Порядок утворення суб’єктів господарювання

Початковим етапом процесу створення суб’єкта господарювання є прийняття відповід­ного рішення. Порядок його прийняття залежить від виду суб'єкта господарювання, що створюється, і порядку створення (добровільний або примусовий). Відповідно ч.1 ст.56 ГК України суб'єкт гос­подарювання може утворюватися за рішенням:

– власника (власників) (загальний порядок);

– уповноваженого власником (власниками) органу (загальний порядок);

– інших органів, організацій і громадян – у прямо передбачених законом випадках (спеціальний порядок).

Для набуття статусу підприємця громадянину достатньо зареєструватися в установленому законодавством порядку. При утворенні господарської організації - юридичної особи влас­ник або, якщо це передбачено законодавством, уповноважений власником чи власниками орган стають її засновниками. Засновниками господарської організації є особи (власники), які приймають рішення про створення господарської організації та підписують установчі документи. Якщо інше не передбачено законодавством, засновником підприємства, організації може бути будь-яка особа, що має право власності на майно незалежно від форми власності. Кількісний склад засновників може бути різним. Організація може утворюватись одним власником (один засновник) або разом з іншими (два і більше засновників). Однак в окремих випадках законодавством можуть установлюватися певні вимоги щодо кількісного і якіс­ного складу засновників.

За способом утворення суб’єкти господарювання можуть утворюватися шляхом:

– заснування нового суб’єкта господарювання;

– реорганізації (злиття, виді­лення, розділ, перетворення і приєднання) діючого суб’єкта господарювання;

– примусового поділу (виділення) діючого суб’єкта господарювання за розпорядженням АМК.

Порядок набуття статусу суб'єкта господарювання встановлюється нормами ГК України, Законом України ««Про дер­жавну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» та інших законів і визначається видом створюваного суб'єкта господарювання (комерційна чи некомерційна організація), способом утворення (засновництво чи реорганізація), його організаційно-правовою формою (кооператив, акціонерне товариство тощо).

Усі суб'єкти господарювання незалежно від їх організаційно-правової форми та правового режиму майна підлягають обов'язковій державній реєстрації як юридичні особи або фізичні особи-підприємці в порядку встановленому законом.

Державна реєстрація суб'єктів господарювання – це зас­відчення факту створення або припинення юридичної осо­би, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реє­страційних дій, які передбачені законом, шляхом внесен­ня відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно вищеназваного Закону державна реєстрація суб'єктів господарювання прово­диться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у ра­йонній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця.

Для проведення державної реєстрації юридичної особи зас­новник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати рекомен­дованим листом з описом вкладення) такі документи:

1) заповнену реєстраційну картку на проведення держав­ної реєстрації юридичної особи. Реєстраційна картка – це документ встановленого зразка, який підтверджує воле­виявлення особи щодо внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру;

2) копію рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, перед­бачених законом;

3) два примірники установчих документів.

ГК України визначає зміст засновницького договору, у якому засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання, визна­чають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу при­бутків і збитків, управління діяльністю суб'єкта господа­рювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб'єкта господарювання, які передбачені законом, а та­кож порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону (ч. 3 ст. 57 ГК України).

Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про:

– його найменування,

– мету і предмет діяльності,

– розмір і порядок утворення статутного та інших фондів,

– порядок розподілу прибутків і збитків,

– про органи управління і контролю, їх компетенцію,

– про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта госпо­дарювання,

– інші відомості, пов'язані з особливостями організа­ційної форми суб'єкта господарювання, передбачені зако­нодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству;

4) документ, що засвідчує внесення реєстраційного збо­ру за проведення державної реєстрації юридичної особи (ч. 1 ст. 24 Закону). Відповідно до ст. 10 Закону реєстраційний збір за проведення державної реєстрації справляється у такому розмірі:

десять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – за проведення державної реєстрації юридичної особи;

два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – за проведення державної реєстрації фізичної особи - підпри­ємця.

За проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, державної реєстрації зміни імені або місця проживання фізичної особи – підприємця справляється реєстраційний збір у розмірі тридцяти відсотків реєстраційного збору, встановленого за проведен­ня державної реєстрації.

У випадках, що передбачені законом, крім документів, які передбачені ч. 1 ст. 24 Закону, додатково подаються і інші документи, наприклад, копія рішення органів Антимонопольного ком­ітету України про надан­ня дозволу на узгоджені дії або на концентрацію суб'єктів господарювання, документ, що підтверджує формування статутного фон­ду, копія Державного акта на право приватної власності засновника на землю тощо.

Державному реєстратору забороняється вимагати додат­кові документи для проведення державної реєстрації юри­дичної особи, якщо вони не передбачені законодавством.

Якщо документи для проведення державної реєстрації подаються засновником або уповноваженою ним особою особисто, державному реєстратору додатково пред'явля­ються паспорт та документ, що засвідчує його (її) повноваження.

Строк державної реєстрації юридичної особи не пови­нен перевищувати три робочих дні з дати надходження до­кументів для проведення державної реєстрації юридичної особи.

Для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем (далі – заявник), повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з опи­сом вкладення) державному реєстратору за місцем прожи­вання такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення держав­ної реєстрації фізичної особи - підприємця;

копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;

документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації фізичної особи -підприємця.

Державному реєстратору забороняється вимагати додат­кові документи для проведення державної реєстрації фізичної особи –підприємця, якщо вони не передбачені законом.

Якщо документи для проведення державної реєстрації подаються заявником особисто, державному реєстратору додатково пред'являється паспорт.

Документи, які подаються для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, приймаються за описом, копія якого в день надходження документів ви­дається (надсилається рекомендованим листом) заявнику з відміткою про дату надходження документів.

Дата надходження документів на проведення держав­ної реєстрації фізичної особи - підприємця вноситься до журналу обліку реєстраційних дій.

Строк державної реєстрації фізичної особи - підприєм­ця не повинен перевищувати два робочих дні з дати над­ходження документів для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця.

Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації зобов'язаний передати відповідним органам статис­тики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про проведення державної реєстрації нового суб'єкта господарювання із зазначенням номера та дати внесення відпо­відного запису до Єдиного державного.

Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпе­чення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Порушення встановленого законом порядку створення суб'єкта господарювання або недостовірність чи не­відповідність вимогам законодавства документів, що по­даються для його реєстрації, є підставою для відмови в дер­жавній реєстрації суб'єкта господарювання.

Переліки підстав для відмови у проведенні державної реєстрації суб'єктів господарювання - юридичних та фізичних осіб встановлено відповідно ст. 27 та 44 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Відмова у реєстрації суб'єкта господарювання з інших підстав не допускається.

Відмову в державній реєстрації суб'єкта господарюван­ня може бути оскаржено в судовому порядку.

Діяльність незареєстрованого суб'єкта господарювання, який підлягає державній реєстрації, забороняється. Дохо­ди, одержані таким суб'єктом, стягуються до Державного бюджету України у встановленому законом порядку.

Ст. 29 Закону визначає порядок державної реєстрації змін до установчих документів, що проводиться у таких випадках:

- у разі зменшення статутного фонду (статутного або складеного капіталу) суб'єкта господарювання - юридич­ної особи,

- у разі зміни складу засновників (учасників) суб'єкта господарювання - юридичної особи,

- у разі зміни найменування юридичної особи - суб'єкта господарювання.

Законодавством України можуть бути встановлені спе­ціальні правила державної реєстрації окремих організа­ційних форм господарювання. Наприклад, такі спеціальні правила встановлені сьогодні для банків і деяких інших фінансових установ, товарних і фондових бірж, промисло­во-фінансових груп.