Дослідження жертви.

Якщо жертва залишилась живого після нападу, визначення того, як, де, коли і чому саме ця особа вибрана в якості жертви, може допомогти відновити (ідентифікувати) особистість злочинця. На початковому етапі роботи з потерпілим необхідно встановити психологічний контакт. Aлe, необхідно врахувати його емоційний стан, психологічну готовність до сприйняття психотравмуючого фактора, яким є ситуація скоєння злочину, а також особливостей його особистості. За результатами бесіди з потерпілим стає можливим уточнення найдрібніших моментів події, поведінки, емоційних проявів, зовнішності злочинця, які би могли характеризувати його особистість.

3. Надання характеристики поведінки та особистості злочинця (підслідного, підозрюваного), яка включає у себе вивчення:

3.1. Соціально-демографічних даних злочинця:

- стать, вік;

- національність;

- в якій сім'ї виховувався (повна чи не повна), наявність або відсутність сім'ї, її склад на момент скоєння злочину, взаємини між членами сім'ї;

- матеріальне становище і соціальний статус сім'ї, житлові умови;

- фізичне та психічне здоров'я всіх членів сім'ї;

- дотримання асоціального стилю життя членів сім'ї (зловживання алкоголем, наркотиками, здійснення протиправних дій, сексуальна розбещеність тощо);

- місце проживання по відношенню до місця, де було скоєно злочин.

3.2. Способу життя злочинця:

- наявність або відсутність постійної кваліфікованої роботи;

- частота зміни місця роботи, тривалість трудової діяльності на одному місці;

- джерело матеріального доходу (випадковий заробіток, утримання, жебрацтво, здійснення злочину);

- дозвільний спосіб життя, спілкування з друзями, сім'єю, випадковими знайомими;

- кримінальний досвід;

- бродяжництво;

- шкідливі звички (алкоголізм, наркоманія, токсикоманія тощо);

- сексуальне поводження.

3.3. Спрямованості особистості:

- відношення до навчання, роботи, сім'ї;

- прагнення до оволодіння знаннями й професією;

- бажання й шляхи досягнення матеріального добробуту;

- оцінка прожитого етапу життя та плани на майбутнє.

3.4. Інтелектуальні особливості:

- рівень освіченості;

- якості мислення (здатність до аналізу та синтезу, швидкість, гнучкість розумових процесів);

- властивості пам'яті та уяви;

- словниковий запас.

3.5. Риси характеру:

3.5.1. Відношення до себе:

- самооцінка (адекватна, підвищена, занижена);

- рівень домагань (вважає, що здатний домогтися багато чого, сприймає існуюче положення реалістично, вважаючи, що гак і повинно бути);

- упевненість у власних силах;

- егоїзм;

- схильність до самообвинувачення, рефлексії, ретрофлексії.

3.5.2. Відношення до людей:

- поважне відношення до людського життя та особистості, виходячи з фізичних, інтелектуальних ознак, а також із її соціально-економічного положення;

- доброзичливість, здатність до емпатії;

- товариськість, уміння легко входити в довіру, встановлювати міжособистісні контакти;

- використання ненормативної лексики (стосовно кого);

- брехливість, агресивність, жорстокість, конфліктність (причини виникнення, шляхи вирішення);

- уміння підкорити собі;

- навіювання.

3.5.3. Відношення до речей, матеріальних цінностей (ощадливість, жадібність, схильність до накопичення, корисливість, марнотратність тощо).

3.5.4. Відношення злочинця до скоєного ним злочину

3.5.5. Способи прийняття рішень (самостійність, продуманість, швидкість або схильність до коливань, імпульсивність, легковажність тощо).

3.6. Емоційність

- сила емоційних реакцій;

- глибина переживань;

- схильність до створення "застійних" емоційних комплексів (мстивість,злопам’ятність), афективних станів;

- домінуючий настрій;

- здатність до контролю та втримання емоційних проявів.

Особлива увага повинна приділятися питанню, чи знаходився підслідний у стані афекту, або іншого негативного емоційного стану, тому що це дозволяє визначити ступінь дезорганізуючого впливу на поведінку, глибину фізіологічного афекту під час скоєння злочину. Серед психоемоційних станів, які значно впливають на поведінку людини у ситуації конфлікту, можна відокремити стрес і фрустрацію. Дані емоційні прояви психіки особистості злочинця діагностуються та констатуються психологом за замовленням слідчого та можуть інтерпретуватися ним, як стани сильного душевного хвилювання та у подальшому враховуватися судом при винесенні обвинувачувального вироку.

3.7. Положення в групі:

- вивчення особистісного статусу, системи відносин;

- визначення групового лідера;

- проведення диференціації рольових функцій кожного з членів групи.

3.8. Особливості поводження:

- у сім'ї;

- у неформальних групах;

- на роботі.

4. Зібрана інформація порівнюється, інтегрується та аналізується. У своїй сукупності, ці дані можуть представляти собою психологічний портрет злочинця. На їх основі можна проводити пошук серед підозрюваних осіб, встановити чи скоротити їх коло, спробувати надати відповідь, чи могла дана особа вчинити саме цей вид злочину, а також розробити алгоритм ведення допиту конкретної особи.

У сучасній юридичній психології, криміналістиці та оперативно-розшуковій науці вказуються різні джерела інформації, які можуть використовуватися для складання психологічного портрету:

1. "Людські", до яких належать: потерпілий (жертва); очевидці (свідки); особи, які безпосередньо знають злочинця (родичі, знайомі, друзі, колеги по роботі, сусіди та ін.); працівники правоохоронних органів, що безпосередньо контактували зі злочинцем до вчинення злочину та після затримання злочинця);

2. Предметно - речові: знаряддя вчинення злочину, фрагменти одягу, матеріальні "автографи" злочинця та ін.;

3. Експертно - криміналістичні джерела, до яких відносяться: результати різних експертиз: патологоанатомічної, балістичної та ін.; фото,- та відеоматеріали, протоколи огляду місця події тощо;

4. Матеріали криміналістичних та оперативно-розшукових обліків;

5. Матеріали кримінальних та оперативно-розшукових справ.

Основними джерелами вихідної інформації при складанні психологічного портрету злочинця є такі: документи з інформацією про особистість жертви для складання її психологічного портрета (віктимологічна інформація); протоколи огляду місця події і трупа; фотографії з місця події та фотографії трупа; висновки судово-медичних експертиз, за допомогою яких встановлюється характер ушкоджень на трупі і робиться висновок про психічний стан злочинця в момент вчинення кримінальних дій, його нахили, мотиви, характер взаємостосунків між ним і жертвою; інші матеріали кримінальної і оперативно-розшукової справ (наприклад, психологічний аналіз речових доказів і т. ін.): аналіз різноманітних обліків (наприклад, аналіз статистичних даних правоохоронних органів щодо ідентично вчинених злочинів, медико-психіатричні обліки і т.д.).

Залежно від характеру отриманої інформації, психологічний пошуковий портрет передбачуваного злочинця може містити наступні ознаки:

- загальну характеристику особи й переважну мотивацію злочинів; індивідуальні ознаки особи - звички, схильності, злочинні навички та ін.;

вік, район місця проживання, місця роботи, служби, навчання; місця ймовірного перебування;

- рівень освіти та професійної кваліфікації, рід занять;

- родинний стан, наявність дітей; відношення до окремих видів діяльності - до служби в армії, до спорту, до медицини, до роботи з людьми та ін.;

- наявність минулої судимості;

наявність психічної, а також іншої патології;

- антропологічні та динамічні характеристики особи - тип зовнішності, статури, пантоміміки й ін.

Крім зазначених можуть бути сформульовані й інші ознаки особи. При складанні психологічного портрету суттєвим є встановлення і врахування зв'язку "жертва - злочинець". Він існує завжди, і в разі вчинення серійних і в разі вчинення поодиноких злочинів, коли жертва, здавалось, є випадковою. Часті випадки, коли оперативно - розшукова діяльність виявляється малоефективною із-за недостатньо повної і достовірної інформації про жертву злочину.

У методі складання психологічного портрету злочинця вивченню жертви надається таке ж важливе значення, як і вивченню злочинця. Для складання психологічного портрету злочинця необхідно мати психологічний портрет жертви, в якому обов'язкові відомості про: вік. стать, фізичні особливості, утому числі й одягу під час інциденту, сімейний стан, соціальна адаптованість, інтелект, успішність в навчанні, рід занять (попередній і теперішній), взаємовідносини в професійній діяльності, стиль життя і недавні зміни в стилі життя, особливості особистості і темпераменту, манера поведінки, місце проживання (попереднє і теперішнє), взаємозв'язок місця проживання і місця злочину, сексуальна поведінка, репутація вдома і на роботі, історія хвороби (фізичні і психічні особливості), звички та уподобання, соціальні звички, захоплення, друзі й вороги тощо. Поряд з даними про жертву анкетного характеру важливою є інформація щодо віку, якому, незалежно від фактичного, вона зовні відповідала, особливості її зовнішності, утому числі на кою за своїми зовнішніми, анатомічними ознаками була схожа і таке інше. При складанні психологічного портрету злочинця використовуються матеріали, серед яких важливе місце займають: схема переміщення жертви до злочину: місце роботи, проживання, де востаннє бачили жертву перед тим, як вона була знайдена хлопчину; документи з інформацією про особистість жертви.

Свідчення очевидців також є джерелом інформації при складанні психологічного портрета злочинця. При аналізі психологічної природи інформації, яка надається очевидцями необхідно перейматися оцінкою її достовірності. Правоохоронцям нерідко констатуються факти ненавмисного її "використання". Найбільш часто причинами таких "викривлень" є вплив віку, статі, стереотипів, фізичних особливостей організму, стресова ситуація, в якій відбувається сприйняття і т. ін..

При складанні психологічного портрету злочинця слід особливу увагу приділити такому елементу поведінки злочинців, як поведінкові індикатори, тобто своєрдні "автографи" злочинця. "Автограф"- це своєрідне "клеймо", "кліше", "фірмовий знак" злочинця, який він залишає на тілі, одязі жертви, в оточуючій обстановці, в інших об`єктах посягання. Дії, що підпадають під визначення способу вчинення злочину, несуть важливе функціональне навантаження їх "розшифрування" за слідами злочинної поведінки допомагає розпізнати ознаки особистості злочинця, встановити механізм скоєного та інші важливі для справи обставини.

Проте ще більш важливі для вирішення цих та переліку інших завдань що підпадають під визначення "автограф". На відміну від вищезазначених дій, вони мають інше психологічне походження, оскільки скоюються з метою отримання емоційного задоволення. Ці дії з часом і залежно від обставин можуть змінюватись і від цього втрачати свої значимі розпізнавальні якості. Однак "автограф" як індикатор мотиву залишається значно більш стабільним і тому може виступати в якості достовірної ознаки, що дозволяє поєднати, на перший погляд розрізнені та нічим не пов'язані, періодично вчинювані злочини в систему з одним виконавцем.

Вивчення загальної картини ушкоджень дозволяє імовірнісне сформулювати висновок щодо психічного стану злочинця у момент вбивства і про наявність будь-яких зв'язків між злочинцем і його жертвою.

Результат вивчення послідовності вчинення злочину також дозволяє зробити припущення щодо психічного стану злочинця у момент злочину, а також отримати початкову інформацію для визначення рівня його інтелекту й освіти та ін.

Для реконструкції особи злочинця та складання психологічного ігор, важливе значення має вивчення його поведінки безпосередньо після вчинення злочину: чи намагався злочинець приховати труп своєї жертви, знищити докази, чи поспішно, у панічному стані, втік з місця події, залишаючи при цьому різноманітні сліди і таке інше.

ВИСНОВКИ З ПЕРШОГО ПИТАННЯ:

Таким чином, на сучасному етапі досвід, використання методу складання психологічного портрета передбачуваного злочинця дає підставу для наступного визначення: психологічний портрет передбачуваного злочинця є результатом психолого-правового дослідження матеріалів кримінальних і оперативно-розшукових справ, що містить інформацію про пошукові ознаки злочинця, рекомендації для висування оперативно-розшукових і слідчих версій і основні напрямки по їхній обробці, а також прогностичну оцінку ймовірного вчинення чергового злочину.