Структура і логіка курсу. Взаємозв'язки дисципліни "Економіка праці та соціально-трудові відносини" з іншими дисциплінами та науками

Структура курсу "Економіка праці та соціально-трудові відносини" і цього підручника обумовлена загальною логікою дослідження теоретичних і практичних проблем формування людського потенціалу, ефективного використання його у сфері пращ як на макро-, так і на мікроекономічному рівнях з метою забезпечення високої якості життя населення та високої ефективності економічної діяльності.

Різноманітні проблеми трудової діяльності людей та соціально-трудових відносин стали об'єктом дослідження багатьох наук і навчальних дисциплін. Межі цих наук, як правило, ще не мають повної однозначності, тому зараз ми коротко розглянемо основні проблеми, висвітлені нами в цьому підручнику з погляду їх взаємозв'язку з іншими науками про працю та іншими навчальними дисциплінами (табл. 1.1).

У першому розділі підручника розглядаються теоретико-методологічні засади вивчення предмета "Економіка праці та соціально-трудові відносини". Перша глава характеризує економіку праці й соціально-трудові відносини як напрям наукового дослідження і навчальну дисципліну.

Праця є найважливішою сферою життєдіяльності людини та провідним чинником матеріального і духовного виробництва, основою економіки загалом. Тому цілком логічно, що питання сутності категорії "праця", ролі праці у розвитку людини і суспільства, змісту, характеру і видів праці, які є теоретико-методологічною основою економіки праці, тісно взаємопов'язані з відповідними темами економічної теорії. Соціально-економічні характеристики праці вивчаються також у таких дисциплінах, як "Соціологія і психологія праці", "Соціальна політика". У підручнику цим питанням присвячена друга глава.

Праця є процесом реалізації трудового потенціалу, а формування його є першою складовою предмета соціально-трудових відносин на всіх рівнях. Тому другий розділ підручника присвячений вивченню економічних і соціальних компонентів трудового потенціалу.

Населення є природною першоосновою трудового потенціалу суспільства, економічно активного населення, насамкінець — праці,

Таблиця 1.1. Взаємозв'язок проблем дослідження дисципліни "Економіка праці та соціально-трудові відносини" з іншими дисциплінами та науками

Закінчення табл. 1.1

яка є найважливішим фактором будь-якого виробництва. У третій главі підручника вивчаються демографічно-економічні характеристики населення та його відтворення, категорії, що характеризують реалізацію населення у сфері праці (економічно активне населення, трудові ресурси, відтворення ресурсів для праці), трудовий потенціал країни та показники його використання. Тобто ця глава висвітлює передусім макроекономічні й соціальні проблеми формування та використання робочої сили і найбільше кореспондується з навчальними курсами "Демографія", "Соціальна політика", "Трудове право" та "Управління трудовими ресурсами".

Людський капітал розглядається у контесті цього підручника передусім як реалізований трудовий потенціал. Людський капітал визначається сукупністю якостей та характеристик людини (здібності, освіта, здоров'я, професіоналізм тощо), що використовуються у трудовій діяльності, впливають на її результати і, відповідно, на розмір трудових доходів. Зокрема теорія людського капіталу дає змогу визначити доцільність витрат, наприклад на навчання або на зміну місця роботи залежно від розміру майбутнього приросту доходів і тривалості їх одержання. Інвестиції в людський капітал здійснюються як на особистісному, так і на мікро- та макроеконо-мічному рівнях. Тому багато проблем, які вивчаються у четвертій главі цього підручника і пов'язані з ефективним формуванням та використанням людського капіталу, досліджуються на межі між нашою дисципліною та такими науками, як економіка освіти, соціальна політика, управління персоналом.

Сформований людський потенціал реалізується на ринку праці, і у зв'язку з цим виникають важливі соціально-трудові відносини забезпечення ефективної зайнятості. Ці проблеми об'єднані в третьому розділі підручника.

Глави біб "Ринок праці як соціально-економічне явище" та "Зайнятість населення і безробіття** присвячені аналізу ринку праці, його кон'юнктури, специфіки, інфраструктури та механізму регулювання, факторів динаміки, показників і видів зайнятості та безробіття, політиці держави в галузі зайнятості, соціальному захисту безробітних тощо. Значна увага приділена в підручнику висвітленню особливостей українського ринку праці та найактуальніших для нашої країни проблем трансформації зайнятості в перехідний період, а також міжнародному досвіду регулювання зайнятості. Стосовно теоретичного забезпечення вивчення цих процесів ці проблеми переплітаються з відповідними темами економічної теорії, щодо правового забезпечення ринку праці — з нормами трудового права, а стосовно регулювання ринку праці — з предметами курсів "Соціальна політика" та "Управління трудовими ресурсами".

Знання законів регулювання зайнятості й ринку праці потрібні студентам передусім для того, щоб доцільно використовувати їх у конкретних діях щодо формування свого людського капіталу, вибору професії й пошуку підходящої роботи, планування й реалізації своєї трудової кар'єри, укладання й виконання трудових угод і т. ін., загалом — для успішної соціально-трудової реалізації в своєму житті. Цим питанням присвячена глава 7 "Людина на ринку праці". Деякі з цих аспектів вивчаються також в курсах "Управління персоналом" та "Трудове право".

Соціально-трудові відносини є ключовим елементом будь-якої економічної системи, "серцевиною" усього комплексу суспільних відносин, оскільки саме від їх характеру та досконалості безпосередньо залежить якість трудового життя, соціальна злагода у суспільстві, продуктивність праці і, зрештою, соціально-економічний прогрес. Правильне регулювання соціально-трудових відносин сприяє соціалізації відносин між працею та капіталом, демократизації суспільства і соціальній орієнтованості економічної системи, досконалості суспільного буття загалом. Система соціально-трудових відносин вивчається у четвертому розділі підручника.

У главі 8 розглядаються важливі питання сутності соціально-трудових відносин, характеризуються їх суб'єкти, принципи і типи, предмет соціально-трудових відносин на різних рівнях. Якість трудового життя розглядається як критерій оцінки соціально-трудових відносин. Ця тема є дуже інтегральною, тому зрозуміло, що вона пов'язана з багатьма іншими науками і дисциплінами, хоча в жодній з них поки що не вивчалася предметно (див. табл. 1.1).

Соціальне партнерство — це найпрогресивніший тип соціально-трудових відносин, що базується на взаємоузгоджених принципах з метою дотримання прав і інтересів працівників, роботодавців і держави. По суті соціальне партнерство — це нова для нашої країни система соціально-трудових відносин, покликана стати основним елементом механізму розбудови соціально орієнтованої ринкової економіки, який на основі узгоджених дій в реалізації інтересів кожного суб'єкта встановлює оптимальні параметри процесів соціального розвитку і нагромадження капіталу. Предметом соціального партнерства є узгоджена соціально-трудова політика, що на різних рівнях має своє конкретне наповнення, тому й матеріали цієї глави пов'язані з такими дисциплінами, як наукова організація праці, управління персоналом, техніка безпеки, охорона праці, соціальна політика, економіка підприємства. Реалізується соціальне партнерство через систему взаємних консультацій, переговорів, угод на державному, галузевому, територіальному рівнях, укладання колективних договорів на підприємствах або у їхніх підрозділах, укладання індивідуальних трудових контрактів між роботодавцем та працівником, а також через систему вирішення трудових спорів. Ці аспекти ґрунтуються на нормах трудового права і висвітлюються в главі 9.

Глава 10 "Регулювання соціально-трудових відносин методами соціального партнерства" присвячена вивченню системи заходів громадського і державного регулювання соціально-трудових відносин, правових засад та механізму соціального партнерства, пріоритетних напрямів колективно-договірного регулювання відносин у сфері праці, міжнародного досвіду регулювання соціально-трудових відносин. Ці питання тісно пов'язані з відповідними темами курсів "Соціальна політика", "Трудове право", "Управління трудовими ресурсами".

Глава 11 "Моніторинг соціально-трудової сфери як інструмент регулювання й удосконалення соціально-трудових відносин" розкриває сутність і завдання моніторингу соціально-трудової сфери, джерела інформації про зайнятість і соціально-трудові відносини, основні напрями моніторингу соціально-трудової сфери та його організацію в Україні. Моніторинг — метод дослідження важливих соціально-трудових проблем, тому ці питання тісно переплітаються з відповідними темами курсів демографія, соціальна політика, трудове право, управління трудовими ресурсами.

Зрозумівши, як формується трудовий потенціал і які соціально-трудові відносини виникають у зв'язку з його реалізацією, можна переходити до вивчення конкретних організаційних, економічних і соціальних компонент процесу праці. Ці проблеми об'єднані у п'ятому розділі підручника.

Наукова організація праці відділилася від економіки праці в самостійну науку, яка, на жаль, не завжди включається в навчальні плани підготовки бакалаврів і спеціалістів економічного профілю. Тому загальний курс "Економіка праці та соціально-трудові відносини" обов'язково включає розділ "Організація праці", в якому вивчаються конкретні форми і методи поєднання людей і техніки в процесі праці: поділ і кооперування праці; організація і обслуговування робочих місць; покращання умов праці; раціоналізація трудових процесів; впровадження оптимальних прийомів і методів праці; зміцнення дисципліни праці тощо (глава 12). Ці проблеми в аспекті управління ними вивчаються також в курсі "Управління персоналом". Найважливішою характеристикою умов праці є безпека трудової діяльності людини. Покращання умов праці сприяє зростанню її продуктивності, проте потребує відповідних інвестицій. Проблемою економіки праці є оптимізація умов праці з урахуванням взаємодії соціальних та економічних факторів. Але умови та безпека праці є предметом вивчення наукової організації праці, охорони праці та промсанітарії, фізіології, психології, ергономіки. Проблеми компенсації людині шкідливого впливу виробничого середовища та відшкодування збитків її здоров'ю в результаті виробничих травм та професійних хвороб перебувають у полі дослідження трудового права.

Нормування праці полягає у встановленні об'єктивно необхідних витрат і результатів праці за елементами трудового процесу. У ринкових умовах науково обґрунтоване нормування праці стає одним з найдієвіших засобів забезпечення конкурентоспроможності підприємства, оскільки сприяє скороченню затрат праці, економії коштів на оплату праці, а отже — зниженню собівартості продукції і підвищенню ефективності господарювання. Велике значення нормування праці для забезпечення ефективності діяльності підприємства виділило цей розділ економіки праці в окрему науку, проте вивчається вона лише тими студентами, які навчаються за спеціальністю "Управління персоналом і економіка праці". Тому в загальному курсі "Економіка праці та соціально-трудові відносини" розглядаються принципи і методи встановлення витрат праці, врахування її результатів, пошуку оптимальних співвідношень між чисельністю персоналу різних груп та категорій і кількістю обладнання (глава 13 у нашому підручнику). Ці проблеми частково вивчаються також у межах дисциплін "Наукова організація праці", "Охорона праці", "Економіка підприємства".

Ефективність — це ключова, серцевинна проблема економіки. Економіка — це наука, насамперед, про ефективність, а правильне розуміння цієї категорії, уміння точно її визначати і розраховувати, знаходити все нові резерви її підвищення — основне професійне призначення економістів. Глава 14 цього підручника присвячена вивченню проблем ефективності праці. Воно полягає передусім у правильному розумінні поняття ефективності праці, усвідомленні соціально-економічного значення її підвищення, освоєнні та грамотному застосуванні методів: зіставлення результатів та витрат праці, доходів від трудової діяльності та затрат на утримання персоналу; оцінки внеску окремих співробітників та колективів у загальні результати діяльності підприємства; визначення факторів та використання резервів збільшення та покращання результатів і зменшення витрат праці. На основі теорії ефективності формуються критерії оцінки діяльності людей і господарських систем. Як бачимо з табл. 1.1, крім дисципліни "Економіка праці та соціально-трудові відносини", ці проблеми (але в інших аспектах) досліджуються також в курсах економічної теорії, управління персоналом, ергономіки, організації праці (наукової організації праці), економіки підприємства.

Дуже важливим елементом професійної підготовки економістів є глибоке вивчення закономірностей правильної організації оплати праці та можливостей її цілеспрямованого регулювання. Питання організації заробітної плати і формування рівня доходів разом з питаннями забезпечення зайнятості становлять основу соціально-трудових відносин у суспільстві, оскільки включають нагальні інтереси всіх учасників трудового процесу. Оплата праці — надзвичайно важливий розділ дисципліни "Економіка праці та соціально-трудові відносини" (глава 15), в якому розглядаються закономірності формування й причини диференціації доходів; чинники, що визначають структуру і рівень оплати праці, елементи організації оплати праці; форми і системи заробітної плати; тарифна система та безтарифна модель оплати праці, її регулювання. Ці складні і надваж-ливі елементи економіки праці та соціально-трудових відносин вивчаються також у курсах "Економічна теорія", "Управління персоналом", "Соціальна політика", "Трудове право", "Економіка підприємства".

До важливих організаційно-економічних аспектів процесу праці належать також планування, аналіз, звітність і аудит у цій сфері. У главі 16 вивчаються питання планування праці та соціального розвитку на макро- і мікрорівнях, економічного аналізу в соціально-трудовій сфері, аудиту в сфері праці, статистичної та оперативної звітності. Ці питання найтісніше пов'язані з конкретно-економічними дисциплінами, зокрема економікою підприємства, а також з відповідними розділами курсу "Управління персоналом".

Наростаючі процеси глобалізації економіки і суспільного життя суттєво впливають на розвиток соціально-трудових відносин в Україні. Зокрема, вони потребують універсалізації й стандартизації соціально-економічних понять, термінів та методів дослідження. Тому цей підручник не може не включати розділу VI, в якому відображені міжнародні аспекти розвитку соціально-трудових відносин.

Визначальний внесок у регулювання соціально-трудових відносин на міжнародному рівні робить Міжнародна організація праці (МОП). Головна її заслуга полягає у нормотворчій діяльності, що виражається у підготовці й прийнятті міжнародних конвенцій і рекомендацій, передусім в галузі прав людини і сприяння рівності; забезпечення зайнятості; підготовки кадрів; трудових відносин; умов праці й виробничого середовища; соціального забезпечення; діяльності профспілок і т. ін. Тому матеріали цієї теми дещо споріднені з проблемами соціальної політики, трудового права, охорони праці. Про роль МОП у регулюванні соціально-трудових відносин йдеться у главі 17.

Глобальна концепція людського розвитку історично й логічно виникла на базі теорії людського капіталу й стала одним з найкращих досягнень людської цивілізації. На відміну від теорії людського капіталу, яка доводить економічну доцільність вдосконалення людини саме як чинника виробництва, концепція людського розвитку виходить з первинної самоцінності розвитку людини, з того, що виробництво існує заради розвитку людей, а не люди — заради розвитку виробництва. Гуманітарна, філософська концепція людського розвитку ґрунтується все ж на соціально-економічних показниках, а запропонований Програмою розвитку ООН індекс людського розвитку визнаний у всьому світі як інтегральний показник стану соціально-економічного розвитку країни, що відображає досконалість соціально-трудових відносин. У цьому контексті тема пов'язана з проблемами, що вивчаються дисциплінами "Економічна теорія", "Соціальна політика", "Демографія", "Управління трудовими ресурсами", "Економіка освіти", однак безпосередньо концепція людського розвитку поки що не була відображена ні в підручниках, ні в навчальних програмах. Саме такі міркування обумовили завершення цього підручника главою 18, що присвячена вивченню людського розвитку як мети і критерію соціально-економічного прогресу.

Навчальні плани підготовки бакалаврів, спеціалістів і магістрів з багатьох економічних спеціальностей не включають вивчення деяких предметів, вказаних в табл. 1.1. Тому в цьому підручнику ми намагалися окреслити й ті проблеми, які, власне, не повністю стосуються економіки праці, а перебувають на межі цієї науки з іншими соціально-економічними науками про працю. Завдання цього параграфа — зорієнтувати студентів у міжпрежметному взаємозв'язку дисциплін, що вивчаються у вищому навчальному закладі, і підказати, в яких галузях знань можна отримати повнішу інформацію про проблеми праці та соціально-трудових відносин, якщо виникне така потреба.