ВСТУП……………………………………………………………………………….4

Лекція №1-2. Тема: Медицина та лікознавство Давнього світу. …………….5

1.1. Джерела вивчення історії медицини та фармації…………………………....5

1.2. Періодизація історії медицини та фармації………………………………….5

1.3. Медицина доісторичних часів………………………………………………..6

1.4. Медицина та фармація античних часів……………………………………....8

Лекція №3-4. Фармація Середньовіччя. Аптекарство середньовіччя на західноукраїнських землях. Аптечна справа на Лівобережній та правобережній Україні. Аптечна справа на Слобожанщині та Півдні Украіни.……………………………………………………………………………..19

2. Світова медицина в епоху середньовіччя…………………………........19

2.1. Медицина Візантії…………………………………………………………….20

2.2. Арабська медицина……………………………………………………………20

2.3. Медицина Західної Європи. Монастирська медицина та фармація……….22

2.4. Медицина України – Руси в IX –XII ст……………………………………...24

Лекція №5.Розвиток фармації на американському континенті……………..31

Лекція №6. Фармація та медицина у епоху Відродження. Медицина України-Руси в ХІІІ-ХVІІІ ст.…………………………………………..………..38

Лекція №7. Світова медицина та фармація у XVIII – XX ст…………………51

Лекція №8. Розвиток лікарських форм. Виникнення та розвиток фармацевтичної промисловості………………………………………………….72

Література…………………………………………………………………………...94

ВСТУП

Досвід минулого озброює молодого спеціаліста знаннями, які у тій або іншій формі використовуються у його практичній роботі.

Історія фармації в цілому допомагає формуванню наукового світогляду та виховує навички історичного мислення, наукового уявлення про взаємозв’язок природничих та професійно орієнтованих дисциплін. Ії вивчення дозволяє підвищити загальнокультурний рівень сучасного молодого спеціаліста.

Значення історії фармації визначається й тим, що вона робить наочними роль та досягнення вітчизняних вчених у розвитку фармацевтичної науки, їх місце у світовому науковому та технічному прогресі, а також вплив вчених фармацевтів на суміжні аспекти науки та практики. Необхідність знання історії своєї спеціальності зумовлена ще тим, що в теперішній час центральне місце у виробничій діяльності відводиться людині.