Лабораторна діагностика.

Основні методи діагностики кашлюка та паракашлюка є бактеріологічний та серологічний.

Бактеріологічний метод використовують у перші 2-3 тижні захворювання. Матеріалом для здійснення цього методу служать слиз із носоглотки або харкотиння. Існує 2 способи взяття матеріалу: за допомогою задньоглоточного тампону та метод «кашльових пластинок».

Перший спосіб використовують при легких, стертих клінічних формах кашлюка. Матераіл треба брати натщесерце або через 3 години після їжі. Використовують 2 види тампонів: сухий та вологий. Матеріал, який беруть сухим тампоном, треба негайно посіяти на поживне середовище. Матеріал, взятий вологим тампоном, треба транспортувати у бактеріологічну лабораторію у найближчі 2-3 години.

Взяття матеріалу задньоглотчним тампоном (тампон зігнутий під кутом 120 град) здійснює медчна сестра. Для цього дитина повинна відкрити рот. Медична сестра лівою рукою за допомогою шпателя фіксує язик, а правою рукою вводить тампон у порожнину рота, спрямовуючи його за корінь язика. Тампон не повинен торкатися щік, язика, піднебіння. Кінчиком тампону торкається задньої стінки глотки, проводячи ним зправа наліво 2-3 рази, а потім обережно його виймає.

При важких клінічний формах роблять посів за методом “кашльових пластинок”: під час кашлю чашку Петрі з живильним середовищем тримають на відстані 10-15 см перед ротом. На поживне середовище не повині потрапляти слина, блювотні маси тощо.Транспортування матеріалу здійснюють у біксах при температурі 4-37 град, запобігаючи потраплянню прямих сонячних променів. Збудник коклюшу можна виділити протягом перших двох тижнів хвороби. Культури виростають через 2-5 днів. Колонії на середовищі Борде-Жангу нагадують краплини роси. Види виділених культур визначають за морфологічними, культуральними, ферментативними й антигенними властивостями.
Після 2 - 3 тижня захворювання проводять серологічну діагностику. Використовують розгорнуту РА, завдяки якій визначають титр (кількість)антитіл у дитини. Діагностичним титром для людини, що не вакцинована та ніколи не хворіда кашлюком, є 1:80, а для вакцинованих дітей дослідження проводять двічі. Це так називає мий метод «парних сироваток». У людини беруть для дослідження кров. Визначають титр антитіл , а через 2 тижні дослідження повторюють. Діагностично значимим є наростання титру антитіл у 4 рази та більш.

Профілактика і лікування. Для попередження виникнення захворювань важливе значення має рання діагностика й ізоляція хворих дітей протягом 30 днів від початку хвороби. Ослабленим дітям, які були в контакті з хворими, з профілактичною метою вводять імуноглобулін.

Для специфічної профілактики застосовують адсорбовану кашлюково-дифтерійно-правцеву (АКДП) вакцину. Перше щеплення роблять у віці 3,4,5 місяців, ревакцинацію – через 18 міс. Лікування проводять проти кашлюковим імуноглобуліном і антибіотиками, з яких найбільш ефективними є левоміцитин, еритроміцин, ампіцилін і тетрациклін, але вони діють лише в катаральному і в перші дні спазматичного періоду хвороби.