла швидко і дешево вирішити проблему кваліфікації робітників.

31.08.1935 р. О.Стаханов, використовуючи розподіл між вибійником і кріпильником, вирубав 102 т вугілля - в 14,5 раз більше норми. М.Ізотов перекрив рекорд з допомогою 12 кріпильників вирубав 607 т. Рух одержав назву стаханівського.