Основні форми зовнішньоекономічних зв'язків

Міжнародний поділ праці

Підміжнародним поділом праці (МПП) розуміється процес концентрації в окремих країнах виробництва товарів і надання послуг більше необхідних внутрішніх потреб в розрахунку на їх обмін чи продаж іншим країнам.

Міжнародний поділ праці також передбачає розвиток економіки країни з розрахунком на завезення ряду товарів і послуг з-за кордону, наявність між країнами і регіонами не тільки торгівельних, але і кредитних, науково-технічних, виробничих, транспортних зв’язків.

Розрізняють три основні типи міжнародного територіального поділу праці: загальний, частковий і одиничний. Під загальним розуміється розподіл праці в сфері виробництва: видобувна, обробна промисловість, сільське господарство. При цьому міжнародна спеціалізація окремих країн в значній мірі визначається наявністю сприятливих природно-кліматичних умов, а міжнародний ТПП проявляється в розподілі країн-експортерів на індустріальні, сировинні та аграрні.

Частковий ТПП – це спеціалізація країн на рівні певних галузей виробництва, видів готової продукції, що означає підвищення ролі міжгалузевого обміну готовими виробами. Цьому типу притаманний вищий рівень диверсифікації виробництва та експорту.

Одиничний МТПП – спеціалізація окремих країн на виготовленні окремих вузлів, деталей, агрегатів і компонентів продукції, на технологічних стадіях промислового виробництва. Цей найвищий тип ТПП характерний для високо розвинутих країн.

За сучасних умов жодна країна не може претендувати на повноцінний економічний розвиток без залучення її до міжнародних господарських зв'язків. "Здоров'я" економіки будь-якої країни тісно пов'язане з економічною політикою інших країн, а форма участі у світовому поділі праці, як правило, залежить від географічного положення держави, відмінностей у природно-кліматичних умовах країн, від їх ресурсного забезпечення та розвитку продуктивних сил. Сучасному МПП притаманна традиційна спеціалізація розвинутих країн на експорті промислових товарів, а країн, що розвиваються, - на експорті сировини.

Основні форми зовнішньоекономічних зв'язків

Продуктивні сили України характеризуються досить великими потенційними можливостями, однак на їх сучасний стан значною мірою впливає соціально-економічна криза.

В сучасних умовах міжнародне співробітництво України відбувається в таких основних формах:

- взаємовигідна міжнародна торгівля;

- надання кредитів і позик;

- створення спільних підприємств;

- торгівля технологіями або спеціалізація на виробництві комплектуючого обладнання;

- спільна участь зацікавлених країн у розробці природних ресурсів;

- міжнародний туризм;

- запозичення досвіду і підготовка кваліфікованих кадрів за кордоном;

- співробітництво у галузі науки та техніки;

- співробітництво у збиранні, обробці та використанні науково-технічної інформації;

- культурні зв'язки між країнами світу;

- залучення іноземних інвестиції як найважливіша форма стимулювання розвитку економіки країни;

- обмін технологіями, ліцензіями, конструкторськими і проектними розробками, сприяння їх використанню.

Міжнародна (зовнішня) торгівля – процес купівлі (імпорт) і продажу (експорт) товарів та послуг між підприємствами та посередниками в інших країнах. Найбільш істотною характеристикою міжнародної торгівлі є товарообіг — обіг товарів, який забезпечує рух товарних мас зі сфери виробництва до сфери споживання. Це сукупність актів купівлі та продажу товарів. Показниками міжнародного товарообігу є експорт та імпорт товарів.

Для будь-якої країни дуже важливим є співвідношення суми експорту та імпорту - зовнішньоторговельне сальдо. Воно має бути позитивним, що дає змогу країні мати вільні кошти для розширення виробництва чи інвестування їх в своїй або чужій країні.

У світовому торговому обігу лідирують США, хоч країни ЄС за сумарним товарообігом перевершують США; друге місце після США, займає Японія. Високими темпами в останні роки розвивалась торгівля ряду країн "третього світу": ОПЕК та Нових Індустріальних Країн Південно-Східної Азії.

Близько 60% світового експорту товарів припадає на розвинуті країни, у цих же країнах реалізується до 60% світового експорту товарів і лише 14% надходить до країн, що розвиваються. Країни ЄС збільшили імпорт енергоносіїв, зменшивши ввезення сировини та продовольчих товарів. У зовнішній торгівлі країн ЄС перевага віддається партнерам по Європейській асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ), хоч товари США також активно впроваджуються на європейський ринок.

Протягом багатьох років Україна займала провідне місце серед інших країн СРСР. За окремими видами експортних поставок питома вага України становила: по залізній руді — 98%, по мар­ганцевій руді — 100%, по чавуну і трубах — 75%, ковальсько-пре­совому обладнанню і сільськогосподарських машинах — 70%, екскаваторах і сортовому прокату — 60%.

В останні роки дещо змінилась структура експорту в сторону переважання сировинних ресурсів.

Зовнішньоекономічна діяльність України, зрозуміло, потре­бує докорінної перебудови. Насамперед необхідно обмежити обсяг експорту сировини і підвищити в ньому частку продукції обробних галузей, а також удосконалити структуру імпорту. Реальними основними експортерами конкурентної на світовому ринку продукції можуть швидко стати вітчизняні підприємства військово-промислового комплексу, адже на них зосереджено високоякісне обладнання, сучасні технології, висококваліфіко­вані фахівці.

1995 року створена Всесвітня торговельна організація (ВТО). Її членами є 145 країн. Функція ВТО — підписання багатосторонніх угод за загальними правилами торгівлі. З 2008 року Україна – член ВТО.

Значне місце у зовнішньоекономічному співробітництві повинні відігравати і підготовка кваліфікованих кадрів для іно­земних країн у наших вищих навчальних закладах, співро­бітництво в галузі науки та техніки, обмін технологіями, ліцен­зіями і розробками, міжнародний туризм, культурні зв'язки між країнами і т.ін.

Основним напрямком зовнішньоекономічної діяльності України є розвиток і поглиблення співробітництва з державами колишнього СРСР, країнами Східної Європи, розвинутими країнами світу. Це позитивне явище, але слід розуміти, що найбільша частка експорту й імпорту продукції приходиться на найближчих наших сусідів — Російську Федерацію, Білорусь, Казахстан, Туркменістан, Польщу і Німеччину. Форми зов­нішньоекономічного співробітництва із кожною з країн світу різні, але вони підпорядковані отриманню як економічного, так і політичного зиску.