Сукупність людей, що претендує називатися групою, об'єднана не лише спільністю умов і засобів соціальної життєдіяльності, а й взаємовпливами індивідів.
Характеристики та ознаки групи в соціальній психології.
Будь-яка сукупність людей, аналізована з погляду їхньої спільності, може позначатися як соціальна група. Вся життєдіяльність індивіда в товаристві здійснюється через різноманітні соціальні групи, що значно різняться між собою. Сім'я, компанія друзів, черга в магазин, юрба на вулиці, публіка в театрі або аудиторія на лекції - це соціальні групи, що мають мало загального. У той же час ми позначаємо їх як соціальні групи. Найбільше широке розуміння соціальної групи пов'язано з поняттями спільності і сукупності.
Соціальна спільність —сукупність індивідів, об'єднаних соціальними зв'язками і причетністю один до одного за певною ознакою.
Сукупність людей, що претендує називатися групою, об'єднана не лише спільністю умов і засобів соціальної життєдіяльності, а й взаємовпливами індивідів.
Соціальна група — відносно стійка сукупність людей, пов'язаних між собою спільними цінностями, цілями, системою взаємин, взаємовпливів і включених до типових форм діяльності.
Безумовно, що група – це сукупність осіб, об’єднаних чимось спільним, але не кожну сукупність можна назвати групою.
Проміжним феноменом між окремими людьми і справжньою групою є скупчення або групування.
Мінімальними критеріями для виокремлення справжньої групи від групування є:
· наявність взаємодії і взаємовпливу між членами групи;
· наявність групової ідентичності;
· структурованість відносин у групі
Групування має 1 або 2 критерії, але не може мати усі 3 одночасно
Відповідно з цим визначенням дві людини, які очікують автобус на зупинці, не будуть групою, але можуть стати нею, якщо почнуть розмову, бійку або іншу взаємодію зі взаємними очікуваннями. Така група з'являється ненавмисно, випадково, в ній відсутній стійке очікування, а взаємодія, як правило, буває одностороннім (наприклад, тільки бесіда і ніяких інших видів дій). Такі спонтанні групи називаються «Квазігрупа».
Досліджуючи особливості соціальної групи, соціальна психологія послуговується параметрами, що характеризують групу як цілісність, а також тими, що характеризують індивіда як члена групи.
Соціальна група харакетризується наявність інтегральних психологічних характеристик, таких як суспільна думка, психологічний клімат, групові норми, групові інтереси і т.д., що формуються з виникненням і розвитком групи.
Параметри, що характеризують групу як цілісність. До них відносять психологічний зміст спільної діяльності, композицію (склад) групи, структуру, групові процеси. Залежно від типу групи кожен параметр може набувати різного значення.
Важливою характеристикою функціонування соціальної групи є спільна діяльність належних до неї осіб.
Важливою умовою та основною ознакою існування соціальної групи є психологічний зміст спільної діяльності.
Психологічний зміст спільної діяльності — сукупність цілей, завдань та операцій, які сприяють задоволенню основних мотивів цієї діяльності, потреб та соціальних цінностей членів групи.
Однією з ознак групи є її композиція — сукупність індивідуальних характеристик членів групи, важливих з точки зору її цілісних властивостей.
Елементами структури групи є структура комунікацій, розподіл владних функцій, співвідношення неформальних і формальних взаємин у ній.
Групові процеси — процеси групової динаміки, які відображають весь цикл життєдіяльності групи (від утворення, функціонування — до розпаду).
До групових процесів належать згуртування і утворення групових норм, керівництво і лідерство, конфлікти, процеси прийняття групового рішення, тобто все те, що відбувається з групою і в групі протягом її існування.
Параметри, що характеризують індивіда як члена групи. Для характеристики індивіда як члена групи використовують поняття “групові норми та цінності”, “групові санкції”, “групові очікування”, “статус особистості”, “позиція особистості”, “рольособистості”, “рангособистості”.
Групові норми та цінності виконують регулятивну функцію у взаємодії членів групи.
Групові норми — певні правила, стандарти поведінки, вироблені групою для забезпечення спільної діяльності її членів.
Іноді групові норми усвідомлюються після їх порушення. Такими нормами найчастіше бувають так звані імпліцитні (англ. implicit — невисловлений, зовнішньо не виявлений), тобто неофіційні правила, котрих дотримуються у групі. Правила поведінки можуть бути і чітко визначені, формально затверджені. їх називають експліцитними (лат. explicitus — розплутаний, упорядкований) правилами.
Норми є координуючими елементами, основою соціального контролю у групі, сприяють її виживанню.
Соціальний контроль — нормативне регулювання поведінки людей системою засобів впливу суспільства та соціальних груп задля збереження цілісності й стійкості останніх, забезпечення їх позитивного розвитку.
Для запобігання поведінки, що не відповідає груповим нормам, заохочення позитивних відхилень використовують групові санкції.
Групові санкції (лат. sanctio — непорушна постанова) — сукупність механізмів та засобів, за допомогою яких група стимулює нормативну поведінку, впливає на дотримання індивідами існуючих у ній норм і цінностей.
Санкції є психологічними формами заохочення нормативності, а також покарання ненормативності поведінки в групі. Залежно від рівня розвитку групи, типу відхилень санкції можуть бути позитивними і негативними, заохочувальними і заборонними.
Важливим компонентом характеристики індивіда в групі є групові очікування (експектацїі).
Групові очікування, або експектації (англ. expectation — очікування) — сукупність уявлень про те, як повинен поводитися член групи у певній ситуації.
Трактують їх і як різновид соціальних санкцій, що впорядковують систему взаємин у групі. Реалізуються групові очікування через систему передбачуваних взірців поведінки, використовуючи які група контролює діяльність індивідів.
Становище індивіда у групі визначають його статус, позиція, роль і ранг. Значною мірою воно залежить від відносин ширшої соціальної системи, до якої належить група, тобто статусу групи.
Соціально-психологічний та соціологічний підходи до вивчення груп. Соціальні групи активно вивчаються соціологією. Слід розрізняти соціологічний та соціально-психологічний підходи до вивчення груп. Соцологічний підхід дозволяє віднайти критерій відмінності (диференціації) груп, вказати їх місце та роль у соціумі, співвідношення осіб, які до неї входять тощо. Іншими словами, соцологія здійснює макроаналіз групи. Соціальна психологія здебільшого зосереджується на „мікроаналізі” групи. Соціально-психологічний підхід дозволяє збагнути як впливає група на погляди, установки, цінності та що означає група для людини, які характеристики групи є значимими для неї.
Люди одночасно належать до багатьох соціальних груп (табл.. 8). У них вони формуються, розвиваються, спілкуючись і взаємодіючи з іншими людьми. У груповій взаємодії відбуваються становлення та самореалізація особистостей. Різні групи мають для них різну значущість.
З огляду на чисельність соціальні групи поділяють на малі (мікросоціальні спільноти), середні (локальні спільноти) і великі (мікросоціальні спільноти). Кожна з них,
Таблиця 8. Класифікація груп
| Основна ознака | Види груп | Загальна характеристика | |||||
| Безпосередність взаємозв'язків | Умовні Реальні | Ознаками для таких груп Є вік, стать, професійна, політична належність тощо. Умовне абстрагування застосовується, наприклад, у статистичних цілях. Члени такої групи не перебувають один з одним у безпосередньому контакті, не спілкуються і можуть не знати один про одного Представлені вони як спільнота людей, об'єднаних спільною діяльністю, цілями, інтересами, потребами для взаємодії і досягнення мети. Основою таких груп є об'єктивний процес обміну діяльністю та П результатами, безпосередня, реальна взаємодія і спілкування. Утворюються вони з метою об'єднання зусиль для розв'язання певних завдань, досягнення спільних цілей | |||||
| Кількісний аспект | Малі Великі | Це відносно невелика кількість людей, які безпосередньо контактують між собою і об'єднані спільними завданнями і цілями. До них належать робітничі колективи, наукові лабораторії, спортивні команди та ін. Існуючи реально, малі групи доступні безпосередньому сприйманню, осягнуті за своїм розміром і часом. Вивчати їх можна, працюючи з усією групою (спостереження, опитування, тестування тощо). Малі групи поділяють на вже сформовані (групи високого рівня розвитку) і ті, що формуються (вони вже задані зовнішніми соціальними вимогами, але ще не згуртовані спільною діяльністю) Це об'єднання багатьох людей, які не перебувають у безпосередньому контакті, взагалі можуть не знати про існування один одного. За певних обставин велика група може збігатися з умовною. Вона стає реальною, якщо індивідів об'єднують певні структурно-формальні (організаційно-комунікативні, функціонально-рольові) і соціально-психологічні (ціннісно-нормативні, управлінські) характеристики. Поділяються на: 1) стійкі (етноси, класи, народності та ін.). Характеризуються тривалістю | |||||
| Середні | існування, закономірністю виникнення, становлення і формування з точки зору соціального розвитку та історії. Управляються специфічними соціальними механізмами (традиції, звичаї), у зв'язку з чим можна виокремити і описати певний типовий для представника таких груп спосіб життя і мислення, особливості характеру тощо; 2) стихійні (натовп, публіка та ін.). Випадковість виникнення цих груп спричинює короткочасність існування, неглибоку психологічну спільність почуттів і настроїв. Управління ними здійснюється за допомогою соціально-психологічних механізмів емоційної природи (навіювання, наслідування, зараження) У таких групах, як І в малих, зберігається безпосередність спілкування індивідів, але вже з певними уповноваженими представниками групи | ||||||
| Соціальний статус, офіційна регламентація і спосіб організації взаємодії | Офіційні Неофіційні | Мають організаційну структурованість, юридично визначене становище, статут і регламент, права та обов'язки осіб як усередині групи, так і поза нею, зовні задані соціально значущі цілі діяльності Утворюються завдяки внутрішнім чинникам їх існування (спільність інтересів, симпатія, дружба, любов). Для них характерні тісні особистісні взаємини, постійність контактів представників групи. Можуть утворюватися як у межах формальних груп, так і поза ними | |||||
| Значущість для особистості | Референтні Групи членства | Це така спільнота, з якою людина порівнює себе, до якої себе відносить і на цінності й норми якої рівняється у своїй діяльності, поведінці та вчинках Характеризують реальну належність людини до певної спільноти | |||||
| Тривалість існування | Тимчасові Постійні | Об'єднання, яке існує рівно стільки, скільки потребує ситуація Діяльність їх розрахована на тривалий період | |||||
| Сила впливу на особистість | Первинні Вторинні | Становлять коло найближчого оточення (сім'я, шкільний клас, студентська група, трудовий колектив) Їх діяльність передбачає коло дальшого й ширшого соціального середовища, де взаємодія є не такою інтенсивною (школа, університет тощо) | |||||
| Міра відкритості, доступності для широкого загалу | Закриті Відкриті | Характеризуються закритою діяльністю, умовами життя (трудова колонія, військовий вуз та ін.) Характеризуються доступністю великому загалу (колектив фабрики, цивільний вуз та ін.) | |||||
| Рівень розвитку | Дифузні (лат. — розповсюдження, поширення, розтікання) Асоціація Корпорація (лат. — об'єднання) Колектив | Це такі об'єднання людей, які перебувають у стадії становлення і характеризуються відсутністю згуртованості, спільної діяльності. Такі групи нечітко окреслені за складом, високодинамічні й слабоінтегровані. Індивіди в них пов'язані локально й опосередковано Переважно добровільне об'єднання людей чи організацій для досягнення спільної мети. Ціннісні орієнтації реалізуються в умовах групового спілкування Це організована група людей, об'єднаних для досягнення певної мети на основі Цехових, комерційних та ін. інтересів Група людей, об'єднана загальними цілями і завданнями, що досягла в процесі соціально цінної спільної діяльності високого рівня розвитку | |||||
вирізняючись принципами формування, функціями, так чи інакше впливає на індивіда.
Першою емпіричною реальністю для людини є мала соціальна група.
Висновок до 1-го питання: Отже, мінімальними критеріями для виокремлення справжньої групи від групування є: наявність взаємодії і взаємовпливу між членами групи; наявність групової ідентичності; структурованість відносин у групі. Соціальна група — відносно стійка сукупність людей, пов'язаних між собою спільними цінностями, цілями, системою взаємин, взаємовпливів і включених до типових форм діяльності.До основних параметрів групи відносять психологічний зміст спільної діяльності, композицію (склад) групи, структуру, групові процеси. Залежно від типу групи кожен параметр може набувати різного значення.
Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 2111;