Підклас плодосумчасті – Carpoascomycetidae

Представники цього підкласу характеризуються наявність плодових тіл, в яких знаходяться сумки. Плодові тіла утворюються за рахунок щільного сплетіння гаплоїдних та дікаріонних (двоядерних) гіф, які називають тако аскогенними.Плодові тіла (аскокарпи) бувають трьох типів: замкнені – клейстотеції, напівзамкнені – перитеції, незамкнені – апотеції.

До грибів-паразитів відноситься рід Claviceps (чорні ріжки, ріжки, спорынья). Більшість представників роду паразитує на злаках (культивованих – жито, пшениця, ячмінь, та дикорослих – тимофіївка, пирій).

Найбільш поширеним та практично значущим є ріжки пурпурові (спорынья пурпурная) C. purpurea. Так восени на злакових рослинах утворюються склероції – ріжки, темно-фіолетові ззовні та білі всередині, які представляють собою міцелій гриба (зневоднені гіфи) в стадії спокою. На зиму склероції випадають із злаків на грунт і вньому зимують. Невесні в грунті склероції проростають, утворюють нитчасті вирости, які несуть голівки – строми. В цих стромах в результаті статевого процесу утворюються плодові тіла – перитеції, заповнені довгими кульковидними сумками (асками). В них містяться нитчасті аскоспори, спори статевого розмноження. Дозрівання спор відбувається в результаті мейозу під час цвітіння злаків. Спори активно викидаються та розносяться за допомогою вітру, потрапляють на маточку квітуючого злаку та проростають. Утворюється міцелій, проростає в зав’язь маточки та руйнує її. На кінчиках гіфів міцелію відокремлюються конідії – спори безстатевого розмноження, тобто настає конідіальне спороношення. При цьому гіфи виділяють крапельки солодкої рідин «медової роси». Комахи переносять конідії на квіти сусідніх рослин та заражають їх.

Склероції містять високотоксичні алкалоїди, які викликають отруєння. Такі алкалоїди, як ерготамін, ергометри широко використовуються в сучасній медицині для лікування серцево-судинних, нервових та інших захворювань.

Відкриті плодові тіла – апотеції – зустрічаються у таких представників, як сморжі (сморчки) Morxella та зморшки (строчки) Gyromitra. Відкриті плодові тіла цих грибів звичайно бокаловидної або блюдце видної форми, розміром від 0,1 до 10 см та різноманітного забарвлення, від яскраво-червоного або червоного до коричневого або чорного. Верхній шар, гіменій, містить велику кількість сумок. Плодові тіла грибів цієї групи складаються із стерильної ніжки та складчастої або лопатевої шапки. Зморшки та сморжі – умовно їстівні гриби, які потребують спеціальної обробки перед вживання в їжу.

ВІДДІЛ БАЗИДІОМІКОТИ – BASIDIOMYCOTA

В ньому об’єднані майже усі групи шапкових грибів, які нараховують близько 30000 видів. Вегетативне тіло представлене членистим міцелієм, який складається із членистих гіфів.

Розмноження. Вегетативне розмноження здійснюється частинками міцелію. Безстатеве розмноження відбувається за допомогою конідій.

При статевому процесі спеціальні органи статевого розмноження не утворюються. Статевий процес відбувається у формі соматогамії. З проростаючої галоїдної базидіоспори розвивається первинний міцелій. Потім він перетворюється в членистий. Кожен членик одноядерний. Потім відбувається гологамія – злиття кінцевих клітин гіфів, проте злиття вмісту члеників не супроводжується злиттям ядер. Утворюються дікаріони, які потім синхронно діляться. Так формується вторинний дікаріонний міцелій.

На дікаріонному міцелії утворюється плодове тіло, яке складається з ніжки та шапки. Гіменіальний шар шапки може бути пластинчастим або трубчастим. В гіменіальному шарі на кінцях дикаріонних гіфів або двох ядерних клітин утворюються бази дії. За своїм розвитком бази дії гомологічні сумкам. В бази дії завершується статевий процес, тобто ядра дікаріона зливаються та утворюється диплоїдне ядро. Така одноклітинна бази дія називається холобазидією. Утворене диплоїдне ядро ділиться мейозом з утворенням 4 гаплоїдних ядер. До того часу в верхній частині бази дії утворюється 4 трубчасті вирости – стеригми. В них перетікають утворені ядра та формуються 4 базидіоспори: 2 умовно із знаком «- « та 2 із знаком «+». Тому первині міцелії, які виростають з них, будуть гетероталлічними. Бази дії утворюються безпосередньо на гіфах або в плодових тілах різної форми (найчастіше складаються з шапки і ніжки, пенька). При утворенні спор може розділитися сама бази дія, ставши чотири клітинною – це фрагмобазидія. За цією ознакою базидіальні гриби діляться на холобазальні – Holobasidiomycetidae (домовий гриб, трутовик, шампіньйон, поганки, мухомор) та фрагмобазидіальні – Pragmobasidiomycetidae 9 ріжкові, іржасті гриби).

В циклі розвитку чергуються три фази: гаплоїдна (коротка) – базидіоспори, дикаріонна (триває основну частину життя) - дикаріонний міцелій та диплоїдна (короткочасна) – це молода бази дія до утворення базидіоспор.

ВІДДІЛ ДЕЙТЕРОМІКОТИ, АБО НЕДОСКОНАЛІ ГРИБИ – Deuteromycota, Fungi imperfecti.

Дейтеромікоти поряд з базидіомікотами та аскомікотами представляють собою величезну групу грибів, яка об’єднує 25-30 тис.видів. Ці гриби представляють собою безстатеві форми (анамофори), які розмножуються безстатевим шляхом – конідіями. Життєвий цикл проходить в гаплоїдній стадії без статевого процесу. . Цілком можливо,що дейтеромікоти – це найбільш спеціалізовані групи грибів.

Дейтеромікоти дуже поширені в природі і зустрічаються на різноманітних субстратах, разом з іншими грибами беруть участь в розкладанні органічних решток та грунтотвірному процесі. Багато грибів цього відділу паразитують на вищих рослинах, спричиняючи серйозні захворювання сільськогосподарських культур. Деякі дейтеромікоти (наприклад представники роду альтенарія – Altenaria) виділяють мікотоксини, які викликають отруєння. Аспергил паразитичний (Aspergillus parasiticus) виділяє афлатоксини, дуже небезпечні через свою канцерогенність. У частини представників цих родів відомі також сумчасті стадії, в зв’язку з чим їх нерідко розглядають серед аскомікот.

Пеніцилли та аспегрілли широко використовуються в мікробіологічній промисловості для біотехнологічного виробництва ряду органічних кислот (цитратної, фумарової, глюконової та ін.), ферментів (протеїназ, амілаз) та антибіотиків (пеніциліна, фумагілліна). Антибіотики гальмують ріст інших мікроорганізмів, особливо бактерій, тому їх використовують для лікування багатьох хвороб. Велике медичне значення має рід пеніціллюм (Penicillum). Пеніцил має розчленований міцелій зеленуватого кольору, який складається з одноядерних члеників. Гіфи, які відходять вгору – конідієносці, галузяться на верхньому кінці стеригми. За зовнішнім виглядом стеригми нагадують китицю або кисть руки. Вони закінчуються ланцюжком зовнішніх спор – конідій. Конідії – це спори безстатевого розмноження, які утворюються за рахунок мітозу. Спостерігається і статевий процес, в результаті якого безпосередньо на міцелії утворюються закриті шаровидні плодові тіла яскраво-жовтого кольору -= клейстотеції. Всередині клейстотеціїв формуються сумки з 8 аскоспорами. Дозрілі аскоспори виходять із сумок після розриву клейстотецію.

Пеніциллюм за способом живлення сапрофіт, він оселяється на харчових продуктах та виробах (тканини, шкіра), викликає їх порчу. Пеніціл використовують не тільки в медичній практиці, але й в харчовій промисловості. Для виготовлення особливих сортів сиру (рокфор).

Представники роду аспергил (aspergillus) відрізняються конідієносцями, які мають вздуття на верхівці, та численними конідіями, які утворюють ланцюжки.

Представники роду аспергил – сапрофіти та рідше – паразити. Вони вражають харчові продукти у вигляді чорної та зеленої цвілі, та викликають захворювання (аспергілези) тварин та людини (псевдотуберкульоз птаців, отомікоз людини та ін.) Аспергил жовтий розвивається на плодах арахісу та різних кормах, виробляє афлатоксин, що викликає враження печінки та має канцерогенні властивості.

Величезне значення мають гриби в діяльності людини. Вони відіграють роль в кругообігу речовин в природі. Гриби, як і бактерії, мінералізують органічні речовини та приймають участь в утворенні гумусу. Їх використовують в харчовій промисловості для виробництва спирту, вина, пива, квасу, для виробництва хліба, в одержанні білків та вітамінів. Гриби синтезують органічні активні речовини – антибіотики, ферменти, органічні кислоти та ін.

Гриби можуть викликати корозію металів, руйнувати шкіру, папір, тканини. Багато грибів завдають суттєвої шкоди людині, тваринам та рослинам, викликають ряд захворювань (мікози, лишай, парша), а псують харчові продукти та стають причиною отруєнь.