Ринок праці

Формування ринку праці в Україні супроводжується болючими соціальними проблемами в національній економіці.

Для того, щоб уникнути негативних соціальних наслідків у трансформаційний період розвитку національної економіки

Розділ 7. Перспективні моделі розвитку національної економіки

необхідно реалізувати державні цільові та регіональні програми сприяння зайнятості працездатного населення.

Відповідно до Закону України "Про зайнятість населення'" створено Державний фонд сприяння зайнятості населення (ДФСЗН), який формується та використовується на державному і місцевому рівнях.

Основні джерела коштів фонду:

1) кошти державного і місцевих бюджетів;

2) обов'язкові відрахування підприємств, організацій та установ;

3) добровільні внески громадських організацій, громадян, зару­біжних фірм;

4) кошти служби зайнятості;

5) цільові фінансові відрахування підприємств;

6) інші надходження.

Серед названих джерел надходження коштів основним джере­лом повинні бути обов'язкові відрахування підприємств, органі­зацій та установ. Згідно з діючим законодавством України, Державне регулювання зайнятості населення має ґрунтуватися на: - забезпеченні соціального партнерства суб 'єктів ринку праці, тобто створенні рівних можливостей усім громадянам неза­лежно від їхнього походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, віку, політичних переконань, ставлення до релігії, реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до своїх здібностей та професійної підготовки з урахуванням особистих інтересів та суспільних потреб; - сприянні забезпеченню ефективної зайнятості, запобіганні безробіттю, створенні нових робочих місць та умов для розвитку підприємництва; -добровільності й відсутності примушування громадян щодо

вибору сфери діяльності йробочого місця; - гласності на основі всебічного інформування населення про

наявність вакантних робочих місць; - дотриманні комплексності заходів щодо регулювання зайня­тості населення;

Тема 7.2. Модель соціально орієнтованої національної економіки

-підтримці працездатних громадян у працездатному віці, які

потребують соціального захисту; - забезпеченні заходів запобіжного характеру щодо регулю­вання зайнятості населення та відтворення робочих місць; - певної гарантії зайнятості, тобто гарантії збереження робочих місць і професії, гарантії одержання доходів. Залежно від стану економіки та ринку праці передбачається здійснення активних та пасивних заходів регулювання зайнятості. До активних заходів належать: - створення додаткових і нових робочих місць шляхом реструк­туризації економіки, розвитку приватного бізнесу, особливо малого й середнього, створення умов для іноземного інвесту­вання та для самозайнятості населення тощо; - профорієнтація, підготовка й перепідготовка кадрів; О організація громадських робіт; - посилення територіальної та професійної мобільності робочої

сили; - розвиток служби зайнятості тощо.

До пасивних заходів належать: виплата допомоги у зв'язку з безробіттям і надання допомоги членам сімей, які перебувають на утриманні безробітних.

Слід наголосити, що створення нових постійних і тимчасових робочих місць у сучасних умовах значною мірою залежать від розвитку малих підприємств і кооперативів. Нині в Україні на них припадає приблизно 60 % загальної кількості зайнятих у недержав­них структурах [23 9д].

Державна активна політика зайнятості передбачає розроблення програм сприяння зайнятості. Ці програми можуть охоплювати як окремі категорії населення, передусім маргінальні групи: молодь, жінок, інвалідів, так і специфічні випадки загрози безробіття, зумовлені економічною або іншою ситуацією (демографічним, політичним, стихійним лихом тощо).

У розвинутих країнах більшість програм зайнятості стосується певних категорій населення, які потребують підтримки й допомоги.

Розділ 7.Перспективні моделі розвитку національної економіки

Розвиток ринку праці супроводжується адекватним інфра-структурним забезпеченням. Основним елементом інфраструктури ринку праці є служба зайнятості.

Служба зайнятості в Україні формувалася як централізована державна система на правовій основі (Закону України "Про зайнятість населення") на базі широко розгалуженої державної служби працевлаштування з використанням її матеріально-технічної бази, системи обліку й кадрового складу працівників. Колишня служба працевлаштування перебудовувалася з ураху­ванням становлення ринку праці. Під час створення служби зайнятості враховувався світовий досвід і міжнародні норми. Державна служба зайнятості була створена у 1990 p., її обов'язки й права були визначені статтею 19 Закону України "Про зайнятість населення".

Головними функціями служби зайнятості згідно з діючим законодавством України є:

- аналіз ринку праці та інформування про його стан; - трудове посередництво і сприяння роботодавцям у забезпеченні

підприємств робочою силою, а громадянам — в одержанні

роботи; - регулювання ринку праці, яке здійснюється як через трудове

посередництво, так і через реалізацію програм профорієнтації, а

також сприяння зайнятості; О допомога безробітним, яка включає в себе як попередні функції,

так і матеріальну підтримку на період безробіття; - безпосередня участьу реалізації державної політики зайнятості

тощо.

В Україні функціонують такі центри зайнятості: державний, Кримський республіканський, обласні, районні та районні у містах.

Структура системи служби зайнятості в Україні представлена на рисунку 7.2.5.

Рис. 7.2.5. Структура системи служби зайнятості в Україні[17]

7.2.5. Пенсійна реформа з національній економіці

Розвиток пенсійної системи в Україні регулюється законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р.

Пенсійне забезпечення відіграє важливу роль у структурі соціальної політики держави. Це необхідний елемент системи соціального страхування, який призначений для захисту праце­здатного населення з настанням різних випадків втрати праце­здатності. У цілому можна відзначити, що рівень пенсійного забезпечення визначається такими основними чинниками, як:

рівень економічного розвитку;

стан демократії у суспільному розвитку держави.

Розділ 7. Перспективні моделі розвитку національної економіки

Важливу роль у системі пенсійного забезпечення відіграє пенсійне законодавство. Сьогодні у вітчизняному пенсійному зако­нодавстві ще не вистачає належної систематизації правових актів. Обсяг підзаконних актів та нормативних документів, що торкається цієї сфери складає більше 600 одиниць.

Дослідження фінансового забезпечення системи обов'язкового пенсійного страхування дає можливість зробити такі висновки: - формування системи приватних пенсійних інституцій дасть

змогу нагромадити заощадження і збільшити внутрішні

інвестиції національної економіки; - важливе значення у розвитку пенсійної системи має накопичу

вальна система, яка повинна поступово впроваджуватись.

Соціальні чинники розвитку НЕ- низький середній розмір виплачуваних пенсій; низький вік виходу на пенсію; незалежність розміру трудових пенсій від трудового стажу і сплачених пенсійних внесків; значна диференціація пенсії; низький вік виходу на пенсію; залежність розміру трудових пенсій від трудового стажу і сплачених пенсійних внесків; значна диференціація пенсії, призначених за різними законами; одержання значною частиною пенсіонерів необгрунтовано високих пенсій; встановлення окремим категоріям громадян дострокових пенсій; відсутність права власності на пенсійні внески, що не гарантує впливу сім'ям у разі передчасної смерті платників цих внесків; несправедливий стосовно представників найбіднішого населення розрахунок пенсій на основі заробітку за останні два роки або будь-які п'ять років поспіль; звільнення від сплати страхових внесків значної частини працівників; складність і непрозорість процедури призначення та перерахунку пенсій; наявність великої кількості привілейованих пенсіонерів.

Економічні чинники розвитку НЕ- високі ставки пенсійних внесків, що здійснюють додаткове навантаження на економіку країни; низький рівень оплати праці і заборгованість з її виплати, що істотно звужує базу нарахування пенсійних внесків; поширення

Тема 7.2.Модель соціально орієнтованої національної економіки

пільгу сплаті пенсійних внесків, що суттєво послаблює фінансову основу пенсійної системи; періодичне списання заборгованості перед Пенсійним фондом, що значно підриває його фінансову стабільність та провокує ухилення роботодавців від сплати пенсійних внесків; невідшкодування витрат Пенсійному фонду на здійснення невластивих йому виплат; невизначеність та неузгодженість пільг з оподаткування для учасників недержавного пенсійного забезпечення; залежність вітчизняної солідарної пенсійної системи від демографічних ризиків; недосконалий порядок пенсійної звітності, що уможливлює шахрайство та зловживання в обліку трудового стажу.

Для вдосконалення пенсійної системи в національній економіці необхідним є здійснення пенсійної реформи. Основною концеп­цією цієї реформи має стати - збільшення безпеки через диверсифі­кацію (побудова трирівневої системи пенсійного забезпечення), що дозволить підвищити рівень пенсійного забезпечення в нашій державі, покращити соціальний добробут та зменшити соціальну напругу в суспільстві. Це багатофакторний та динамічний процес багатокомпонентної системи, рівень ефективності якої харак­теризуватиме цивілізованість українського суспільства. Передусім це зміни в системі оплати праці, зайнятості населення, соціальній політиці, оподаткуванні, інвестуванні тощо. Сьогодні ще спостері­гаються негативні явища у пенсійній системі України, що потребує принципових змін у правовому, економічному, організаційному та соціальному середовищі (див. табл. 7.2.1).

Головними принципами на яких повинна будуватися система пенсійного забезпечення є: принцип законності, принцип стабіль­ності, принцип солідарності, принцип обов'язкової участі в сис­темі, принцип прозорості, принцип загальнодоступності, принцип справедливості, принцип достойного рівня забезпечення у випадку непрацездатності, принцип відповідальності держави за органі­зацію пенсійного забезпечення, принцип диверсифікації, принцип відповідності системи пенсійного забезпечення національним особливостям, традиціям і менталітету суспільства.

Розділ 7.Перспективні моделі розвитку національної економіки

Таблиця 7.2.1

Основні макроекономічні показники розвитку економіки України та стану пенсійної системи у 1996 - 2003 pp. [239д]

Сьогодні в національній економіці можливими є три джерела фінансування переходу від солідарної до накопичувальної системи: 1) фінансування здійснюється за рахунок податкових надходжень,

коли випущені пенсійні зобов'язання виплачуються за рахунок

податків (теперішніх);

Тема 7.2.Модель соціально орієнтованої національної економіки

2) фінансування здійснюється за рахунок збільшення боргу, коли
пенсійні зобов'язання можуть виплачуватись шляхом випуску
боргових зобов'язань перехідного періоду в національній
економіці;

3) фінансування є нейтральним для всіх, оскільки випущені
боргові зобов'язання (які можна вважати прихованим боргом)

не підлягають сплаті, а конвертуються в офіційний борг. Запитання для самоконтролю 1. Розкрити сутність моделі соціально орієнтованої національної економіки.

2. Сутність, види та форми безробіття.

3. Розкрийте сутність причин та наслідків безробіття для розвитку національної економіки.

4. Які регіональні особливості безробіття в Україні?

5. Які сучасні ознаки безробіття в національній економіці та розвиток ринку праці?

6. Назвіть напрями запобігання безробіттю. Порівняйте
категорії "система соціального захисту населення" та
"соціальна політика держави ".

7. Що таке "критичний рівень безробіття в національній еконо­
міці ", як його визначити? Основні напрями розвитку соціальної
політики в державі.

8. Поясніть співвідношення ВВП та рівні безробіття в націо­нальній економіці, поясніть його динаміку.

9. Який взаємозв 'язок між: безробіттям та інфляцією? Яка динаміка цього взаємозв 'язку в Україні?

10. Що таке система соціального захисту населення, її елементи та механізми? Пенсійна реформа в національній економіці, її суть та значення.

Тема 7.3