Мета і необхідність впровадження Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і фінансової звітності 4 страница

Виділення додаткових статей в інформації про зобов’язання необхідно проводити в залежності від розміру, характеристики та часу їх погашення. Перш за все бажано виділити прямі зобов’язання та резерви, серед яких виділяють пенсійні, соіиальні та будь-які інші резерви, що є суттєвими для розкриття зобов’язань підприємства.

Зобов’язання можуть розділятись на відсоткові та безвідсоткові; короткострокові та довгострокові; що виникають в результаті комерційної або фінансової діяльності з залучення коштів, аванси отримані та векселі видані; в кредиторській заборгованості бажано виділити розрахунки з постачальниками та підрядчиками, розрахунки з пов’язаними сторонами, довгострокові зобов’язання, що підлягають погашенню у наступному звітному році.

Капітал і резерви розкриваються за кількістю акцій: дозволених до випуску, випущених, оплачених повністю та частково, що знаходяться в обороті станом на початок і кінець звітного року. Розкрити характеристику і призначення кожного резерву, створеного з капіталу власників акцій, просто необхідно.

Акції, що викуплені у акціонерів, відображаються у балансі окремою статтею за номінальною вартістю акцій та зменшують суму власного капіталу. У примітках до балансу слід вказати номінальну вартість акції. Якщо акції мають різну номінальну вартість, слід її розкрити за категоріями акцій, а якщо акції підприємства не мають номінальної вартості, слід надати про це інформацію.

Необхідно також розкрити інформацію про права, привілеї та обмеження, включаючи обмеження на дивіденди та відшкодування капіталу за категоріями акцій; вказати акції даного акціонерного товариства, що залишаються у його власності або у власності дочірніх товариств.

МСФЗ потребують, щоб були розкриті суми невизнаних дивідендів за привілейованими акціями та дивідендів запропонованих, але офіційно не затверджених. Привілейовані акції випускаються з умовою, що дивіденди за ними у твердо гарантованій сумі виплачуються за кожний звітний рік, незалежно від фінансових результатів або будь-яких факторів. Невиплачені за звітний рік дивіденди додаються до виплат за наступний рік.

Наприклад: Прибуток, що спрямований на виплату дивідендів, у 20Х7 році = 125 000 дол.

Дивіденди, об’явлені за привілейованими акціями,

у 20Х5 році = 9200 дол.; у 20Х6 році = 9200 дол.; у 20Х7 році = 9200 дол.

Сума, що спрямована на дивіденди за звичайними акціями, у 20Х7 році = 97 400 дол.

Підприємства, що не мають акціонерного капіталу, такі, як товариства з обмеженою відповідальністю, розкривають у своїх балансах і примітках до них інформацію, що відповідає на ті ж питання, що й наведений перелік для акціонерних товариств. Відображають зміни долей у своєму капіталі, класифікаційні категорії таких долей, права, привілеї та обмеження, що відносяться до кожної з категорій, розміри дивідендів та інші дані. Стандарти не розглядають розкриття інформації у додаткових статтях. Додаткові статті можуть наводитись у примітках до балансу на розсуд укладачів звітності.

Класифікація елементів балансу на довгострокові та короткострокові дуже бажана у формі бухгалтерського балансу, тому що дозволяє чітко розділити функціонуючий капітал на оборотний та іммобілізований, а також отримати дані для оцінки ліквідності та платоспроможності. Така класифікація дозволяє структурувати інформацію про фінансовий стан підприємства, робить її економічно організованою та наглядною. Користувачі фінансової звітності дуже зацікавлені саме у впорядкованій інформації, що полегшує розрахунки аналітичних фінансових коефіцієнтів для оцінки фінансового стану підприємства у всіх суттєвих деталях.

Застосування впорядкованої класифікації активів та зобов’язань або її незастосування стандарти відносять до питань, які дозволяє адміністрація підприємства, що складає фінансову звітність. На практиці значна частина балансів у представленій фінансовій звітності складається на основі впорядкованої класифікації.

Якщо підприємство не застосовує класифікації активів та зобов”язань, вона зобов’язана представити їх в балансі в порядку загальної ліквідності, відображаючи активи та зобов’язання від більш ліквідних до менш ліквідним або навпаки.

Оскільки інформація про терміни погашення зобов’язань і активних статей важлива для оцінки платоспроможності та ліквідності підприємства, МСФЗ зобов’язують незалежно від застосування або незастосування класифікації статей балансу на довгострокові та короткострокові, розкривати суми, погашення або відшкодування яких очікується більш ніж через 12 місяців від дати складання звітності.

Перш за все необхідно розкриття фінансових активів, включаючи дебіторську заборгованість, та фінансових зобов’язань, включаючи кредиторську заборгованість. Бажано також розкрити терміни погашення негрошових активів, перш за все, запасів, і не грошових зобов’язань - резервів.

Загальноприйнятою основою класифікації балансових елементів є терміни їх погашення або відшкодування. В якості міри в рахунок приймається річний термін, тому що звітний період у нормальних умовах продовжується 12 місяців. Такі балансові елементи, які обертаються протягом 12 місяців від звітної дати, відносяться дол. короткострокових, а інші, тривалість обороту яких перевищує 12 місяців, відносяться до довгострокових. Але з цього правила є виключення, які необхідно розглянути окремо.

Короткострокові активи мають три характерні риси:

- вони обертаються протягом нормального операційного циклу;

- вони обертаються протягом не більш ніж 12 місяців від звітної дати;

- вони не обмежені терміном використання, так як є грошовими коштами або їх елементами, що легко реалізуються.

Всі інші активи, що не вписуються у дані параметри, відносять до довгострокових активів.

Операційним циклом прийнято називати час від придбання товарно- матеріальних цінностей (витрачання грошових коштів на їх придбання), що використовуються для виробництва та обертання, до їх продажу в обмін на грошові кошти (їх еквіваленти) або інші активи, що легко і швидко конвертуються у грошові кошти. до короткострокових слід відносити товарні та виробничі запаси, заборгованість покупців та замовників, цінні папери, що реалізуються на фондовому ринку, якщо вони плануються до реалізації протягом 12 місяців зі звітної дати. Грошові кошти (їх еквіваленти) завершують операційний цикл і готові до подальшого використання у будь-який час, тому вони відносяться до оборотних короткострокових активів.

Короткострокові зобов’язання визначаються, якщо

а) їх передбачається погасити протягом нормального операційного циклу підприємства; або

б) вони підлягають погашенню протягом 12 місяців після дати складання звітності.

Заборгованість з оплати праці, розрахунки з постачальниками і підрядчиками є джерелом оборотного капіталу, погашаються у нормальному операційному циклі та мають бути віднесені до короткострокових зобов’язань, навіть якщо їх погашення намічається у термін більш ніж через 12 місяців зі звітної дати.

МСФЗ передбачає цілий ряд виключень з загальних правил класифікації зобов’язань в якості короткострокових. При кожне зобов’язання, яке було виключено з короткострокових, слід вказати у примітках до фінансової звітності. Наприклад, необхідно продовжувати відносити зобов’язання та відсотки на них до довгострокових, якщо вони виникли як довгострокові, хоча у даному звітному році залишається менш ніж 12 місяців до терміну їх погашення та є обґрунтовані наміри рефінансувати такі зобов’язання на довгостроковій основі. Наприклад, термін погашення довгострокового кредиту банку наступає у наступному році, але є домовленість про пролонгацію цього терміну таким чином, що протягом наступних 12 місяців не потрібні грошові витрати на його погашення, тобто немає підстав класифікувати такі зобов’язання як короткострокові. Умовою такої класифікації стандарти встановлюють наявність відповідно оформлених документів про рефінансування заборгованості. Одного бажання рефінансувати зобов’язання недостатньо, необхідно документально підтверджена згода кредитора.

У тих випадках, коли за умовами надання позики вона має бути погашена на вимогу кредитора достроково при зміні фінансового стану позичальника, такі зобов’язання класифікуються як короткострокові. Вони можуть бути віднесені до довгострокових тільки за обставин, коли існує вірогідність того, що фінансовий стан протягом ближчих 12 місяців не погіршиться, а кредитор згоден не вимагати дострокового погашення боргу у випадку порушення умов позики.

Підкреслювання цифрових показників означає додавання, тобто включення всіх показників, що записані над рисою у підсумковий показник. Обведені цифрові показники характеризують кінець додавання, тобто завершення всіх підрахунків.

ТЕМА 6. ЗВІТ ПРО ПРИБУТКИ ТА ЗБИТКИ (ЗВІТ ПРО СУКУПНИЙ ПРИБУТОК)

6.1 Призначення та елементи звіту про сукупний прибуток

6.2. Класифікація витрат у звіту про сукупний прибуток

6.1. Призначення та елементи звіту про сукупний прибуток

Звіт про сукупний прибуток призначений для надання інформації для оцінки можливих змін в економічних ресурсах, прогнозування здатності генерувати дохід за рахунок наявної ресурсної бази (інвестиційної цінності), формування суджень про ефективність використання ресурсів.

Саме звіт про сукупний прибуток є основою оцінки прибутковості підприємства, оскільки результат діяльності є найважливішим стимулом роботи будь-якого підприємства.

При складанні звіту про прибутки та збитки застосовуються основні принципи відображення доходів і витрат:

- принцип визнання доходів у момент їх виникнення - припускає вибір моменту визнання (у момент постачання, до чи після постачання) у залежності від специфіки діяльності підприємства;

- принцип співвідношення доходів і витрат - протягом періоду повинні бути визнані витрати, понесені при одержанні визнаних за період доходів.

Структуру звіту про сукупний прибуток складають два основних елементи і дві похідних.

Основні елементи відносяться до операційної діяльності і є статтями доходів і витрат, що характеризують результативність основної операційної діяльності підприємства.

Дохід - приріст активів протягом періоду, що є результатом виробництва/постачання продукції, надання послуг або іншої діяльності, що відноситься до основної діяльності підприємства.

Витрати - відтік або інше використання активів чи визнання зобов'язань протягом періоду, що є результатом виробництва/постачання продукції, надання послуг або іншої діяльності, що відноситься до основної діяльності підприємства.

Похідні елементи звіту стосуються неосновних видів діяльності, а саме інвестиційної і фінансовий. Оскільки дані види діяльності найчастіше не представляються в розгорнутому виді, звіт містить безпосередньо їх фінансовий результат.

Прибуток (збитки) від неосновної діяльності - збільшення (зменшення) капіталу/чистих активів у результаті другорядних (побічних) операцій підприємства протягом періоду за винятком тих, що виникають через інвестиції власників.

Згідно МСБО 1 «Подання фінансової звітності» виділяють: загальний сукупний прибуток і інший сукупний прибуток.

Загальний сукупний прибуток - це зміна у власному капіталі протягом періоду в результаті операцій, відмінних від операцій із власниками підприємства.

Інший сукупний прибуток містить статті доходів або витрат (включаючи коригування перекласифікації), які не визнані у прибутку або збитку, як вимагають або дозволяють інші МСФЗ.

До складу іншого сукупного доходу входять:

а) зміни у надлишку переоцінки (див. МСБО 16 «Основні засоби» та МСБО 38 «Нематеріальні активи»);

б) актуарні прибутки та збитки за програмами з визначеними виплатами, визнаними відповідно до параграфа 93А МСБО 19 «Виплати працівникам»;

в) прибутки та збитки, що виникають внаслідок переведення фінансової звітності закордонної господарської одиниці (див. МСБО 21 «Вплив змін валютних курсів»);

г) прибутки та збитки від інвестицій в інструменти власного капіталу, оцінені за справедливою вартістю з відображенням результату переоцінки в іншому сукупному прибутку відповідно до параграфа 5.7.5 МСФЗ 9 «Фінансові інструменти»;

ґ) ефективна частка прибутків та збитків за інструментами хеджування при хеджуванні потоків грошових коштів (див. МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка»);

д) для окремих зобов’язань, призначених як такі, що оцінюються за справедливою вартістю з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку, величина зміни справедливої вартості, що відноситься до змін кредитного ризику зобов’язання (див. параграф 5.7.7 МСФЗ 9).

Прибуток або збиток - це загальний дохід за вирахуванням витрат за винятком компонентів іншого сукупного прибутку.

Підприємство зобов'язано представляти всі статті доходів і витрат, що визнані в періоді:

а) у єдиному звіті про сукупний доход, або

б) у двох звітах: звіті, що містить компоненти прибутку чи збитку (окремому звіті про прибутки та збитки) і другому звіті, що починається з прибутку та збитку і містить компоненти іншого сукупного доходу (звіті про сукупний дохід).

Як мінімум, звіт про сукупний дохід повинен включати лінійні статті які представляють наступні суми за період:

а) виторг;

в) витрати з фінансування;

в) частка підприємства в прибутку чи збитках асоційованих компаній і спільних підприємствах відповідно до методу обліку за пайовою участю;

г) витрати з податку;

д) єдина сума, що включає:

- прибуток чи збиток після оподатковування від діяльності, що припиняється;

- прибуток чи збиток після оподатковування, визнані за результатами оцінки за справедливою вартістю за винятком витрат на продаж чи вибуття активів або групи (груп) вибуття, що утворять припинену діяльність;

е) прибуток чи збиток;

ж) кожен компонент іншого сукупного доходу;

з) частка в іншому сукупному доході асоційованих компаній і спільних підприємств, врахована відповідно до методу обліку за пайовою участю;

і) сумарний сукупний дохід.

Підприємство повинне в обов'язковому порядку розкривати наступні статті в Звіті про сукупний доход як розподілу прибутку чи збитку за період:

а) прибуток або збиток за період, що відносяться до:

- неконтрольної частки участі;

- власників материнської компанії.

б) сумарний сукупний дохід за період, що відноситься до:

- неконтрольної частки участі;

- власників материнської компанії.

Підприємство не вправі представляти які-небудь статті доходів і витрат як надзвичайні статі ні в звіті про сукупний доход, ні в окремому звіті про прибутки і збитки, ні в примітках.

Прибуток або збиток

Підприємство повинне в обов'язковому порядку визнавати всі статті доходів і витрат у прибутку або збитку. Якщо статті доходів і витрат є суттєвими, підприємство повинне розкривати їх вид і суму окремо.

При наступних обставинах підприємство повинне окремо розкривати статті доходів і витрат:

а) списання вартості запасів до величини можливої чистої вартості реалізації;

б) реструктуризація діяльності підприємство і реверсування будь-яких оцінних зобов'язань за витратами на реструктуризацію;

в) вибуття об'єктів основних засобів;

г) вибуття інвестицій;

д) припинена діяльність;

е) врегулювання судових суперечок;

ж) інші реверсування оціночних показників

Для звіту про сукупний прибуток існують обмеження:

- звіт не включає багатьох статей, що впливають на ріст і процвітання компанії. Наприклад, звіт не включає цінності, що придбані за період гарної репутації компанії, що дозволяє розширити обсяги і географію продажів, тому що дана стаття не має ні фінансової оцінки, ні первинних документів;

- дані звіту про сукупний прибуток багато в чому залежать від методів бухгалтерського обліку, що використовується, і визначають «якість доходу» підприємства, що обумовлено стабільністю використовуваних методів і їх відповідністю суті господарських операцій.

6.2. Класифікація витрат у звіту про сукупний прибуток

Підприємство повинне представляти аналіз витрат, визнаних у прибутках або збитках, застосовуючи класифікацію за характером витрат або за їх функціональним призначенням.

Відповідно методу класифікації витрат за їх характером витрати в Звіті про прибутки та збитки групують відповідно до їх характеру (наприклад, амортизація, витрати матеріалів, транспортні витрати, заробітна плата, витрати на рекламу).

Форма звіту, складеного на основі класифікації витрат за їх характером, приведена нижче:

Основна перевага методу - простота представлення, основний недолік - відсутність поділу за функціями основної операційної діяльності, неможливість формування виробничої собівартості і розрахунку валового прибутку.

Згідно з методом функціональної класифікації витрат витрати класифікують відповідно до їх функцій як частина собівартості реалізації, витрати на збут або адміністративну діяльність.

Ця класифікація надає користувачам більш доречну інформацію, чим класифікація витрат за їх характером. Однак розподіл витрат згідно з їх функціями може бути довільним і вимагати професійного судження.

Нижче приведений приклад форми Звіту про прибутки та збитки на основі функціональної класифікації витрат:

Дохід від реалізації X

Собівартість реалізації (X)

Валовий прибуток X

Інші операційні доходи X

Витрати на збут (X)

Адміністративні витрати (X)

Інші операційні витрати (X)

Прибуток від операційної діяльності Х
Основною перевагою методу є можливість розкладання доходу від продажів у звіті про прибуток і збитки на два складових елемента: валовий прибуток і чистий прибуток. Крім того він дає можливість аналізу витрат за функціональними напрямками діяльності для виявлення резервів їх оптимізації.

До недоліків відносять необхідність розкриття інформації про статті витрат, включених у функціональні витрати в звіті.

Підприємство, що класифікує витрати за їх функціональним призначенням, повинне розкривати додаткову інформацію про характер цих витрат.

Відповідно до міжнародної практики підприємства, акції яких беруть участь у торгах на відкритих ринках, у звіті про сукупний прибуток останнім показником представляють прибуток на акцію.

Прибуток на акцію - співвідношення чистого прибутку періоду за вирахуванням дивідендів за привілейованими акціями до середньозваженої кількості звичайних акцій у оберті протягом даного періоду

Цей показник не є дивідендами (виплаченими або до виплати). Він показує кількість грошових одиниць, зароблених кожною звичайною акцією, тобто рентабельність простих акцій. які в більшості випадків складають основу акціонерного капіталу.

Середньозважена кількість звичайних акцій у оберті - кількість звичайних акцій, випущених і тих, що обертаються на початок періоду, скоригована на кількість погашених, викуплених чи випущених протягом періоду акцій, помножена на часовий ваговий множник.

МСФЗ 33 «Прибуток на акцію» вимагає розкривати для кожного періоду, по якому представляється звіт про сукупний прибуток, дані про базовий і разводнений прибутки на акцію за кожним класом звичайних акцій. У розрахунок показника разводненого прибутку на акцію закладений вплив ефекту разводнення (якщо б усі потенційні інвестори - власники конвертованих облігацій або опціонів на акції - реалізували свої права на акції).

ТЕМА 7. ЗВІТ ПРО РУХ ГРОШОВИХ КОШТІВ

7.1. Значення та зміст звіту про рух грошових коштів

7.2. Методи розрахунку чистих грошових потоків у звіті про рух грошових коштів

7.1. Значення та зміст звіту про рух грошових коштів

Інформація про рух грошових коштів дозволяє користувачам фінансової звітності оцінити здатність підприємства генерувати грошові кошти та ефективно їх використовувати.

Інформація про рух грошових коштів за попередні періоди найчастіше використовується як основа для визначення розмірів, термінів і визначеності грошових потоків у майбутньому. Вона також корисна при перевірці точності складання прогнозів про майбутні потоки грошових коштів та при аналізі зв'язків між рентабельністю, чистими грошовими потоками і ціновими змінами.

До грошових коштів відносяться готівка в касі, на рахунках та еквіваленти грошових коштів. Еквіваленти грошових коштів - це короткострокові високоліквідні інвестиції, що вільно конвертуються у визначені суми грошових коштів і для яких характерний незначний ризик зміни вартості (депозити до запитання).

Правила складання звіту про рух коштів визначені в МСБО 7 «Звіт про рух коштів».

Звіт про рух грошових коштів надає інформацію про зміни коштів підприємства і їх еквівалентів за визначений період у результаті його операційної, інвестиційної і фінансової діяльності.

Грошові кошти і їх еквівалентина кінець періоду

Грошові кошти і їх еквіваленти на початок періоду

Рух коштів від

операційної

діяльності

Рух коштів від інвестицій­ної діяльності

Рух коштів від фінансової діяльності

Операційна діяльність - основний вид діяльності, що формує виторг підприємства (наприклад, продажі і покупки, оплата праці, а також загальні накладні витрати, що входять до складу операційної діяльності). Грошові потоки від операційної діяльності формуються, головним чином, у ході основної діяльності (у вузькому розумінні, основного операційного циклу), що створює виторг підприємства. Таким чином, вони зазвичай є результатом операцій, що впливають на формування чистого прибутку.

Приклади руху коштів від операційної діяльності:

а) надходження від реалізації товарів і надання послуг;

б) надходження у виді роялті, гонорарів, комісійних та інші надходження;

в) виплати постачальникам товарів і послуг;

г) виплати працівникам, а також виплати за їх дорученням;

д) надходження/виплати страхової компанії у виді премій, претензій, ануїтетів і інших видів страхової допомоги;

е) сплата/відшкодування податку на прибуток (крім випадків, коли дані операції безпосередньо можна віднести до фінансової чи інвестиційної діяльності);

ж) надходження і виплати в рамках дилерських контрактів.

Інвестиційна діяльність - придбання і вибуття необоротних

(довгострокових) активів і інших інвестиційних вкладень (наприклад, купівля- продаж основних засобів). Даний потік відображує масштаби витрат на ресурси, призначені для створення в майбутньому доходу/припливу грошових коштів.

Інформацію про рух грошових коштів від інвестиційної діяльності слід розкривати окремо, що дозволить судити про механізм здійснення витрат на ресурси, які необхідні для генерування майбутнього прибутку і майбутнього потоку коштів.

Приклади руху коштів від інвестиційної діяльності:

а) виплати на придбання основних засобів, нематеріальних активів і інших довгострокових активів. Дані виплати включають також інвестиції на розробку і будівництво основних засобів власними силами підприємства;

б)надходження від реалізації основних засобів, нематеріальних активів і інших довгострокових активів;

в) виплати на придбання власного капіталу або боргових інструментів інших підприємств, а також частку в спільних підприємствах (крім виплат на придбання інструментів, що визнаються еквівалентами грошових коштів або утримуються для перепродажу);

г) надходження від реалізації власного капіталу або боргових інструментів інших підприємств, а також частки в спільних підприємствах (крім надходжень від реалізації інструментів, що визнаються еквівалентами коштів або утримуються для перепродажу);

д)аванси видані і позики, надані третім особам (крім авансів і позик фінансових установ);

е) аванси отримані і погашення позик, наданих третім особам (крім авансів і позик фінансових установ);

ж) виплати по ф'ючерсним і форвардним контрактам, опціонам і контрактам «своп», крім випадків, коли дані контракти укладають з метою перепродажу або ж виплати за ними класифікують як фінансову діяльність.

Фінансова діяльність - діяльність, у результаті якої змінюється величина (і структура) власного капіталу компанії, її кредитів і позик (наприклад, одержання емісійного доходу). Окреме розкриття інформації про потоки коштів від фінансової діяльності необхідно для прогнозування грошових вимог з боку тих, хто надає підприємству капітал.

Інформацію про рух грошових коштів від фінансової діяльності слід розкривати окремо, що дозволить спрогнозувати імовірність виставляння

претензій щодо майбутніх потоків грошових коштів з боку тих, хто надає підприємству капітал.

Приклади руху коштів від фінансової діяльності

а) надходження від випуску акцій або інших інструментів власного капіталу;

б) виплати власникам для придбання або викупу раніше випущених акцій підприємства;

в) надходження від випуску незабезпечених боргових зобов'язань, позик, векселів, облігацій, іпотек, а також інших коротко- чи довгострокових запозичень;

г) погашення позик;

д) виплати коштів орендарем для зменшення існуючої заборгованості, пов'язаної з фінансовою орендою.

Нижче приведений приклад Звіту про рух коштів

Звіт про рух грошових коштів за рік

Рух коштів від операційної діяльності

Операційний прибуток Амортизація

Збитки від продажу основних засобів

Прибуток від продажу довгострокових інвестицій

(Збільшення)/ зменшення запасів

(Збільшення)/ зменшення дебіторської заборгованості

Збільшення/ (зменшення) кредиторської заборгованості

Кошти, отримані від операційної діяльності

Відсотки отримані

Відсотки сплачені

Дивіденди сплачені

Податок на прибуток сплачений

Рух коштів від інвестиційної діяльності

Оплата за придбані основні засоби Оплата за придбані нематеріальні активи Надходження від продажів основних засобів Надходження від продажів довгострокових інвестицій Чистий рух коштів від інвестиційної діяльності

Рух коштів від фінансової діяльності

Випуск акцій Довгостроковий кредит

Чистий рух коштів від фінансової діяльності Чисте збільшення (зменшення) коштів і їхніх еквівалентів Кошти і їх еквіваленти на початок період Кошти і їх еквіваленти на кінець період

7.2. Методи розрахунку чистих грошових потоків у звіті про рух грошових коштів

Відповідно до вимог МСБО 7 «Звіт про рух грошових коштів», підприємство звітує про рух грошових коштів від операційної діяльності, використовуючи три методи.

1. Прямий метод розкриває інформацію про основні валові надходження і виплати періоду. Використання даного методу вимагає деталізованої облікової інформації, що відображує рух грошових коштів підприємства. Основна складність при складанні звіту про рух грошових коштів прямим методом пов'язана із виключенням внутрішніх оборотів (між розрахунковим рахунком і касою, а також між компаніями холдингу). У даному випадку склад статей звіту визначається інформаційними потребами підприємства, а статті, наведені в самому МСФЗ 7, носять рекомендаційний характер.

2. Прямий метод (трансформація звіту про прибуток і збитки)

являє собою коригування статей доходів і витрат звіту про прибуток і збитки для одержання оцінки статей доходів і витрат на базі касового методу. Даний підхід є більш інформативним стосовно звіту, складеному на базі непрямого методу, і менш трудомістким, чим звіти на базі прямого методу аналізу регістрів руху грошових коштів. Трансформація даних про доходи і витрати звіту про прибуток і збитки включає:

Надходження від операційної діяльності = виторг від операційної діяльності за вирахуванням зміни дебіторської заборгованості покупців протягом періоду;

Відтік на закупівлю виробничих запасів = собівартість реалізації з урахуванням зміни балансової вартості запасів за вирахуванням зміни кредиторської заборгованості перед постачальниками сировини і матеріалів і виробничої амортизації;

Відтік на операційні витрати = операційні витрати з урахуванням зміни витрат майбутніх періодів і за вирахуванням зміни нарахованих протягом періоду немонетарних витрат (амортизація, нараховані резерви та ін.);

Відтік на виплату відсотків за позиками та кредитами = витрати за відсотками за вирахуванням зміни нарахованих зобов'язань по відсотках за період;