НЕЗРІВНОВАЖЕНІ СТОСУНКИ

+

+ -

Отже, когнітивна структура може бути зрівноважена:

- люблю того, кого любить мій товариш.

Або ж незрівноважена:

- не люблю того, кого любить мій товариш (установки, ревності, заздрощі та ін.)

Когнітивна структура установки завжди прагне віднайти рівновагу (змінити установку).

Є і ще, на наш погляд, важлива обставина, в якому також проявляється адаптивна спрямованість соціальної установки. Так, ситуація соціальних змін несе в собі необхідність постійно робити нові вибори, будь то, наприклад, нове місце роботи, проведення дозвілля або навіть марка товару. Як відомо, будь-який вибір завжди супроводжується напругою і навіть стресом, якщо він надзвичайно значущий для людини. У знятті виникає напруження важливу роль відіграють соціальні установки. Цей факт також детально було вивчено в рамках теорій відповідності, а саме теорії когнітивного дисонансу Л. Фестінгера.

Самовиправдання: когнітивний дисонанс. Одна з теорій пояснює зміну установок тим, що у нас є причини для підтримки узгодженості наших знань. Це теорія когнітивного дисонансу, автором якої є Леон Фестінґер. Згідно теорії когнітивного дисонансу, ми відчуваємо напругу («дисонанс»), якщо дві одночасно сприймані думки або два переконання («коґніції») психологічно несумісні. Люди вдаються до «регулювання» мислення», щоб понизити це неприємне збудження.

Ефект недостатнього виправдання. Хід експерименту, проведеного Фестінґером і його ученицею Дж. Меріл Карлсміт (1959) наступний. Впродовж години запрошений учасник експерименту повинен займатися марудною справою, наприклад повертати дерев’яну ручку. Коли він завершує «роботу», експериментатор (Карлсміт) говорить, що мета дослідження – вивчення впливу очікувань на виконання завдання. Надалі кожному учасникові слід переконати наступного досліджуваного (який чекає за дверима) в тому, що нього чекає „цікавий експеримент”. За це кожному учасникові заплатили 1$.

Зазначимо, що Фестінґер і Карлсміт зробили припущення протилежне до того, що велика винагорода дає великий ефект (результат діяльності). Ймовірніше, що досліджувані, яким заплатили лише по 1 $ мимоволі допасують свої установки (щоб не картати себе за змарнований час і зусилля) до своєї поведінки. Маючи недостатнє виправдання для своїх дій, вони відчуватимуть більший дискомфорт (дисонанс) з приводу своїх дій. Щоб його уникнути, вони мимовільно починають вірити у те, що зробили важливу справу, беручи участь в експерименті.

Натомість учасники, що одержали за участь в експерименті по 20 $, цілком можуть виправдати свої дії, а тому відчуватимуть менший дисонанс[2]. Результати, одержані Фестінґером і Карлсміт, підтвердили їх припущення (рис. 2 ).

Рис. 2. Величина дисонансу у трьох групах

Згідно теорії когнітивного дисонансу, якщо дії неможливо повністю пояснити зовнішніми винагородами або покаранням, люди відчувають дисонанс, який мимоволі зменшується, якщо повірити у те, що вони зробили щось корисне, важливе.

Когнітивний дисонанс у даному випадку відбувається тому, що обрана альтернатива рідко буває цілком позитивною, а відторгнута - цілком негативною. Дисонансними когніціями виступають уявлення про негативні сторони обраної альтернативи та позитивних сторонах відкинутої. Більш того, після здійсненого вибору настає «фаза жалю», під час якої знецінюється обрана альтернатива, а знехтувана здається більш привабливою. Правда, ця; фаза триває, як правило, недовго. Потім слідує зменшуюча дисонанс, переоцінка рішення, тобто визнання правильним початкового рішення. Що в цьому випадку робить людина? Люди починають всілякими способами підтверджувати успішність свого вибору, наприклад, шукають інформацію, що підкреслює правильність їх рішення, ігноруючи негативну інформацію. Ці дії відповідно можуть зменшити привабливість відкинутого об'єкта і (або) збільшити привабливість обраного, тобто змінити аттитюди [Фестінгер, 1999].

Зміна соціальної установки може відбуватися в результаті переконуючої комунікації за допомогою зміни когніцій. Наприклад, в ході переконуючої комунікації, (через засоби масової комунікації) можуть бути змінені установки людини на події, що відбуваються або історичні факти, установки на відомих політичних діячів і т.д.

Зміни установок пояснюються також феноменом «Нога в дверях», коли зміна установок є наслідком серії незначних поступок, а також феноменами, описаними Р. Чальдіні в роботі «Психологія впливу».

Маніпулятивна техніка «нога-в-дверях». Це тенденція, у відповідності до якої люди, що погодились на необтяжливе прохання, згодом поступаються більш серйозним вимогам. Проілюструємо цей феномен. Дослідники, представляючись добровольцями, учасниками руху за безпеку на дорогах, зверталися до мешканців містечка з проханням встановити при в’їзді на їх ділянки величезні, недбало виконані біґборди: «Водій! Будь обережний за кермом!». Лише 17 % людей відповіли згодою встановити такі біґборди. Інших мешканців спочатку попросили про невелику поступку: розмістити на вікнах своїх будинків листівки «Будь обережний за кермом!». На це прохання майже всі мешканці погодилися, а через два тижні 76% з них дали згоду на розміщення на своїх ділянках величезних потворних біґбордів.

Дослідники підтверджують зв’язок феномена «нога-в-дверях» з альтруїстичною поведінкою. У відповідь на пряме звертання з проханням надати фінансову підтримку медичному товариству згодою відповіли 46% жителів канадського міста. Інші співгромадяни, яких напередодні попросили поносити значок з рекламою цього товариства, згодом, у двічі охочіше давали пожертву.

Маніпулятивна техніка «двері перед носом». Це тенденція відповідно до якої люди відмовивши на велике прохання можуть з більшою охотою погодитись на менше прохання. Наприклад, осіб попросили присвятити час на харитативні цілі. В першій групі осіб попросили присвятити велику кількість годин на акцію допомоги бідним. На таке прохання всі відповіли відмовою. Після відмови їх попросили про малу кількість годин, – погодилися 50 % осіб. У другій групі, де було лише одне прохання стосовно малої кількість годин, – погодились лише 17 % досліджуваних. Виявляється, якщо викликати в людини «емоційну хитавку» з приводу «великої» просьби, то така людина частіше готова виконати наступне «мале» прохання.

При необхідності змінити установки треба враховувати такі фактори:

• джерело повідомлення (хто говорить);

• характер повідомлення (як говорить);

• характеристики аудиторії (кому говорить).

Висновок до 3-го питання: Отже, вивчення зміни аттитюдів в соціальній психології пов'язане з так званими теоріями когнітивної невідповідності, створеними Ф. Хайдером, Л. Фестінгером, Ч. Осгудом і П. Танненбаумом. Основною ідеєю даних теорій є прагнення людини до психологічної узгодженості своїх когніцій. Теорія коґнітивного дисонансу виходить з того, що люди виправдовують свою поведінку, щоб зменшити внутрішній дискомфорт. Теорія дисонансу успішно пояснює те, що відбувається в тих випадках, коли люди діють всупереч своїм установкам: вони відчувають напругу і, щоб ослабити її, «підганяють» установки під поведінку.Результати вивчення феномена «нога-в-дверях» свідчать про те, що незначна поступка надалі робить людей готовими на серйозніші поступки.

Висновок до лекційного заняття: Таким чином, на сьогоднішньому лекційному занятті студенти ознайомились з психологічною природою соціальної установки. Було розкрито зміст та значення соціальної установки, з’ясовано взаємовплив соціальної установки та поведінку людини. Було розкрито зміст та значення когнітивних пасток як форми впливу поведінки на установки. З’ясовано причини впливу поведінки людини на соціальні установки.