Нетрадиційні методи фінансування міжнародними корпораціями експортних операцій

Важливо звернути увагу на міжнародні зустрічні угоди, міжнародний лізинг, факторингові та форфетингові операції.

Сучасна торговельна практика міжнародних корпорацій передбачає використання таких п'яти основних видів зустрічного обміну: бартер, зустрічна закупівля, офсет, продаж через третю сторону, компенсація.

Види лізингових платежів включають:

1) амортизацію фінансованого активу;

2) витрати лізингодавця -

· пов'язані із залученням капіталу, тобто відсоткові платежі з кредиту;

· пов'язані з укладанням й управлінням лізинговим контрактом, тобто операційні;

3) прибуток лізингодавця.

За цієї операції експортер відразу ж отримує готівкою від 70 до 90 % від номінальної вартості рахунків-фактур. Інші 10-30 % після вирахування відсотків за кредит і комісії за послуги зараховуються на блокований рахунок експортера. Таким чином фактор-фірма страхується від ризику неплатежу імпортера. Якщо імпортер оплачує свої зобов'язання у строк, то факторингова компанія розблоковує рахунок і повертає залишок клієнту-експортеру.

Існує два види факторингу: прихований і відкритий. За відкритого факторингу, купуючи вимоги, фактор-фірма застосовує відкриту концесію, тобто повідомляє покупця (імпортера) про уступку вимог експортером. У разі використання прихованого факторингу покупець не інформується про продаж зобов'язань фактор-фірми. Також жодному з контрагентів експортера не повідомляється про кредитування його продажу факторною компанією. Вартість факторингу включає:

· відсотки за користування кредитом (вище ринкової ставки по кредитах відповідного терміну на 2—3 % пункти);

· плату за обслуговування (бухгалтерія, інкасування боргу та інші послуги): вилучається як відсотки від суми рахунка-фактури, як правило, у межах 0,5—3 % від суми переуступлених рахунків;

· при безоборотному факторингу спеціальну надбавку за ризик у розмірі 0,2—0,5 % від суми кредитування.

Форфетер бере на себе всі види ризиків.

Форфетирування надає низку істотних переваг експортеру:

· поліпшує позиції експортера за ліквідністю, оскільки фірма негайно отримує готівку;

· експортер звільняється від валютних, кредитних, відсоткових ризиків;

· зменшуються довгострокові вимоги в балансі фірми, що призводить до зростання її кредитоспроможності;

· зникає необхідність у контролі за погашенням кредиту і роботі з інкасації платежів;

· форфетинг не впливає на ліміти експортера по овердрафту або на інший кредит, наданий банком.

Недоліки форфетинга:

· висока вартість: ставка значно більша за звичайні ставки за кредитами, оскільки форфетер бере на себе всі ризики;

· складний пошук для експортера банку, що забажав би діяти як форфетер.

Співвідношення форфетинга і факторингу. Головні відмінності форфетинга від факторингу полягають у:

1)неможливості регресу відносно експортера, тобто експортер повністю звільняється від ризику неплатежу;

2)здійсненні форфетинга лише за сприяння банку і спеціального фінансового інституту (форфетера);

3)продажу лише однієї вимоги;

4)характері вимог — вони повинні мати середньо- і довгостроковий характер;

5)взятті на себе також політичних ризиків;

6)сплаті повної суми ціни вимоги (при факторингу звичайно заморожується 10%);

7)необхідності наявності банківських гарантій імпортеру.