Мета і необхідність впровадження Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і фінансової звітності 2 страница

У передмові до МСФЗ наголошується, що ні РМСБО, ні фахові організації бухгалтерів не мають повноважень вводити в дію міжнародні угоди або вимагати відповідності національного законодавства положенням МСФЗ.

Отже, МСФЗ не є домінуючими над законодавчими актами, що регулюють складання фінансової звітності у певній країні. Через це впровадження МСФЗ здійснюється передусім зусиллями членів РМСБО на місцях з метою переконання урядів та органів, які встановлюють стандарти та контролюють ринки цінних паперів, представників ділових кіл дотримуватися Міжнародних стандартів при складанні фінансових звітів.

Результатом цих зусиль є сприяння МСФЗ як засобу поліпшення та гармонізації фінансової звітності у світі.

На сьогодні МСФЗ використовуються:

- як основа національних вимог до бухгалтерського обліку в багатьох країнах світу;

- як міжнародний базовий підхід тими країнами, які розробляють свої власні вимоги;

- фондовими біржами та регулюючими органами, які вимагають або дозво­ляють іноземним емітентам подавати фінансові звіти згідно з МСФЗ;

- наднаціональними органами, такими як Європейська комісія;

- Світовим банком, який вимагає від позичальників подання фінансової звітності згідно з МСФЗ;

- дедалі більшою кількістю підприємств.

МСФЗ — це жива система нормативного регулювання бухгалтерського обліку в усьому світі, що постійно оновлюється.

2.3. Застосування МСФЗ у різних країнах

Дослідження свідчать, що більшість країн або безпосередньо застосовують МСФЗ, або їхні національні стандарти ґрунтуються на МСФЗ .

Таблиця 1

Застосування МСФЗ в різних країнах

При цьому більшість положень національних стандартів провідних розвинених країн (США, Великої Британії, Канади, Німеччини, Японії), що мають автономні стандарти, збігаються з МСФЗ.

МСФЗ є відправною точкою для багатьох країн, що розвиваються, які створюють національні стандарти (Китай та інші країни Азії, Центральної Європи, СНД).

ТЕМА 3. ПРИНЦИПИ ПІДГОТОВКИ ТА СКЛАДАННЯ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

3.1. Основні припущення при складанні фінансової звітності

3.2. Якісні характеристики інформації у фінансовій звітності

3.3. Поняття елементів фінансової звітності, їх визнання

3.4. Оцінка елементів фінансової звітності

3.1. Основні припущення при складанні фінансової звітності

У Концептуальній основі визначаються в якості основних припущень: облік за методом нарахування припущення безперервності діяльності підприємства у майбутньому.

Облік за методом нарахування передбачає, що всі господарські операції та інші факти господарського життя відображаються на рахунках бухгалтерського обліку і в бухгалтерській звітності у тих звітних періодах, у яких вони здійснювались, незалежно від отримання та виплати грошових коштів (їх еквівалентів). Метод нарахування дозволяє зблизити у часі момент співставлення витрат і доходів, більш точно виміряти результати комерційних і фінансових операцій. При нарахуванні в обліку фіксуються зобов’язання підприємства за майбутніми платежам або очікувані у майбутньому надходження грошових коштів. Створюється важливіша інформація для прогнозування майбутніх результатів і майбутнього розвитку підприємства, окремих напрямів його діяльності.

Можливе неотримання частини оголошених до надходження грошових коштів може коригуватись своєчасним нарахуванням резерву на сумнівні борги за рахунок зменшення фінансових результатів звітного періоду.

Касовий метод визначення виручки та будь-яких інших показників у цілях оподаткування не може змінити основи методу нарахування для фінансової звітності. Оплачені доходи та оплачені витрати не потребують спеціального відображення на рахунках бухгалтерського обліку. Вони можуть бути отримані шляхом коригування будь-яких відображених на рахунках бухгалтерського обліку показників на різність початкового та кінцевого (по відношенню до даного звітного періоду) сальдо за відповідним рахунком розрахунків з юридичними і фізичними особами у ході спеціального розрахунку без проведення будь-яких додаткових записів на рахунках бухгалтерського обліку.

Припущення безперервності діяльності підприємства виходить з того, що бухгалтерський облік здійснюється, а звітність складається у припущенні, що у підприємства немає ані намірів, ані необхідності припиняти або суттєво скорочувати господарсько-фінансову діяльність у ближчому майбутньому. Всі стандарти фінансової звітності виходять з такого припущення.

В протилежному випадку, якщо намір або необхідність ліквідації або суттєвого скорочення діяльності існує, бухгалтерські звіти мають складатись за іншими правилам. Припущення безперервності діяльності не суперечить обліку умов господарювання, що змінюються у часі, наприклад, обліку зміни вартості ресурсів, зобов’язань і капіталу, податкового законодавства або інших законів держави.

3.2. Якісні характеристики інформації у фінансовій звітності

Якісні характеристики фінансової звітності включають в себе зрозумілість, доречність звітної інформації, її суттєвість, надійність, своєчасність подання звітності, можливість використання для прогнозування і вивірки результатів, правдиве представлення, повноту, співставність, нейтральність, превалювання сутності над формою, обачність, можливість перевірки. Розглянемо основні якісні характеристики звітної інформації.

гь • • • •• • і • ••

. Зрозумілість звітної інформації вимагає від конкретного користувача певного мінімуму спеціальних знань бухгалтерського обліку, фінансів, деяких інших економічних дисциплін. Але неможна спрощувати звітність, зводити її зрозумілість до мінімуму масових знань у даній області. З іншого боку, необхідно повно і всебічно поясняти природу і зміст окремих показників, особливо структурно складних ключових. Укладачі звітів повинні роз’ясняти зміст бухгалтерської звітності, всебічно, повністю враховувати інтереси і потреби її користувачів. Неможна виключати інформацію зі звітів тільки тому, що вона є дуже складною для розуміння.

Зрозуміла звітна інформація за змістом і формою має бути побудована так, щоб користувачі могли розуміти її характер і сенс. Необхідно, щоб форма подання звітів, заголовки документів і рубрик, найменування показників і понять, класифікації і групування чітко відображали сутність питань, виключали можливі неоднозначні тлумачення, але не містили зайвих деталей.

При перекладі фінансової звітності на іноземні мови необхідно забезпечити ясність і точність її викладення для користувачів країн, в які така звітність направляється.

2.Доречність звітної інформації характеризується її спроможністю впливати на оцінку ситуації і рішення, що приймається зараз або у майбутньому, оцінювати минуле, передбачати майбутнє. Звітна бухгалтерська інформація може бути доречною тільки у тому випадку, коли особи, що складають та подають фінансову звітність добре знають і розуміють потреби її користувачів. Доречність фінансової звітної інформації визначається своєчасністю, суттєвістю і можливістю бути використаною для прогнозування і вивірки отриманих результатів.

Своєчасність подання звітності важлива тому, що більш цінною для користувачів буде інформація, що отримана у потрібний момент. Звітність, що надійшла користувачу із запізненням, має незначне практичне значення. Важко угодити всім і надати звітність у терміни, які повністю задовольнять всіх користувачів. Вважається, що терміни подання звітності, що регламентовані урядовими або іншими уповноваженими на те організаціями, є оптимальними для користувачів. Важливим фактором, що забезпечує своєчасність бухгалтерської інформації, є проміжні звіти.

Суттєвість звітної інформації. Фінансова звітність має містити всі достатньо значні дані, тобто ті, які значно впливають на оцінки і рішення її користувачів. Суттєвість того чи іншого елементу фінансової інформації визначається не тільки його кількісною величиною, але й тією роллю, яку він відіграє у інформаційному відношенні, впливає на рішення, що приймаються.

Особи, що складають і подають звітність, повинні добре знати запити користувачів і приймати обґрунтовані рішення про те, які дані бухгалтерського обліку суттєві для різних користувачів. Той чи інший показник (елемент) фінансової звітності визнається суттєвим, якщо його виключення або викривлення не дозволяє користувачам приймати правильні рішення. І навпаки, якщо показник є несуттєвим, його включення у звітність може ускладнити розуміння звітної інформації.

Можливість застосування для прогнозування. Фінансова звітність в основному є концентрованим описом минулих подій у господарському житті. Але користувачі прагнуть прогнозувати майбутнє зростання підприємства, його можливу виручку, прибуток, а також оцінку можливих розмірів дивідендів і вартості акцій на фондових біржах. Укладачі фінансових звітів не можуть не розуміти таку потребу користувачів: опублікована звітність має надавати деяку можливість прогнозування необхідних результатів діяльності підприємства.

3.Надійність. Надійність звітної інформації визначається її достовірністю, що гарантує користувачам відсутність суттєвих помилок та викривлень, а також повноту відображення всіх суттєвих показників. Неповна звітність може зробити інформацію ненадійною або зовсім такою, що дезорієнтує. Фінансова звітність складається безпосередньо на основі належної опрацьованої, узагальненої первинної документації, що описує всі проведені господарські операції без будь-яких пропущень та включень. Надійність інформації підвищується при складанні звітності на основі суцільної інвентаризації.

На достовірність інформації, що подається у фінансовій звітності, впливають: правдивість представлення, превалювання сутності над формою, нейтральність, обачність, можливість перевірки.

Правдиве представлення інформації у фінансовій звітності базується на чесності її укладачів і уяві про те, що вона відображає саме ті операції, факти і події, які вона повинна відображати, або, як очікують користувачі, — вона має представляти саме таку інформацію.

Якщо складається звіт про прибутки та збитки за певний період, то узагальнена у звіті інформація має повно і достатньо детально відображати доходи і витрати, що відносяться до цього періоду.

Отримати повністю правдиву звітну інформацію часто дуже не просто. У тому немає наміру викривлювати інформацію. В результаті різних оцінок, методів обліку, ідентифікації та виміру окремих операцій і подій і результати звітного узагальнення можуть бути різними. Тому у додатках до звітності слід навести точне розкриття методів обліку, а також процедур ідентифікації і оцінки, інші характерні особливості облікової політики з тим, щоб користувачі могли правильно розуміти призначення представленої інформації, сутність використаних процедур обліку і оцінки.

Превалювання сутності над формою при відображенні у фінансовій звітності окремих господарських фактів. Більшість господарських операцій за своїм характером є договірними та їх можна інтерпретувати в обліку з точки зору їх юридичної форми. Але можна їх розглядати відповідно до їх економічної сутності, яка більш відповідає господарській реальності у даному підприємстві. Принципи передбачають: „Якщо інформація має правдиво представляти операції та інші події, то необхідно, щоб вони враховувались і представлялись відповідно до їх сутності і економічної реальності, а не тільки з їх юридичної форми”.

Нейтральність. Надійна інформація не може бути упередженою, своїм підбором або формою представлення впливати на користувачів з метою підштовхнути їх до прийняття раніше визначеного рішення або судження. Інформація, що міститься у фінансовій звітності, має бути об’єктивною по відношенню до різних користувачів, а укладачі фінансової звітності мають бути нейтральними до об’єктивного змісту звітів, приміток та пояснень до них.

Обачність. При розгляді і розумінні фінансової інформації суттєву роль відіграє фактор невизначеності, що виникає в реальних умовах у відношенні деяких господарських операцій. Наприклад, можливість отримання сумнівних боргів, рішення за судовими позовами, оцінка матеріальних ресурсів та ін. Фінансова звітність складається за даними про господарські операції і факти вже здійснені у даному звітному періоді. Сенс багатьох з них можна зрозуміти тільки при розгляді їх можливих наслідків у майбутніх звітних періодах, які неможливо точно установити при складанні звітності. Тому при оцінці таких наслідків для складання звітності необхідно дотримуватись певної обачності, обережності.

При формуванні інформації в бухгалтерському обліку слід дотримуватись певної обачності в судженнях і оцінках, що існують в умовах невизначеності, таким чином, щоб активи і доходи не були завищені, а зобов’язання і витрати не були занижені. При цьому не допускається створення скритих резервів, спеціальне заниження активів або доходів і завищення зобов’язань або витрат.

В бухгалтерському обліку невизначених або не повністю визначених подій слід проявляти більшу готовність до обліку потенціальних збитків або пасивів, ніж потенціальних прибутків або активів.

Можливість перевірки. Зміст фінансових звітів побудований на основі даних системного бухгалтерського обліку з необхідною деталізацією. Записи на рахунках мають бути обгрунтовані правильно і своєчасно складеними первинними документами або результатами інвентаризації і звірення розрахунків. Можливість перевірки даних фінансової звітності обумовлена правильним застосуванням методології бухгалтерського обліку, робочого плану рахунків і сформульованої облікової політики в оцінці і класифікації господарських операцій, фактів та подій.

4.Співставність даних бухгалтерського обліку необхідна користувачам для аналізу господарської діяльності різних підприємств або одного і того ж підприємства за кілька звітних періодів. Співставлення звітних даних здійснюється:

- за кілька звітних періодів по даному підприємству;

- з іншими, подібними підприємствами;

- з показниками, середніми у галузі;

- з показниками зведеної звітності групи підприємств.

Співставність даних фінансової звітності зростає при дотриманні стабільної облікової політики підприємства, яка передбачає, що вона не буде змінюватись без необхідності.

Про внесені зміни та їх причини обов’язково будуть проінформовані користувачі фінансової звітності. МСФЗ вказують, що в інтересах порівняння у звітності необхідно наводити дані за попередні звітні періоди.

Послідовне, з року в рік, застосування методик і параметрів бухгалтерського обліку забезпечує необхідну співставність інформації, що міститься у фінансовій звітності.

Однак послідовність застосування облікової політики неможна розглядати як щось незмінне, що веде до повної уніфікації звітності. Навпаки, прагнення до послідовності не повинно вести до збереження застарілих процедур бухгалтерського обліку і бути перешкодою на шляху нових методів обліку, що стали необхідними в результаті нових явищ в економіці, змін в господарській практиці або змін стандартів обліку і звітності.

Обмеження доречності та надійності інформації. МСФЗ підкреслюють певні фактори, що обмежують можливості підприємств щодо представлення доречної і надійної інформації. Протиріччя виникає між доречністю і надійністю інформації в результаті фактору часу її подання.

Звітність, що подається із запізненням, може бути недостатньо доречною. Вона застаріває і не дозволить прийняти правильні і своєчасні рішення. Надійна інформація потребує часу для виявлення всіх аспектів проведених операцій, а тому запізнюється і може втратити свою доречність. Тому повна надійність інформації суперечить її доречності і слід шукати компроміс щодо співвідношення своєчасності і надійності поданої фінансової звітності.

Співвідношення вигод і витрат на бухгалтерську інформацію, що подається користувачам звітності. Вигоди — це переваги і корисні результати, які здобувають користувачі з бухгалтерської інформації, що міститься у звітності. Витрати складаються з витрат на складання і подання фінансової звітності, контроль за поданням і достовірністю бухгалтерської інформації, а також витрат користувачів на обробку та використання такої інформації.

Вигоди від бухгалтерської інформації мають перевищувати витрати на її отримання, подання та обробку. Визначити вигоди від використання інформації практично неможливо, як і витрати на інформацію виявити і підрахувати також не просто. Це будуть тільки суб’єктивні оцінки багаточисельних факторів. МСФЗ трактують оцінку вигод і витрат як питання судження користувачів і укладачів.

Укладачі фінансової звітності мають знать потреби їх користувачів і подавати звітність у такому вигляді, який максимально ув’язує чисельні якісні характеристики, що цікавлять користувачів, з комерційною таємницею і конфіденційністю інформації, що може завдати шкоди конкурентним позиціям підприємства, що подає фінансовий звіт.

3.3Поняття елементів фінансової звітності, їх визнання

Згідно з МСБО 1 фінансова звітність підприємства містить:

- Баланс (звіт про фінансовий стан) ;

- Звіт про прибутки і збитки (звіт про сукупний прибуток);

- Звіт про зміни у власному капіталі;

- Звіт про рух грошових коштів;

- Викладення облікової політики та пояснювальні примітки.

Компоненти фінансової звітності взаємопов’язані, оскільки відображають

відповідні аспекти господарської діяльності підприємства. Жоден звіт не може надати всю потрібну користувачам інформацію, а тому кожен компонент фінансової звітності слід розглядати та інтерпретувати у комплексі.

Сукупність однорідної інформації, що відображується у фінансовій звітності, називають її елементами.

Основними елементами фінансової звітності є такі: активи,

зобов’язання, власний капітал, доходи, витрати, прибутки і збитки, рух грошових коштів. Ці елементи своєю чергою поділяються на окремі статті, які можуть об’єднуватися в однорідні групи виходячи з певної класифікації.

Елементи, що складають баланс і відображають міру фінансового стану підприємства, включають активи, зобов’язання і капітал.

Елементи звіту про прибутки і збитки, що пов’язані з виміром результатів діяльності підприємства, включають доходи і витрати. Кожний елемент може складатись з кількох одиниць інформації, що вимушує структурувати елементи звітності, виділяти субелементи — класифікувати показники в підкласи, підгрупи з метою представити більш детальну і правдиву інформацію, що задовольняє потреби різних користувачів.

Активи — це ресурси, що контролюються підприємством в результаті операції та подій, що відбулися у звітному або інших минулих періодах. Активи представляють собою ресурси, що здатні у майбутньому забезпечити певну економічну вигоду. Майбутня економічна вигода полягає у надходженні грошових коштів або їх еквівалентів або здатності замінити грошові кошти.

Майбутня економічна вигода, втілена в тому чи іншому активі, може бути реалізована (отримана) різними способами або їх комбінаціями. Актив може використовуватись окремо або разом з іншими активами у виробництві товарів, робіт. послуг, які будуть продані підприємством за гроші або обмінені на інші активи. Актив може бути проданий за гроші, або обмінений на інші активи з вигодою для продавця або учасника обміну. Активи можна направити на погашення зобов’язань перед кредиторами або власниками, розподілити між акціонерами.

Активи складаються з нерухомості, устаткування та інших об’єктів основних засобів, включаючи недобудовані; майно, що отримано у фінансову оренду; інвестицій в дочірні та інші підприємства; довгострокових позик та інших фінансових вкладень, включаючи довгострокову дебіторську заборгованість; прав, патентів, товарних знаків, інших нематеріальних активів; товарно-матеріальних запасів і витрат майбутніх періодів, незавершеного виробництва; ліквідних цінних паперів і поточної дебіторської заборгованості; грошей.

Активи, що складають майно підприємства, часто придбаваються за гроші або в обмін на інші активи або виробляються на самому підприємстві. Це найчастіші шляхи надходження активів.

Активи відображаються в обліку тільки по здійсненим операціям; наміри придбати ті чи інші активи не можуть вважатись достатньою підставою для їх обліку. Для того, щоб актив був відображений у балансі, він повинен мати вартість або його оцінка може бути надійно визначена.

Зобов’язання — це кредиторська та інша заборгованість, що виникла у звітному або минулих періодах, за якою є впевненість в тому, що її погашення (врегулювання) призведе до зменшення економічної вигоди, тобто зменшення реальних активів. У зобов’язанні втілені конкретні борги, які необхідно погашати, або зобов’язання діяти (виконувати) певним чином, наприклад, усунути недоліки у проданій продукції або виконувати попередньо оплачену роботу.

Укладення договору поставки або купівлі-продажу ще не означає виникнення зобов’язання. Воно виникає після доставки покупки або юридичної передачі права власності на неї. Споживання послуг, приймання виконаної роботи ведуть до виникнення зобов’язань їх оплати, якщо тільки вони не були оплачені попередньо. При певних правових обмеженнях, наприклад, при укладенні договору поставки, що не підлягає відміні, зобов’язання виникають незалежно від отримання самої поставки. Відмова від її отримання потребує виплати неустойки, що породжує відповідні зобов’язання.

Погашення зобов’язань відбувається шляхом передачі певних активів кредитору або іншими способами. Зобов’язання можуть бути врегульовані шляхом виплати вартості зобов’язання грошовими коштами або передачі в рахунок його погашення інших активів адекватної цінності; наданням послуг, виконанням робіт на суму, що дорівнює зобов’язанню; заміни одного зобов’язання іншим; включенням зобов’язання у капітал підприємства з наданням акцій або інших прав участі в управлінні і прибутках на суму, що дорівнює погашеним зобов’язанням за взаємною згодою.

Формою погашення зобов’язань є також зняття кредитором своїх вимог або втрата їм права вимоги.

До зобов’язань відносяться: довгострокові позики та інші боргові зобов’язання; короткострокові позики і банківські кредити; кредиторська заборгованість постачальникам, різним фізичним та юридичним особам за різними операціями; резерви; заплановані пенсійні виплати та інші аналогічні фінансові зобов’язання.

Зобов’язання приймаються до обліку тільки тоді, коли є підстави вважати, що їх врегулювання потребує певних витрат, що зменшують активи, або іншим шляхом веде до скорочення потенційних економічних вигод. Це виконані операції, що потребують оплати, і прийняті до виконання судові рішення, і наміри сплатити неустойку або заплатити податки в бюджет держави.

Капітал є вартістю активів, не обтяжених зобов’язаннями, тобто це вартість активів, які не будуть спрямовані у майбутньому на врегулювання зобов’язань. Ця сума, як правило, відрізняється від сукупної вартості акцій підприємства на фондовому ринку або від продажної вартості підприємства як цілісного діючого підприємства або продажної вартості його активів, що реалізуються частинами.

У балансі елемент капіталу може бути розділений на складові, що представляє інтерес для користувачів. Капітал підприємства можна розбити на капітал, який воно отримало від акціонерів і від своїх власних зусиль в результаті капіталізації нерозподіленого прибутку і створення відповідних резервів. Капітал, що внесений акціонерами, у звітних балансах розділяється на дві статті: сума номінальної вартості акцій і премії (емісійний доход) на акції, внесені акціонерами при первинній емісії вище номінальної вартості.

Фінансова концепція підтримки капіталу є дуже поширеною і застосовується частіше за все при складанні фінансової звітності відповідно до МСФЗ.

Витрати виникають в процесі звичайної господарської діяльності, наприклад, при виробництві товарів, виконанні робіт, наданні послуг. Такі витрати складають собівартість реалізованих товарів, робіт, послуг і співставляються у звітності з доходами, що отримані від реалізації (продажу). Неотримання доходів у звітному періоді дозволяє віднести витрати, спрямовано здійснені в інтересах отримання відповідного доходу, до активів в якості витрат майбутніх періодів, витрат у незавершене виробництво або товарні запаси.

Крім витрат, що виникають в ході звичайної діяльності, МСФЗ визначають в якості витрат збитки, що складаються з витрат, які не створюють будь-яких економічних вигод у майбутньому. До них відносяться витрати, що не породжують певних доходів у майбутньому, або витрати, які не можуть бути визнані в якості активів або прирощення майна в балансі підприємства. Оскільки збитки є зменшенням економічних вигод, МСФЗ виходять з того, що це також витрати, и не розглядають збитки як самостійний елемент звітності.

Витрати за звичайними операціям відображаються (визнаються) у звітності про прибутки та збитки у тому звітному періоді, коли вони виникли у вигляді зменшення активів та збільшення зобов’язань, у прямому зв’язку з доходами, що надійшли за даними операціями. Відповідність доходів і витрат має дотримуватись обов’язково. Коли понесені витрати обумовлюють надходження доходів протягом двох або кількох звітних періодів або коли зв’язок між ними визначається нечітко, витрати включаються у звітність про прибутку та збитки на підставі обґрунтованих розрахунків їх розподілу між звітними періодами. Ще не розподілені і не включені у звітність витрати відображаються в балансі як такі, що відносяться до майбутніх звітних періодів.

Доходи пов’язані зі збільшенням активів або зменшенням зобов’язань або тим та іншим разом. Вони призводять до збільшення капіталу підприємства незалежно і додатково до внесків власників.

Принципи розглядають доходи двох типів: виручку і виграші. До перших відносяться регулярні доходи від основної діяльності: від продажу товарів, робіт і послуг; відсотки і винагороди, дивіденди; роялті і орендна плата. До других - нерегулярні, іноді випадкові доходи, що виникають від реалізації основних засобів і неліквідів, часто не пов’язані з реалізацією: валютні курсові різниці; штрафи і неустойки; неочікувані надходження від безнадійних

боржників та ін.

Доходи виникають у вигляді збільшення різних активів (грошових коштів, товарів, послуг, що отримані в обмін на реалізовані товари і послуги), а також в результаті врегулювання зобов’язань. У всіх інших випадках визнання доходу відображається у бухгалтерському обліку і звітності одночасно з

відображенням збільшення активів або зменшення зобов’язань.

Доход нараховується і відображається у звітності у момент, коли вимоги, що пред’явлені до виконання, виконані, а більша частина прав і

відповідальності передана покупцю, а також є достатня впевненість в

отриманні грошових коштів за пред’явленис рахункам. У такому разі доход відображається одночасно з дебіторської заборгованістю у звіті про фінансовий стан (балансі) підприємства

Визнання елементів фінансових звітів.